Справа № 2-9504/10

0531

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

01 грудня 2010 року                                                                                          місто Донецьк

Куйбишевський районний суд  м. Донецька  у складі:

головуючого   -   судді   МАШКІНОЇ Н.В.,

при секретарі  -  ПЕТРОВІЙ Ю.Ю.,

за участю позивачів – ОСОБА_1, ОСОБА_2,

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про усунення перешкод у користуванні власністю, визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулися до суду та просять визнати відповідача та її неповнолітніх дітей такими, що втратили право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 у Куйбишевському районі м. Донецька.

В обґрунтування своїх вимог позивачі посилаються на те, що їм на праві власності належить зазначена квартира, де також зареєстровані відповідач ОСОБА_3 та її неповнолітні діти – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. Позивачі та треті особи зареєстровані в квартирі та постійно мешкають в ній. Відповідач та її неповнолітні діти були зареєстровані в квартирі за згодою власників та мешкали в ній до липня 2009 року, після чого переїхали до іншого міста. З того часу вони в житловому приміщенні не з’являються, особистих речей не мають, витрат з утриманню житла не несуть, проте в добровільному порядку з реєстраційного обліку не знімаються, чим створюють перешкоди в користуванні квартирою для позивачів.

В судовому засіданні позивачі на задоволенні позовних вимог наполягали, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві.

    Відповідач в судове засідання не з'явилися, про місце і час розгляду справи повідомлені належним чином відповідно до вимог закону, про причини неявки суд не повідомили, тому суд відповідно до ст.ст.169 ч.4, 224 ЦПК України постановляє заочне рішення.

Встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Згідно ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.

Відповідно до ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

З матеріалів справи вбачається, що квартира АДРЕСА_1 у Куйбишевському районі м. Донецька на праві спільної часткової власності належить позивачам ( свідоцтв о  про право власності на квартиру від 01.12.2000 р. № 29732 ) ,  житлова площа  в квартирі  складає 51,2 кв.м.  (технічний паспорт на квартиру (будинок).  

З домової книги та довідки з місця проживання вбачається, що в квартирі зареєстроване місце проживання позивачів, відповідача та її неповнолітніх дітей, 1993 та ІНФОРМАЦІЯ_2, третіх осіб.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач та її неповнолітні діти були зареєстровані в спірній квартирі на правах членів родини власників,  проте з липня 2009 року вони фактично там не проживають, що підтверджується відповідними актами, а також поясненнями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в судовому засіданні.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними, доведеними, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

На  підставі викладеного, керуючись ст.ст. 29,405 ЦК України, ст. 156 ЖК України, ст.ст. 11, 60, 214-215, 226 ЦПК України,  суд -

В  И  Р  І  Ш  И  В  :

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті  особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про усунення перешкод у користуванні власністю та визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням – задовольнити.

Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_6, 1993 року, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, такими, що втратили право користування АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.    

 Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

Суддя Куйбишевського районного

суду м. Донецька                                 Н.В. Машкіна