Справа № 22-1294/2007 рік                    Головуючий суддя 1 інстанції: Крижова О.Г.

                                                                                     Суддя-доповідач : Гордійчук С.О.

                                                                  У Х В А Л А

                                                   І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

   4 грудня 2007 року                                                                                                       м. Рівне

               Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :

                                      Головуючого судді  : Василевича В.С.

                                      суддів : Гордійчук С.О., Шимківа С.С.

                                      при секретарі :Чалій Н.О.

              розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду від 05 жовтня 2007 року в справі за позовом Рівненського виробничого автотранспортного об'єднання до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про виселення.

              Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів,-                      

                                                        в с т а н о в и л а  :

              Рішенням Рівненського міського суду від 05 жовтня 2007 року  позов Рівненського виробничого автотранспортного об'єднання до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про виселення задоволено.

    Виселено ОСОБА_1, ОСОБА_2 з кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого житла.

             В поданій на рішення апеляційній скарзі відповідачі вказують на його незаконність, оскільки  суд не врахував, що кімнату в гуртожитку відповідачам було надано за спільним рішенням адміністрації підприємства, що підтверджується клопотанням адміністрації хлібокомбінату Рівненської райспоживспілки, де працювала ОСОБА_1.

    Крім того, суд не врахував, що ОСОБА_1 була звільнена з хлібокомбінату Рівненської райспоживспілки за угодою сторін, і тому не підпадає під перелік осіб, які виселяються без надання іншого житлового приміщення, вказаних в ст. 132 ЖК України.

              Просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення яким в позові відмовити.

              В запереченні на апеляційну скаргу представник позивача вказує, що рішення суду законне та обґрунтоване, просить залишити його без зміни.

              Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги апеляційний суд вважає, що скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

        Відповідно до статті 132 ЖК України сезонні, тимчасові працівники і особи, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу, а також особи, що вчились у навчальних закладах і вибули з них, підлягають виселенню без надання іншого житлового приміщення з гуртожитку, яким їм було надано у зв'язку з роботою чи навчанням.

    Інших працівників підприємств, установ, організації, які поселилися в гуртожиток в зв'язку з роботою, може бути виселено без надання іншого житлового приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину.

    Таким чином, житловим кодексом визначено, що гуртожитки призначені для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період їх роботи або навчання. Після припинення роботи або навчання зазначені особи, за винятком випадків, що встановлені ст. 132 ЖК України, підлягають виселенню без надання іншого житлового приміщення.

      Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1. у вересні 1995 року поселилась у спірне житло за клопотанням адміністрації хлібокомбінату Рівненської райспоживспілки ( а.с.6), де вона працювала на посаді пекаря по 21 липня 1999 року. Звільнилась з роботи за згодою сторін. В грудні 2005 року в кімнату АДРЕСА_1 гуртожитку був вселений її чоловік ОСОБА_2

30 травня 2001 року між нею та власником гуртожитку був укладений договір на проживання в гуртожитку (а.с.7), де п.8  зазначеного договору встановлено строк його дії з 1 червня 2001 року по 1 червня 2002 року. В разі продовження проживання в гуртожитку після закінчення строку Договору при відсутності заперечень з боку наймодавця, договір вважається укладеним на невизначений строк і кожна із сторін вправі в будь-який час відмовитись від договору, попередивши про це другу сторону за один місяць.

      В травні 2005 року та в червні 2006 року ОСОБА_1. була повідомлена наймодавцем про відмову останнього від договору та про звільнення займаної кімнати. (а.с.8,10). Проте, у встановлений строк відповідачка не виселилась із займаного житла.

   За таких обставин, задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що ні відповідач ОСОБА_1, ні її чоловік ОСОБА_2 у трудових відносинах з позивачем не перебувають, договір на проживання в гуртожитку розірваний, а тому останні безпідставно проживають та користуються кімнатою АДРЕСА_1

           Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачі вселились в спірну кімнату згідно установленого порядку, передбаченого ст. ст. 128, 129 ЖК України не заслуговують на увагу, оскільки будь-яких доказів з цього приводу під час розгляду справи вони суду не надавали і судом їх не здобуто.

              Враховуючи, що рішення постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

   Керуючись  ст. ст. 307, 312-315, ЦПК України, колегія суддів,-

                                                                 ухвалила :

         Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.

          Рішення Рівненського міського суду від 05 жовтня 2007 року залишити без змін.

          Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею чинності.

             Головуючий :

                 Судді :