Справа за № 2-134
2009 рік
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 березня 2009 року Білгород - Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого - одноособово судді Прийомової О.Ю. при секретарі - Качанюк Є.О,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород - Дністровському цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,
встановив:
Позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідачів матеріальної та моральної шкоди, просить суд стягнути з відповідачів солідарно на її користь матеріальну шкоду в розмірі 414, 04 грн і моральну шкоду в розмірі 20000 грн, вказуючи, що вона проживає в с Андріївка і працює дояркою в господарстві «Андріївський».
17 березня 2006 року її на робочому місці безпричинно, грубо порушуючи громадський порядок, в присутності робітників молочно - товарної ферми з мотивів явної неповаги до робітників господарства, що супроводжувалося особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, побили вилами відповідачі.
В результаті противоправних дій відповідачів позивачка проходила стаціонарне лікування в травматологічному відділені Шабівської дільничної лікарні з діагнозом:закрита черепно - мозкова травма, струс головного мозку, багато численні ушиби і садини голови, туловища та кінцівок.
З цього приводу вона звернулася до Білгород - Дністровського РВ УМВС України в Одеській області з заявою.
18 квітня 2006 року вона одержала відповідь з міліції, де їй повідомляють, що керівництвом Білгород - Дністровського РВ УМВС України уважно розглянута її заява по факту завдання їй тілесних ушкоджень і в порушені кримінальної справи відмовлено відповідно ст. 6 п.2 КПК України /відсутність складу злочину/.
28.03.2006 року відповідачі були притягнуті до адміністративної відповідальності за ст. 173 КпАП України.
Неправомірними діями відповідачів позивачки завдано матеріальну шкоду на суму 414, 04 грн, а саме: вартість ліків, медичних препаратів та транспортні витрати.
Крім того, їй спричинена моральна шкода, яка полягає в тому, що замість того, щоб працювати та заробляти на життя, вона вимушена була лікуватися, звертатися до лікарів, міліції, юристів, в суд.
Добровільно відшкодувати спричинену шкоду відповідачі не бажають, тому вона і звернулася з позовом до суду.
Позивачка у судовому засіданні позов підтримала, просить суд його задовольнити.
Відповідачі з позовом не погодилися, просять суд в його задоволені відмовити, вказуючи, що між ними та позивачкою був конфлікт, але ніяких тілесних ушкоджень вони їй не завдавали.
Після з’ясування обставин справи та перевірки їх доказами у справі була оголошена перерва по клопотанню позивачки для виклику свідка. Після перерви відповідачки до судового засідання не з’явилися, про день слухання справи були повідомлені належним чином, причину неявки суду не сповістили, про, що свідчить довідковий лист у справі. Викликаний судом свідок ОСОБА_4 в судове засідання також не з’явився, про день слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить розписка в матеріалах справи. Позивачка відмовилася у подальшому від свого клопотання про виклик свідка.
Зі згоди позивачки, суд закінчує розгляд справи за відсутність відповідачок та свідка ОСОБА_4
Вивчивши матеріали справи, вислухавши сторони, допитавши свідка ОСОБА_5, судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Матеріалами справи встановлено, що дійсно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 працюють на МТФ ГОХ «Андріївський», доярками.
16 березня 2006 року, біля 18 годин, між позивачкою та відповідачками виникла сварка, в результаті якої позивачці спричинені тілесні ушкодження у вигляді: кровоподтеків обличчя, спини, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які не тягнуть розлад здоров’я більш шести днів і за цим критерієм відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що підтверджується оглянутим в ході судового розгляду справи відмовним матеріалом № 408/06 по заяві ОСОБА_1
Відповідно постанови про відмову в порушені кримінальної справи від 27.03.2006 року в порушені кримінальної справи відносно відповідачок було відмовлено за ст. 6 п.2 КПК України.
28 березня 2006 року відповідачки були притягнуті до адміністративної відповідальності за ст. 173 КпАП України, що підтверджується також оглянутим в ході судового розгляду справи відмовним матеріалом № 408/06.
Неправомірними діями відповідачок позивачки завдано матеріальну шкоду на суму 414, 04 грн, а саме: вартість ліків, медичних препаратів та транспортні витрати, що підтверджується наданими до справи довідками, епікризом з історії хвороби, квитанціями на придбання ліків, листком непрацездатності /л.с. 10-15/
Крім того, 18 березня 2006 року, комісією господарства «Андрієвський» був складений акт № 2 про нещасний випадок невиробничого характеру, відповідно до якого після закінчення роботи, під час сварки була побита ОСОБА_1 доярками ОСОБА_2, ОСОБА_3
/л.с. 13/
Як пояснив в ході судового розгляду справи допитаний та приведений до присяги свідок ОСОБА_5, сварка між робітниками мала місце, акт ним як директором затверджувався, так як в акті стоїть його підпис, однак сам акт готувався не ним.
Завдана позивачці матеріальна шкода не відшкодована до теперішнього часу, а відповідно до ст. 1166 ч. 1 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1190 ЦК України, особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вимоги позивачки в частині стягнення солідарно з відповідачів матеріальної шкоди у розмірі 414, 04 грн. обгрунтуванні і підлягають задоволенню.
Суд не може погодитися з ствердженнями відповідачок у судовому засіданні стосовно того, що ними ніякої шкоди позивачки спричинено не було, тому, що дані ствердження відповідачок не підтвердилися в ході судового розгляду справи і доказів вказаного ними не надано.
Згідно зі ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно з п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди» від 31.03.1995 року № 4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Згідно з п. 5 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України відповідно до загальних підстав цивільно - правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, противоправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Таким чином, з урахуванням того, що винність відповідачок у спричинені позивачки шкоди повністю доведена, та між їх діями та результатом встановлений прямий причинний зв’язок, що підтверджується доказами у справі, суд вважає за необхідне вимоги позивачки щодо стягнення моральної шкоди задовольнити частково в сумі 2000 грн, так як вважає, що саме на цю суму позивачка постраждала морально з урахуванням спричинених їй моральних страждань.
В зв’язку з частковою обгрунтованістю позовних вимог позивачки, підлягають також стягненню з відповідачок, солідарно, на користь держави державне мито у розмірі 68 грн, тобто по 34 грн. з кожної.
На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 1166, 1167, 1190 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, солідарно на користь ОСОБА_1 спричинену матеріальну шкоду к розмірі 414, 04 грн, тобто по 207, 02 грн з кожної.
Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, солідарно на користь ОСОБА_1 спричинену моральну шкоду у розмірі 2000 грн., тобто по 1000 грн. з кожної.
В іншій частині в задоволені позовних вимог ОСОБА_1- відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, солідарно на користь держави державне мито у розмірі 68 грн, тобто по 34 грн. з кожної.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.