Справа № 22-5026/2006 рік Головуючий у 1 інстанції Мироненко В.В.
Категорія 26 Доповідач Маширо О.П.
РІШЕННЯ
іменем України
26 липня 2006 року Апеляційний, суд. Донецької області у складі:
головуючої Краснощокової Н. С. суддів Маширо О.П., Санікової О.С. при секретарі Маслаковій М.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м.Донецька від 5 квітня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на домоволодіння у порядку спадкування та передачу домоволодіння у повну власність,
установив:
До апеляційного суду звернувся ОСОБА_1 з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції.
У своїй апеляційній скарзі він просив скасувати рішення суду першої інстанції та направити справу на новий судовий розгляд, оскільки вважає, що ухвалене рішення не відповідає вимогам закону, тому підлягає скасуванню.
ОСОБА_1 вважає, що єдиним спадкоємцем, який лишився після смерті його рідного брата ОСОБА_3, є він, тому лише він має право на спадкування частини спадкового будинку НОМЕР_1 по АДРЕСА_1.
Висновок суду про наявність права на спадщину у відповідачки ОСОБА_2 як дружини померлого, не відповідає вимогам закону, оскільки ОСОБА_2, хоча і перебувала з померлим спадкодавцем у зареєстрованому шлюбі, однак вони протягом останніх 10 років разом не проживали, дітей не мали, ніхто з його родичів не вважав ОСОБА_2 членом їхньої сім"ї. За таких обставин він вважає, що ОСОБА_2 не має права на частину будинку, який був придбаний ще його батьком у 1925 році.
Крім того, суд не роз"яснив йому його право скористуватись юридичною допомогою, тому він не зміг надати до суду усіх необхідних доказів, чим суд порушив його конституційне право на житло.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що померлому ОСОБА_3 після смерті його батьків належала 1/2 частина домоволодіння НОМЕР_1 по АДРЕСА_1. Його братові - позивачу у справі ОСОБА_1 після смерті батька належала 1/6 частина будинку, а після смерті матері він фактично набув права власності ще на 1/3 частину спірного будинку і таким чином має право власності на 1/2 частину, однак в установленому законом порядку своє право на спадщину, що лишилась після смерті його матері, не оформив.
За таких обставин, відмовляючи позивачеві у встановленні його права на спадщину, яка лишилась після смерті його брата, суд встановив його право власності на 1ЛЗ частину спірного будинку, що лишилась після смерті його матері.
Оскільки спадкодавець перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою ОСОБА_2 , вона як спадкоємиця першої черги і мала право на прийняття вказаної спадщини, яка лишилась після смерті її чоловіка. ОСОБА_2 не відмовилась від спадщини, навпаки, у відповідності до вимог закону у встановлений строк вона звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржуване судове рішення змінити, з таких підстав.
Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_1 , звертаючись до суду,просив визнати за ним право власності на 1/3 частину спірного спадкового будинку,яка лишилась ще після смерті його матері ОСОБА_4, померлої 20 грудня 1964 року, та визнати за ним право власності на весь спірний будинок, зобов'язавши його сплатити відповідачці вартість 1/2 частини будинку.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що позивач після смерті своєї матері, якій належало 2/3 частини спірного жилого будинку (а.с.4), разом зі своїм померлим братом ОСОБА_3 фактично прийняв цю спадщину, оскільки на день смерті матері вони обидва проживали і були прописані у спірному спадковому будинку (а.с. 19-20).
Таким чином, висновок суду першої інстанції про право власності позивача у порядку спадкування на 1/3 частину спірного будинку, яку він фактично прийняв після смерті своєї матері, є підствним та обґрунтованим.
Як вбачається з матеріалів справи, після смерті батька позивач та його померлий брат успадкували по 1/6 частині спірного будинку, що підтверджується свідоцтвом, виданим нотаріусом 20 лютого 1931 року (а.с.4).
За таких обставин загальна частка позивача у спадковому майні, яке лишилось після смерті його батьків, становитиме 1/2 частину. Саме на таку частку позивач і має право власності за спадкуванням спірного будинку після смерті його батьків, тому за ОСОБА_1 слід визнати таке право у судовому порядку.
Апеляційний суд не може не погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що інша половина будинку з тих же підстав є власністю його померлого брата, оскільки після смерті батька ОСОБА_3 також успадкував 1/6 частину спадкового будинку, що підтверджується нотаріальним свідоцтвом від 20 лютого 1931 року, а після смерті матері - фактично прийняв спадщину у розмірі 1/3 частини цього ж будинку.
У своїй позовній заяві ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності на весь спірний будинок та зобов"язати його сплатити відповідачці вартість 1/2 його частини. Однак при цьому він не тільки не вніс відповідну суму коштів на депозитний рахунок, а й взагалі відмовився сплачувати вартість половини будинку, пояснивши, що у нього немає грошей, а крім того, він вважає, що відповідачка не має права на спадкування.
За таких обставин суд першої інстанції підставно відмовив ОСОБА_1 в цій частині позову та визнав за відповідачкою право власності на 1/2 частину спадкового будинку, що лишилась після смерті її чоловіка - ОСОБА_3
Як вбачається з висновку судової будівельно-технічної експертизи від 24 жовтня 2005 року (а.с.76 - 79), ринкова вартість спірного будинку становить 76733 грн., тоді вартість 1/2 його частини буде дорівнювати 38366грн. 50коп.
Апеляційний суд не може прийняти довід апеляційної скарги позивача про те, що відповідачка ОСОБА_2 взагалі не має права на спадщину, оскільки його брат не проживав з нею понад 10 років, у них не було дітей, ніхто з родичів не вважав
її членом їхньої родини, оскільки такі доводи не є підставою для усунення спадкоємця від спадкування.
З матеріалів справи вбачається, що на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, розташовано 2 жилих будинки з відповідними надвірними спорудами, в яких проживає 4 сім'ї. Згідно довідки КП „Бюро технічної інвентаризації" від ЗО травня 2005 року ОСОБА_5 і, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на праві власності на підставі свідоцтва від 20 лютого 1931 року належить 27/100 частини будинку НОМЕР_1 по АДРЕСА_1.
За таких обставин частина спадкового будинку, яка належить позивачеві на праві власності у порядку спадкування після смерті батьків, становитиме 1/2 частину від 27/100, тобто 27/200 частини вартістю 38366грн. 50коп.
На таку ж частину будинку має право і відповідачка ОСОБА_2 після смерті свого чоловіка ОСОБА_3
Оскільки вартість майна, що передається у власність позивачеві становить 38366грн. 50коп., з ОСОБА_1. на користь держави слід стягнути додатково судовий- збір у сумі 332грн. 67коп. У зв"язку з цим у п'яту- частину резолютивної частини судового рішення слід внести зміни в частині відшкодування судового збору.
Керуючись ст.ст. 309,314, 316 ЦПК України, апеляційний суд
вирішив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м.Донецька від 5 квітня 2006 року скасувати в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/3 частину домоволодіння НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 та змінити в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частину цього ж будинку і змінити в частині стягнення судового збору з ОСОБА_1.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 27/200 частини домоволодіння НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 загальною вартістю 38366грн. 50коп., яка складається з частини жилого будинку Б-1, в якому є приміщення 1-2 (кухня) площею 9,56 кв.м, приміщення 1-3 (жиле) площею 15,96 кв.м, приміщення 1-4 (жиле) площею 9,10 кв.м, а також сіни 1-1 площею 5,86 кв.м, сарай В площею 43,2 кв.м, уборна площею 1,44 кв.м, веранда площею 8,75 кв.м, ґанок - З сходинки.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 27/200 частини домолодіння НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 загальною вартістю 38366грн. 50коп., яка складається з частини жилого будинку Б-1, в якому є приміщення 1-2 (кухня) площею 9,56 кв.м, приміщення 1-3 (жиле) площею 15,96 кв.м, приміщення 1-4 (жиле) площею 9,10 кв.м, а також сіни 1-1 площею 5,86 кв.м, сарай В площею 43,2 кв.м, уборна площею 1,44 кв.м, веранда площею 8,75 кв.м, ґанок - З сходинки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 322грн. 67коп.
В іншій частині рішення Ленінського районного суду м.Донецька від 5 квітня 2006 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.