УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22ц-7460/10 Головуючий в I інстанції – Стасовська Л.І.
Категорія 52/53 Доповідач – Дерев’янко О.Г.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого Дерев’янка О.Г.
суддів Красвітної Т.П., Черненкової Л.А.,
при секретарі Грало О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу
по апеляційній скарзі Відкритого акціонерного товариства “Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Є. Дзержинського”
на заочне рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 27 січня 2010 року
за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства “Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Є. Дзержинського” про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, –
ВСТАНОВИЛА:
В липні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу та стягнення сум моральної шкоди.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що він з 07.08.2001 року знаходився у трудових відносинах з відповідачем – ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського». 10 травня 2006 року наказом відповідача № 326 «про притягнення до дисциплінарної відповідальності» йому було оголошено догану. 23 травня 2006 року наказом відповідача №370 «про порушення технологічної виробничої дисципліни» він притягнутий до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану. 29 травня 2006 року наказом відповідача №441 згідно п.3 ст.40 КЗпП України з ним був розірваний трудовий договір, цей наказ позивач вважає незаконним, необґрунтованим, оскільки він не порушував трудової дисципліни, до дисциплінарної відповідальності був притягнутий незаконно, необґрунтовано, вищевказані накази, які були підставою для розірвання трудового договору також вважає незаконними.
Вказані обставини явилися причиною звернення до суду з позовом, та просив суд визнати накази незаконними, поновити його на роботі на посаді старшого майстра зміни копрового цеху та стягнути з відповідача оплату за час вимушеного прогулу з 29 травня 2006 року по 30 квітня 2009 року включно у розмірі 153 224,79 грн. та стягнути моральну шкоду в розмірі 3000 гривень.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Останнім заочним рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 27 січня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені, визнано неправомірними накази № 326 від 10.05.2006 року, № 370 від 23.05.2006 року, № 441 від 29.05.2006 року, поновлено позивача на роботі на посаді старшого майстра зміни копрового цеху ВАТ “Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Є. Дзержинського” стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 153 224,79 грн., моральну шкоду в розмірі 3000 гривень.
В апеляційній скарзі ВАТ “Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Є. Дзержинського” просить скасувати рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 27 січня 2010 року, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні з наступних підстав.
Відповідно до п.3 ст.40 КЗпП України трудовий договір може бути розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в разі систематичного невиконання працівник ком без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо раніше до нього застосовувались заходи дисциплінарного стягнення.
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, 07.08.2001 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до відповідача згідно розпорядження №520 від 02.07.2001 року, а з 07.04.2006 року був призначений старшим майстром зміни.
10.05.2006 року наказом відповідача № 326 ОСОБА_1 притягнутий до дисциплінарної відповідальності, йому оголошена догана за порушення прийому та переробки металобрухту у копровому цеху, що не входить в його посадові обов’язки.
Згідно пункту 3.2.14 Технологічної інструкції «Сталеплавильне виробництво. Переробка металобрухту в копровому цеху ТИ 230-С 436-02»: «У випадку невідповідності фактичної якості документам на постачання металобрухту, бригадир шихтового двору зупиняє вивантаження металобрухту та повідомляє про це старшому зміни».
Згідно інструкції «про порядок приймання, обліку та документального оформлення приходу лома та відходів чорних металів, які надходять від постачальників на адресу ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» п. 1.8 абзац 2, - в вагонах та автомобільних транспортом передбачено, що «Бригадир копрового цеху організує вивантаження металобрухту, а у невідповідності категорії лому та відсотку засміченості, викликає контролера УТК для підтвердження фактичної якості металобрухту та складання первинного акту про за браковку металобрухту та постановку вагону на відповідальне зберігання з видачею розписки».
В пункті 1.9. Інструкції вказано, що «Контролер УТК копрового цеху, після вивантаження металобрухту та при відсутності зауважень по категорійності та засміченості лому, повідомляє контролеру вагів №2 про прийняття лому».
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що позивач не ніс відповідальності за прийомку та переробку металобрухту, оскільки за це несуть відповідальність бригадир шихтового двору копрового цеху та контролер УТК, тому наказ відповідача №236 від 10.05.2006 року «про притягнення до дисциплінарної відповідальності» ОСОБА_1 є неправомірним.
23.05.2006 року наказом відповідача №370 «про порушення технологічної виробничої дисципліни» позивач притягнутий до дисциплінарної відповідальності, йому оголошена догана за невиконання розпорядження в.о. начальника копрового цеху Мухачева А.А. про постановку вагонів «Укрзалізниці» під погрузну та за порушення прийомки та переробки металобрухту.
На підставі п. 3.2.14 Технологічної інструкції «Сталеплавильне виробництво. Переробка металобрухту в копровому цеху ТИ 230-С 436-02» та пунктів 1.8, 1.9, 10, 10.6, 10.6.2., 10.10, 10.10.1, 10.10.4 Інструкції «про порядок приймання, обліку та документального оформлення приходу лома та відходів чорних металів, які надходять від постачальників в адресу ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» в вагонах та автомобільним транспортом» позивач не несе відповідальності за приймання та переробку металобрухту, про що було вказане вище, тому наказ відповідача №370 від 23.05.2006 року «про порушення технологічної виробничої дисципліни» ОСОБА_1 є неправомірним, оскільки відповідач не надав до суду письмових доказів – розпорядження в.о. начальника копрового цеху Мухачева А.А., з яким ознайомлений був позивач і зобов’язаний виконувати дії про постановку вагонів «Укрзалізниці».
29.05.2006 року наказом відповідача №441 з ОСОБА_1 розірвано трудовий договір з підстав п. 3 ст. 40 КЗпП України, при цьому, звільняючи позивача з підстав, передбачених цією нормою закону, підприємство повинна навести конкретні факти допущеного ним невиконання обов’язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнення та коли. Такі данні в наказі відповідача відсутні. (а.с.4)
Відповідно до п.22 постанови Пленуму верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів», у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судами необхідно з’ясувати, в чому конкретно виявилося порушення, що стало приводом до звільнення; чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п. 3 ст. 40 КЗпП України; чи додержано власником або уповноваженим ним органом передбачених статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правил і порядку застосування дисциплінарних стягнень.
Постановляючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, дав їм належну юридичну оцінку і обґрунтовано, згідно з матеріальним та процесуальним законом постановив рішення про задоволення позовних вимог.
Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, поясненнями сторін та свідків, а приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник має бути поновлений на попередній роботі органом, який вирішує трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Виходячи з цього, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Разом з цим, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 153 224,79 грн. підлягає зміні, з урахуванням уточнень позивача, та тих обставин, про які позивачем надані підтвердження в суді апеляційної інстанції, а саме працевлаштування ОСОБА_1 з 15 червня 2009 року на іншу роботу. (а.с.176-177)
З урахуванням цього з ВАТ “Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Є. Дзержинського” на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню заробітна плата за час вимушеного прогулу в розмірі 73954 грн.68 коп., з урахуванням отриманих позивачем коштів стягнутих у 2006 році.
Під час розгляду апеляційним судом справи позивач подав уточнення до заперечення на апеляційну скаргу, та просив суд частково задовольнити апеляційну скаргу відповідача, змінити рішення суду в частині поновлення його на роботі, зобов’язавши ВАТ “Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Є. Дзержинського” зробити запис в трудовій книжці « Звільнений згідно ст..38 КЗпП України за власним бажанням з 14.06.2009 року». Оскільки позивачем під час розгляду справи позовні вимоги не змінювались та не уточнювались, рішення суду не оскаржено, колегія суддів вважає необхідним в задоволенні цього клопотання відмовити.
Доводи відповідача, зазначені в апеляційній скарзі, а саме з приводу порушень судом першої інстанції тільки норм процесуального законодавства не є підставою для скасування рішення та задоволення апеляційної скарги, тому прийняті до уваги бути не можуть.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст..ст. 209, 303, 307, 316 ЦПК України колегія суддів :
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Є. Дзержинського” задовольнити частково.
Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 27 січня 2010 року в частині стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Є. Дзержинського” заробітної плати за час вимушеного прогулу в розмірі 153 224 грн.79 коп. змінити, стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Є. Дзержинського” на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 73954 грн.68 коп.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді: