Справа № 1519/2-а-514/11
П О С Т А Н О В А
Іменем України
„10” січня 2011 року м. Одеса
Суддя Малиновського районного суду міста Одеси Гуревський В.К., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси про зобов’язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу „Дітям війни” безпідставною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
29 грудня 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси про визнання відмови виплатити та нарахувати щомісячну державну соціальну допомогу „Дітям війни” безпідставною та зобов'язання вчинити певні дії згідно вимог ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за № 2195 - 4 від 18.11.2004 року за період з 01 липня 2007 року по цей час включно.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що є „Дитиною війни” і має право на пільги, передбачені Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, зокрема, відповідно до ст. 6 вказаного Закону він має право на одержання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Позивач також зазначив, що бездіяльністю відповідача грубо порушені його законні права, він позбавлений права отримувати щомісячну доплату до пенсії в належному розмірі, що свідчить про нехтування правами громадян з боку відповідача.
Сторони в судове засідання не викликались, оскільки справа розглядається в порядку скороченого провадження без присутності сторін відповідно до ст. 183-2 КАС України.
Суд, дослідивши матеріали справи, вивчивши нормативну базу, що регулює галузь спірних правовідносин, задовольняє позов частково з наступних підстав.
Судом встановлені наступні факти та відповідні до них правовідносини.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 народилася 01 травня 1944 року, отже на позивача розповсюджується дія Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Тобто позивач має право на щомісячну надбавку до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” (у редакції від 18.11.2004 р., чинний у 2009 році) дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Статтею 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України „Про соціальний захист дітей війни” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, позивач має право на одержання виплат.
Положення Законів „Про Державний бюджет України” не можуть бути застосовані, оскільки вони суперечать нормам Конституції України про недопустимість звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів (ст. 22 ч. 3 Конституції України).
Відповідно до ст. 22 Конституції України, конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони та інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
У зв'язку із зазначеним, застосовуючи зазначені рішення Конституційного Суду України, суд першої інстанції є обмеженим часовими межами встановленими ст. 152 Конституції України. З огляду на це, судом встановлюється початковим моментом відновлення порушених прав позивача день ухвалення відповідних рішень Конституційним Судом України у відповідні роки, а кінцевими моментами - останній день відповідного року.
Що стосується посилання відповідача на пропущення позивачем строку на звернення до суду суд прийшов до наступного.
Відповідно до частини першої статті 99 КАС адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другої цієї статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Юридична необізнаність та похилий вік не є поважними причинами пропуску строку, а тому строк звернення до суду не може бути поновлений. За таких підстав ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси позовні вимоги позивача щодо стягнення зазначеної допомоги залишені без розгляду за період з 01 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 01 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 29 червня 2010 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Виходячи з вищевикладеного, беручи до уваги наведене та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині вимог позивача, що стосуються зобов'язання УПФ України в Малиновському районі м. Одеси нарахувати та виплати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за період з 29 червня 2010 року по 29 грудня 2010 року.
Крім того, суд зазначає, що обов'язок по здійсненню перерахунку належних до виплати позивачу грошових сум покладено на Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси. В зв'язку з чим суд не може виконувати обов'язки суб'єкта владних повноважень, покладених на нього законом, таким чином у задоволенні позовних вимог у частині зобов'язання відповідача виплатити вказане підвищення у певній сумі треба відмовити.
Керуючись ст.ст. 150, 152 Конституції України, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року, ст. 6 Законом України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.05.2004 року, Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року, ст. 19 Закону України „Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії”, п. 6 ст. 3 ЦК України, ст.ст. 6-14, 17, 19, 99, 100, 122, 159-163, 167, 183-2, 185, 186, 254 КАС України, суд,
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси щодо проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги, відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 невиплачену державну соціальну допомогу у відповідності до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року за період з 29 червня 2010 року по 29 грудня 2010 року.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Малиновський районний суд м. Одеси, шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк після отримання постанови суду.
СУДДЯ: