Справа № 2 -9660/10

                                                                               0531

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

        7 грудня 2010 року Куйбишевський  районний суд м. Донецька у складі:

головуючого - судді Машкіної Н.В.,

при секретарі – Петровій Ю.Ю.,

за участю представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_6, про визнання договору дарування недійсним ,  -  

В С Т А Н О В И В:

    Позивач, звернувся до суду з позовом до відповідача, треті особи: ОСОБА_5, приватний нотаріус ДМНО ОСОБА_6, про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 23.12.2007 року вона надала відповідачу у позику 35 000 доларів США, про що відповідач видав їй розписку, в якій поручився за виконання зобов’язання всім своїм майном, в тому числі і належною йому квартирою АДРЕСА_1 в м. Донецьку.

07.04.2008 року відповідач на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_6, передав зазначену квартиру ОСОБА_5, проте фактично договір дарування був укладений з метою ухилення відповідача від виконання своїх зобов’язань за договором позики, без наміру створити правові наслідки, які обумовлюються цим правочином.

До теперішнього часу борг відповідачу не повернуто. При цьому, відповідач повідомив, що квартира, якою він поручився за виконання грошового зобов’язання вже йому не належить, проте фактично він продовжує користуватися нею.

Зазначені обставини свідчать про фіктивність договору дарування, тому позивач просить визнати його недійсним, застосувавши наслідки його недійсності, а саме: повернути квартиру у власність відповідача, скасувавши державну реєстрацію права власності на неї  ОСОБА_5

В судовому засіданні представник позивача на задоволенні позовних вимог наполягав, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Не заперечував, що між сторонами було укладено договір позики, на виконання зобов’язань за яким відповідач поручився всім своїм майном, в тому числі і належною йому квартирою АДРЕСА_1 в м. Донецьку. Пізніше відповідач подарував зазначену квартиру своїй доньці – ОСОБА_5 При цьому, зміна власника квартири не мала наміром створити будь-які правові наслідки,  відповідач мешкає як за зареєстрованим місцем проживання в м. Зугрес так і в зазначеній квартирі до теперішнього часу. Борг за договором позики позивачу не повернуто.

Треті особи ОСОБА_5, приватний нотаріус ДМНО ОСОБА_6 в судове засідання не з’явилися, надали заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Суд, встановивши обставини та перевіривши їх доказами, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.  

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору дарування від 07.04.2008 року ОСОБА_4 подарував, а ОСОБА_5 прийняла в дар квартиру АДРЕСА_1.

Договір дарування посвідчений приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 270, про що свідчить витяг з державного реєстру правочинів № 5735542 від 07.04.2008 року.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно на підставі договору дарування від 07.04.2008 року /270/, що посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6, право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_5

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 є донькою відповідача, договір дарування квартири було укладено з метою ухилення відповідача від виконання своїх зобов’язань за договором позики, без наміру створити правові наслідки, обумовлені ним.

Факт того, що відповідач дійсно має грошове зобов’язання перед позивачем, за виконання якого він поручився всім своїм майном, в тому числі і квартирою , а також те, що укладення договору дарування мало на меті лише зміну власника квартири, а не фактичну передачу квартири у власність , визнаний представником відповідача, тому відповідно до ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними, доведеними, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

    На підставі викладеного, керуючись ч.5 ст. 203, ч.1 ст. 215, 234, 216, 717 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ст.ст. 10, 11, 60-61, 209, 212-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_6, про визнання договору дарування недійсним ,  – задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування, укладений 07.04.2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посвідчений 07.04.2010 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 270,  повернувши у власність ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1, скасувавши реєстрацію права власності на неї за ОСОБА_5.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: