Справа №22- 5768\2006                              Головуючий по 1-й інстанції:

Категорія-19                                                 суддя - Молчанов ..

Доповідач: суддя - Резникова Л.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2006року                                                       м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі головуючого судді Червинської М.Є.. суддів: Бабенка П.М.., Резникової Л.В..

при секретарі Мартіросовій А.Б...

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщення апеляційного суду в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Олександрівка Донецької області

на рішення Олександрійського районного суду Донецької області від 3 травня 2006 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Олександрівка про відшкодування моральної шкоди,-

Заслухавши доповідача,    пояснення сторін, перевіривши матеріали цивільної справи , апеляційний суд,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2006 року позивач звернувся в суд з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м.Олександрівка про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що 18 квітня 2003 року під час виконання ним трудових обов"язків з ним стався нещасний випадок , від час якого він отримав тілесні ушкодження у вигляді рани та перелому лівої ноги. В наслідку вказаних ушкоджень, висновком МСЕК від 26 листопада 2004 року йому вперше було встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 15%.

Оскільки в наслідку трудового каліцтва він постійно відчуває сильний біль в області лівої ноги, позбавлений можливості виконувати роботу по господарству, він відчуває неповноцінність та моральні страждання і просив стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду у розмірі 15000 грн .

Рішенням Олександрівського міського суду Донецької області 3 травня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1. задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача у рахунок відшкодування моральної шкоди 12000  грн..

В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду, соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м.Олександрівки просить скасувати вказане рішення, постановити нове, яким відмовити позивачу у задоволені позову. Вважає, що при постановлені рішення судом порушено норми матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своїх доводів відповідач вказував на те , що позивач не довів наявність заподіяної йому моральної шкоди, у визначеній судом сумі,  крім того п.27ст.77 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік" зупинено на 2006 рік дії ст..21ч.1п.1пп є, ст.28 ч.З Закону України п.27ст.77 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік"  в частині відшкодування моральної шкоди .

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав:

Задовольнаючи частково позовні вимоги ОСОБА_1. , суд першої інстанції вірно встановив обставини справи і прийшов до правильного висновку, що працюючи . на підприємстві 18 квітня 2003 року під час виконання ним трудових обов'язків з ним стався нещасний випадок , від час якого він отримав тілесні ушкодження у вигляді рани та перелому лівої ноги. Внаслідку вказаних ушкоджень, висновком МСЕК від 26 листопада 2004 року позивачу вперше було встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 15%. Оскільки в наслідку трудового каліцтва він відчуває біль в області лівої ноги, позбавлений можливості виконувати роботу по господарству, що потребує додаткових зусиль в організації його життя, йому спричинена моральна шкода.

Відшкодування моральної (немайнової) шкоди застрахованим особам незалежно від відшкодування майнової втрати передбачено ст. 1 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"(далі - Закон) і є одним із засобів захисту особистих немайнових прав працівника. Обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди застрахованим, як це передбачено підпунктом „є" пункту 1 частини першої статті 21, частиною третьою статті 28 Закону, покладена на відповідача.

В п. 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. № 1-9/2004 р. зазначено, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків незалежно від ступеня страти професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

Факт заподіяння шкоди здоров'ю позивача підтверджений висновком МСЕК про встановлення 15% втрати працездатності, поясненнями позивача , який підтвердив наявність заподіяної моральної шкоди.

Апеляційний суд не приймає довід відповідача про те, що для визнання факту завдання позивачу моральної шкоди необхідно висновок МСЕК про наявність заподіяння такої шкоди позивачу. Такий висновок МСЕК відповідно до  вимог ст. 34

п. З Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" необхідний у разі відсутності стійкої втрати працездатності.

Крім того, посилання відповідача "на с т. 77 Закона України « Про державний бюджет України на 2006 рік» якою зупинено дії абз.4 ст. 1 ( в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам іх сімей) , підпункту (є) п.1 ч.І ст.21, ч.З ст. 28, ч.З ст. 34, ч.5 ст. 47( в частині знижок та надбавок до розміру страхового внеску) Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"- безпідставні, оскільки вони не поширюються на вищезазначені правовідносини.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність заподіяння позивачу моральної шкоди , отриманої трудовим каліцтвом, при виконанні "трудових обов'язків, що покладає на відповідача обов"язок відшкодувати цю шкоду, оскільки , відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 « Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди зі змінами внесених Постановою Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 року №5- розмір відшкодування моральної ( немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо) яких зазначав позивач , характер немайнових витрат ( їх тривалості, можливості відновлення тощо та з урахуванням інших обставин . Зокрема враховується стан здоров'я  потерпілого.

При встановленні розміру відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції врахував глибину фізичних та моральних страждань позивача, встановив його у розмірі   12000 грн.

Перевіривши доводи апеляційної скарги в межах оскарження, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права і тому підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Таким чином, розглядаючи справу, суд  всебічно, повно і об'єктивно, згідно з наданими доказами розглянув спір, прийняв правильне рішення.

Керуючись ст.ст. 307,308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у   м. Олександрівка Донецької області відхилити.

Рішення Олександрівського міського суду Донецької області від 3 травня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної  інстанції.