Справа № 2 - 8438/10
0531
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2 грудня 2010 року Куйбишевський районний суд м. Донецька у складі:
головуючого - судді Машкіної Н.В.,
при секретарі - Петровій Ю.Ю.,
за участю представника позивача – Держерук Г.В.,
відповідачів – ОСОБА_2, ОСОБА_3,
представника третьої особи – Морозової Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Донецьку цивільну справу за позовом Донецького училища культури до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: орган опіки виконавчого комітету Куйбишевської районної в м. Донецьку ради, про виселення з гуртожитку, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач, уточнивши позовні вимоги, звернувся до суду з позовом до відповідача, третя особа: орган опіки виконавчого комітету Куйбишевської районної в м. Донецьку ради, про виселення без надання іншого житлового приміщення з гуртожитку № 2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що з 1997 року позивач має на своєму балансі зазначений гуртожиток. Відповідачі мешкають в ньому з 1999 року. Підставою для їх вселення стала заява ОСОБА_2 та договір про надання кімнати в гуртожитку, який щороку укладався між позивачем та ОСОБА_2 На правах члена родини до гуртожитку була вселена дружина ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та їх неповнолітня донька, ІНФОРМАЦІЯ_1. Ордер на вселення відповідачам не видавався. Термін дії останнього договору про надання кімнати в гуртожитку з ОСОБА_2 закінчився 31.05.2009 року, переважне право на продовження строку проживання в гуртожитку у відповідачів відсутнє, проте вони не бажають виселятися в добровільному порядку. Оскільки відповідачі мешкають в гуртожитку самоправно, без жодної правової підстави, позивач просить виселити їх без надання іншого житлового приміщення.
Представник позивача в судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягала, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві. Також зазначила, що гуртожиток № 2 є студентським і призначений для тимчасового проживання студентів Донецького училища культури. Відповідачі разом з неповнолітньою дитиною вселилися в гуртожиток в 1999 році за клопотанням МУ державної пожежної охорони МВС України в Донецькій області, де працював ОСОБА_2 На той час Донецьке училище культури мало можливість надавати стороннім особам (не студентам) вільні кімнати, тому відповідачі мешкали в гуртожитку з 1999 року до 2009 року, щорічно переукладаючи договори про надання кімнати. Ордер на вселення відповідачам не видавався. На теперішній час продовжити термін проживання відповідачів в гуртожитку не можливо, оскільки в іншому гуртожитку Донецького училища культури розпочато ремонт і всі студенти переселені до гуртожитку № 2, тому вільних місць в ньому не вистачає. Відповідачі мешкають в гуртожитку самоправно, без жодної правової підстави, проте добровільно виселятися не бажають, тому підлягають виселенню без надання іншого житлового приміщення в судовому порядку.
Відповідач ОСОБА_2. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Пояснив, що підставою його вселення в гуртожиток було спільне рішення Донецького училища культури та МУ державної пожежної охорони МВС України в Донецькій області, де він працював. На теперішній час він працює в управлінні МНС м Донецька ГУ МНС в Донецькій області. Договір про надання кімнати в гуртожитку, укладений між ним та позивачем, не обумовлює строк його проживання (тимчасово чи постійно). Ордер на вселення позивач йому ніколи не видавав, порушуючи таким чином його житлові права. Кімната в гуртожитку є постійним місцем мешкання його та його родини, на підставі чого він перебуває на квартирному обліку в Куйбишевській районній в м. Донецьку раді. Факт його законного проживання в гуртожитку також підтверджується реєстрацією місця його проживання за вказаною адресою. Іншого житла ані він, ані члени його родини в м. Донецьку не мають. Також зазначив, що разом з ним та його дружиною в гуртожитку мешкає їх неповнолітня донька, ІНФОРМАЦІЯ_1, контроль за дотриманням житлових прав якої покладено на органи опіки та піклування.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, посилаючись на аналогічні доводи.
Представник третьої особи в судовому засіданні вважала, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки відповідачі правомірно вселилися в гуртожиток, мешкали в ньому тривалий час, тому зазначене житло є їх постійним місцем проживання. Виселення відповідачів без надання іншого житлового приміщення впливає на житлові права їх неповнолітньої дитини.
Суд, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 127 ЖК України для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки.
Відповідно до ст.ст. 58, 129 ЖК України на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.
Відповідно до ст. 116 ЖК України осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
Згідно п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України" вирішуючи спори про виселення з гуртожитків, судам слід з'ясовувати, чи є гуртожитком приміщення, яке займає відповідач. Для цього, зокрема, необхідно витребувати дані про те, чи перебуває будинок, в якому розміщено таке приміщення, у віданні позивача; чи зареєстрований він як гуртожиток у виконкомі районної, міської, районної в місті Ради; чи видавався відповідно до Положення про гуртожиток ордер на зайняття жилої площі в гуртожитку; та інші.
Відповідно до ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
З матеріалів справи встановлено, що будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_1 є гуртожитком, який знаходиться в оперативному управлінні Донецького училища культури (свідоцтво про право власності на нерухоме, лист Донецького регіонального відділення Фонду держмайна України № 04-277 від 26.03.1997 року, акт прийому – передачі будівлі гуртожитку СУ-10 ВАТ «Строймеханізація» була на баланс Донецького училища культури).
Згідно Положення про студентський гуртожиток Донецького училища культури, в тому числі розташований за адресою: АДРЕСА_1, гуртожиток призначений для тимчасового мешкання, поселення здійснюється на підставі ордерів відповідно до Житлового Кодексу України. При поселенні укладається договір на право тимчасового проживання у гуртожитку і видається ордер. Особи, які самовільно зайняли житлову площу у гуртожитку, залишають його без надання іншого житлового приміщення.
В судовому засіданні встановлено, що відповідачі були вселені в гуртожиток № 2 по пр. Панфілова в м. Донецьку 20.12.1999 року за згодою позивача за клопотанням начальника пожежної частини № 7, в якій працював відповідач ОСОБА_2 31.07.2001 року за вказаною адресою родина зареєструвала своє місце проживання.
При поселенні між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір про надання кімнати в гуртожитку Донецького училища культури, який щороку переукладався сторонами. Ордер на вселення відповідачам не видавався.
Згідно такого договору від 01.07.2008 року Донецьке училище культури надає ОСОБА_2 кімнату площею 18,3 кв.м. Строк дії договору до 31.05.2009 року.
Відповідачами не надано суду жодного документу, передбаченого чинним законодавством України для вселення та проживання до гуртожитку, тому їх доводи щодо законності такого вселення та проживання на теперішній час суд вважає неспроможними.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачі самоправно займають кімнату в гуртожитку, тому позовні вимоги є законними, доведеними і підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 29 ЦК України, ст.ст. 58, 116, 127-129 ЖК України, п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України" , ст.ст. 10, 11, 60-61, 209, 212-215 ЦПК України, -
В И Р І Ш И В :
Позов Донецького училища культури до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: третя особа: орган опіки виконавчого комітету Куйбишевської районної в м. Донецьку ради, про виселення з гуртожитку – задовольнити.
ОСОБА_2, ОСОБА_3 виселити без надання іншого житлового приміщення з гуртожитку № 2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: