АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц – 15456 / 2010 Головуючий в 1 інстанції - Мароховець О.В.
Категорія - 20/27 Доповідач - Глущенко Н.Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 грудня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Глущенко Н.Г.
суддів - Перцової В.А., Куценко Т.Р.
при секретарі - Ляпченко Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1
на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко Ірина Анатоліївна, про визнання недійсним договору позики, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16.11.2010 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким ОСОБА_2 відмовити в позові, а його зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.
Зазначеним рішенням суду від 16.11.2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 – задоволено, а у зустрічному позові ОСОБА_1 – відмовлено.
Суд стягну з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму боргу за договором позики від 24.02.2009 року, з урахуванням процентів, інфляції, пені та 3% річних, загальною сумою 127276,79 грн. та судові витрати по справі в сумі 1392,77 грн. / а. с. 105-110 /.
Як на підстави апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим. Відповідач вважає, що суд неправильно застосував норми ЦК України. Крім того, на думку відповідача висновки суду не відповідають обставинам та матеріалам справи / а. с. 112-115 /.
Судом першої інстанції встановлено, що 24.02.2009 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір позики у письмовій формі, який посвідчено у нотаріальному порядку у відповідності з вимогами ст.ст.203,208,1047 ЦК України / а. с. 9 /.
Відповідно до умов договору ОСОБА_2 передав у власність ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 50000 грн., які позичальник зобов’язався повернути до 24.02.2011 року, повертаючи позикодавцю щомісячно по 2100 грн. не пізніше 30 числа кожного місяця.
Після укладення договору позики відповідач, в декілька прийомів, повернув позивачу 6300 грн., що підтвердили суду обидві сторони та підтверджується розпискою від 29.05.2009 року / а. с. 85 /.
Оскільки, в послідуючому відповідач від сплати боргу відмовився, то позивач змушений був звернутися до суду з позовом про стягнення суми боргу – 43700 грн. та процентів, інфляції, пені і 3% річних, що склало суму 127276,79 грн. / а. с. 4-7,10-13,86-87 /.
Відповідач ОСОБА_1 заперечував проти позовних вимог посилаючись на те, що ніяких грошей в борг у ОСОБА_2 він не брав, договір позики підписав під впливом насильства з боку ОСОБА_2, а тому звернувся з зустрічним позовом про визнання недійсним договору позики / а. с.27-30 /.
Належних доказів того, що договір позики підписав під впливом насильства з боку ОСОБА_2, а грошей по договору взагалі не отримував, - відповідач ОСОБА_1 суду першої інстанції не надав.
З заявою до правоохоронних органів про те, що його насильно позивач вивіз до м. Дніпропетровська, де під загрозою було укладено договір позики, і продовжує йому погрожувати, - ОСОБА_1 звернувся 25.11.2009 року, лише після того, як ОСОБА_2 подав до суду позов, і після того, як він сам – відповідач визнав цей договір позики шляхом щомісячної виплати грошей, на протязі трьох місяців, у відповідності з умовами договору.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідно до умов договору позики від 24.02.2009 року та ст.ст. 209, 549,610,611,625,1047,1048,1049 ЦК України позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню, а у зустрічному позові слід відмовити, оскільки належних доказів у відповідності зі ст. 60 ЦПК України відповідач ОСОБА_1 суду не надав і його зустрічний позов суд першої інстанції розцінив, як обраний відповідачем спосіб ухилитися від виконання взятого на себе обов’язку по поверненню грошей згідно договору позики / а. с. 105-109 /.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував права і обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а також поясненнями самих сторін.
При вище наведених обставинах справи, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що відповідно до умов договору позики від 24.02.2009 року та ст.ст. 209, 549,610,611,625,1047,1048,1049 ЦК України позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню, а у зустрічному позові ОСОБА_1 слід відмовити.
Приведені в апеляційній скарзі доводи відповідача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування або зміни рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів ,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.
СУДДІ: