Справа № 2-143

2009 рік

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2009 року Білгород - Дністровський міськрайонний суд у складі:

головуючого, одноособово - судді Прийомової О.Ю. при секретарі Качанюк Є.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Білгород - Дністровському Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної кредитної спілки „Вітязь" про визнання недійсним договору позички № 014/1 від 24 грудня 2001 року, договору застави від 09.01.2002 року, який вчинено під впливом тяжкої обставини,

встановив:

Позивачка звернулася з позовом до суду до відповідача про визнання недійсним договору позички № 014/1 від 24 грудня 2001 року, договору застави від 09.01.2002 року, який вчинено під впливом тяжкої обставини.

В ході судового розгляду справи позивачка уточнила та доповнила свої позовні вимоги, просить суд визнати недійсним договір позички № 014/1 укладений під впливом тяжкої для неї обставини 24 грудня 2001 року між нею та Одеською обласною кредитною спілкою „Вітязь", визнати недійсним договір застави № 460077, укладений під впливом тяжкої для неї обставини 09 січня 2002 року між нею та Одеською обласною кредитною спілкою „Вітязь", визнати недійсним протокол проведення прилюдних торгів від 13 червня 2003 року за № 3160107, вказуючи, що в зв’язку з приватизацією перукарні по вул. Дзержинського, 30 в м. Білгород - Дністровському Одеської області, яка розташовувалась на першому поверсі будинку „Елегант", де вона і її донька працювали перукарями, вони зосталися без роботи, так як за викуп робочого місяця потрібно було внести внесок в кількості 3000 у.е.

Для того, щоб відкрити свою перукарню в АДРЕСА_1, яка дісталась їй згідно договору дарування від 04.10.2001 року, АЕЕ № 3152221, необхідно було провести капітальний ремонт, закупити обладнання.

Їй доводилося брати в борг кошти у своїх знайомих, яким терміново повинно було повернути кошти.

В кредитній спілці „Вітязь" їй було запропоновано взяти договір позички в сумі 9000 грн.

Позивачка вказує, що знаходилася під впливом тяжкої для неї обставини і погодилася з пропозицією кредитної спілки на вкрай невигідних для неї умов, та у грудні місяці 2001 року між нею і Одеським обласним кредитним союзом „Вітязь" був укладений договір позички № 014/1 на суму 9000 грн. під 60 % річних строком на один рік.

Тільки після оформлення договору застави на квартиру АДРЕСА_1 від 09.01.2002 року № 460077 ій була виплачена сума в кількості 7500 грн, замість 9000 грн, а % які потрібно було виплачувати нараховувались з 9000 грн, а суму повертати довелося в два рази більше ніж вона її отримала.

В порушені ст. 66 Закону України „Про виконавче провадження" були з порушенням проведені прилюдні торги по реалізації арештованого майна, так як стартова ціна 13/100 частин домоволодіння в сумі 12799 грн. 20 коп була значно занижена від експертної оцінки, тобто зменшена на суму 2700 грн, чим були порушені її права як власника 13/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1.

Вважає, що в результаті неправомірних дій кредитної спілки „Вітязь", пов’язаних з проведенням і підготовкою прилюдних торгів позивачка незаконно була позбавлена права власності на майно, тому вона і звернулася з позовом до суду.

В ході судового розгляду справи позивачка позовні вимоги, доповнені, уточнені позовні вимоги підтримала, просить суд його задовольнити.

Представник відповідача з позовними вимогами, уточненими, доповненими позовними вимогами не погодилася, просить суд в їх задоволені відмовити в повному обсязі, вказуючи, що відповідно ст. 23 Закону України „Про кредитні спілки" кошти, що належать членам кредитної спілки, використовуються для надання кредитів членам кредитної спілки.

Позивач, невиконанням своїх зобов’язань перед кредитною спілкою, при повернені кредиту з відсоткам за користування кредитом порушив права інших членів, які заощадили свої кошти для взаємного кредитування.

Відповідно ч.2 ст. 1 Закону України „Про кредитні спілки" кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг.

Відповідно ст. 21 Закону України „Про кредитні спілки", кредитна спілка відповідно до свого статуту: надає кредити своїм членам на умовах їх платності, строковості та забезпеченості в готівковій та безготівковій формі.

Відповідно ст. 21 ЗУ „Про кредитні спілки" нерозподілений доход, що залишається за рішенням загальних зборів, у тому числі між членами кредитної спілки, пропорційно розміру їх пайових внесків у вигляді відсотків /процентів/. При цьому в першу чергу відбувається необхідне поповнення капіталу та резервів. Сума доходу, яка розподіляється на додаткові пайові членські внески, визначається з дотриманням умови, що доходність додаткових пайових членських внесків не може перевищувати більш ніж у два рази середньозважену процентну ставку доходності внесків /вкладів/ членів кредитної спілки на депозитних рахунках за їх наявності, тобто дохід який отримує кредитна спілка пов’язаний з надання фінансових послуг є її капіталом та розподіляється згідно цієї статті.

Відповідно ст. 17 Розділу У Статуту, що діяв на момент отримання позивачкою позички, кредитна спілка:

17.3. При прийнятті Кредитним комітетом рішення про надання позички, між Спілкою та позичальником укладається Угода про позичку, в який визначається мета одержання позички, термін та умови повернення, сплата за позичку, відповідальність сторін щодо виконання умов угоди.

1.   17.4.     Позичка надається за рішенням Правління спілки або її Кредитного комітету лише своїм членам як готівкою, так і в безготівковій формі.

2.   17.5.     Позички надаються на підставі заяви і після укладання угоди між Спілкою та позичальником і можуть бути довгостроковими та короткостроковими.

Згідно з п.п. 17.3, 17.4 Розділу ІУ Статуту кредитної спілки, рішення про видачу кредиту приймається Кредитним комітетом або Правлінням спілки. Тому вимога позивача щодо не розглядання на загальних зборах питання про надання їй позички є безпідставною.

Крім того, вони не мають відношення до проведення торгів, тому не можуть за це відповідати.

24.12.2001 року між Спілкою та ОСОБА_1 був укладений Договір про видачу позички № 014/1, згідно якого позивачка отримала від Спілки кредит у розмірі 9000 грн.

В якості забезпечення виконання зобов’язань по Договору позички, ОСОБА_1 взяла на себе зобов’язання оформити, згідно вимог чинного в Україні законодавства Договір застави нерухомого майна, а саме: частину домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Договір застави нерухомого майна було укладено 09 січня 2002 року.

ОСОБА_1 вказує, що дані договори були укладені нею під впливом тяжкої обставини.

Однак під тяжкими обставинами слід розуміти не будь-яке, несприятливе матеріальне, соціальне чи інше становище, а його крайні форми, важка хвороба особи чи її близьких, смерть годувальника, крайня нужденність.

На цьому наголошує також Пленум Верховного суду України. В п. 12 Постанови „Про судову практику в справах про визнання угод недійними" від 28.04.1978 року № 3 наголошується, що „збігом тяжких обставин слід вважати майновий або особистий стан громадянина /крайня нужденність, хвороба і т.і/, які примусили укласти угоду на вкрай невигідних для нього умовах/".

В порушені вимог ЦПК України позивачка не довела ті обставини на які вона посилається.

Навпаки проаналізувавши матеріали кредитної справи та цивільної справи прийшли до висновку про вкрай сприятливі умови, які склалися для позивачки.

Відповідно до умов договору дарування, укладеного всього за два місяці до укладання Договору позички, а саме 04.10.2001 року ОСОБА_1 отримує в дар, тобто безоплатно, чим кардинально покращує своє матеріальне становище, нерухоме майно, а саме домоволодіння, розташоване в центральній частині міста, розміром 45, 9 кв. м. на земельній ділянці розміром 1066 кв. м.

Підтвердженням відсутності матеріальних труднощів у ОСОБА_1 є також заповнена власноруч анкета про фінансовий її стан, в який вона вказує, що її доходи за період з вересня 2001 року по листопад 2001 року складають 6336 грн.

Факт отримання досить високих прибутків ОСОБА_1 також підтверджується офіційною довідкою, виданою ОСОБА_1 Білгород - Дністровською об’єднаною державною податковою інспекцією Одеської області від 05.12.2001 року № 15335/172, в який вказано, що позивачка є суб’єктом підприємницької діяльності ще з 1998 року, а її прибуток складає: вересень 2001 року -2200 грн.; жовтень 2001 року - 2180 грн; листопад 2001 року - 1956 грн.

Підтверджується факт відсутності тяжких матеріальних обставин і самим Договором позички, в якому позивачка вказує, що дану позичку вона бере з метою розвитку бізнесу /п.1.2. Договору позички/.

Все вищевикладене доводить факт відсутності у ОСОБА_1 на момент укладання Договору позички, тяжкого матеріального становища та навпаки підтверджує, що позивачка отримувала високі прибутки, безоплатно отримала у власність нерухомість та на момент укладання Договору позички становище її суттєво покращилося.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши сторони, судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що дійсно 24.12.2001 року між Кредитною спілкою „Вітязь" та ОСОБА_1, був укладений Договір про видачу позички № 014/1, згідно якого позивачка отримала від Спілки кредит у розмірі 9000 грн. /л.с. 8/

В якості забезпечення виконання зобов’язань по Договору позички, ОСОБА_2 взяла на себе зобов’язання оформити, згідно вимог чинного в Україні законодавства Договір застави нерухомого майна, а саме: частину домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. /л.с. 9/

Договір застави нерухомого майна був укладений 09 січня 2002 року. /л.с. 9/

29.10.2002 року Кредитна спілка „Вітязь" звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріального збитку.

Рішенням Білгород - Дністровського міського суду від 21.11.2002 року позовні вимоги Кредитної спілки „Вітязь" про стягнення заборгованості за договором позички були задоволені та з ОСОБА_1 була стягнута грошова суму у розмірі 12530, 25 грн та витрати по оплаті державного мита.

З вказаними позовними вимогами позивачка була згодна, рішення Білгород -Дністровського міського суду від 21.11.2002 року не оскаржувала, воно вступило в закону дію та на теперішній час виконано.

Суд не може погодитися з затвердженнями позивачки про те, що договір позички, договір застави № 460077, укладений нею під впливом тяжкої обставини 09 січня 2002 року, що саме з вини кредитної спілки проведені прилюдні торги, які вона просить визнати недійсними, а саме: протокол проведення прилюдних торгів від 13 червня 2003 року за № 3160107, тому, що дані ствердження позивачки не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи і доказів цьому позивачка не надала.

Згідно зі ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Дійсно як посилається позивачка в своїх позовних вимогах відповідно до ст. 233 ЦК України, правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину, однак під тяжкими обставинами слід розуміти не будь-яке, несприятливе матеріальне, соціальне чи інше становище, а його крайні форми, важка хвороба особи чи її близьких, смерть годувальника, крайня нужденність.

На цьому наголошує також Пленум Верховного суду України. В п. 12 Постанови „Про судову практику в справах про визнання угод недійними" від 28.04.1978 року № 3 наголошується, що „збігом тяжких обставин слід вважати майновий або особистий стан громадянина /крайня нужденність, хвороба і т.і/, які примусили укласти угоду на вкрай невигідних для нього умовах/".

Напроти, як встановлено в ході судового розгляду справи та підтвердила сама позивачка ОСОБА_1 на питання представника відповідача, що на час укладання вищевказаних договорів вона мала високі прибутки та могла сплачувати заборгованість за договором позички.

Крім того, з заповненої власноруч анкети ОСОБА_1 про її фінансовий стан, видно, що її доходи за період з вересня 2001 року по листопад 2001 року складають 6336 грн. /л.с. 150/

Факт отримання досить високих прибутків ОСОБА_1 також підтверджується офіційною довідкою, виданою ОСОБА_1 Білгород - Дністровською об’єднаною державною податковою інспекцією Одеської області від 05.12.2001 року № 15335/172, в який вказано, що позивачка є суб’єктом підприємницької діяльності ще з 1998 року, а її прибуток складає: вересень 2001 року -2200 грн.; жовтень 2001 року-2180 грн; листопад 2001 року- 1956 грн./л.с. 151/

Підтверджується факт відсутності тяжких матеріальних обставин і самим Договором позички, в якому позивачка вказує, що дану позичку вона бере з метою розвитку бізнесу /п.1.2. Договору позички/. /л.с. 9/

Що стосується стверджень ОСОБА_1 стосовно отримання нею позички лише 7500 грн, то вони також не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи, так як відповідно до видаткового касового ордеру № 28 за підписом ОСОБА_1, позивачка отримала суму позички в повному обсязі, а саме 9000 грн та розписки власноруч написаною ОСОБА_1 /л.с. 152/

Що стосується уточнених, доповнених позовних вимог позивачки до відповідача стосовно визнання недійсним проведення прилюдних торгів від 13 червня 2003 року за № 3160107, то вони також не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи, так як кредитна спілка „Вітязь" не займалася проведенням прилюдних торгів та не може бути відповідальна за цю частину позовних вимог позивачки.

В зв’язку з тим, що позивачка не надала суду доказів заявлених нею позовних вимог, а саме не довела ті обставини, на які посилається у своїх позовних вимогах, уточнених, доповнених позовних вимогах, суд вважає позовні вимоги необгрунтованими та не підлягаючими задоволенню.

Керуючись ст. 233 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Одеської обласної кредитної спілки „Вітязь" про визнання недійсним договору позички № 014/1 від 24 грудня 2001 року, договору застави від 09.01.2002 року, який вчинено під впливом тяжкої обставини, а саме в визнанні договору позички № 014/1 укладеному 24 грудня 2001 року між ОСОБА_1 та Одеською обласною кредитною спілкою „Вітязь"; про визнання недійсним договору застави № 460077, укладеному 09 січня 2002 року між ОСОБА_1 та Одеською обласною кредитною спілкою „Вітязь"; уточнених, доповнених позовних вимогах про визнання недійсним договору позички № 014/1 укладеному під впливом тяжкої для ОСОБА_1 обставини 24 грудня 2001 року між ОСОБА_1 та Одеською обласною кредитною спілкою „Вітязь", визнання недійсним договору застави № 460077, укладеного під впливом тяжкої для ОСОБА_1 обставини 09 січня 2002 року між ОСОБА_1 та Одеською обласною кредитною спілкою „Вітязь", визнання недійсним протоколу проведення прилюдних торгів від 13 червня 2003 року за № 3160107 - відмовити.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.