Справа № 22ц-14985/10                          Головуючий у І інстанції  Мороз В.Г.

Категорія      20                                          Доповідач Приходченко А.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    13 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

                       головуючого –  Приходченко А.П.

                       суддів             – Лаченкової О.В., Городничої В.С.

                       при секретарі – Солодовій І.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційними скаргами  ОСОБА_1, представника ОСОБА_1 –ОСОБА_2 та за заявою ОСОБА_3 про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2004 року і від 02 листопада 2010 року за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_3, приватного нотаріуса ОСОБА_6 про розірвання договору купівлі-продажу ,

встановила:

    У липні 2004 р. до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом звернувся ОСОБА_4 до ОСОБА_3 і приватного нотаріуса ОСОБА_6, в якому просив розірвати договір купівлі-продажу від 28.05.2004 р., зареєстрований за № 1370, укладений між ОСОБА_5 та ним, позивачем ОСОБА_4, і відповідачем ОСОБА_3 нежилого приміщення, розташованого у АДРЕСА_1.

    06.12.2004 р. відповідачем ОСОБА_3 була подана заява, у якій він просив для забезпечення позову накласти арешт на зазначене приміщення /а.с.8/.

    Ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06.12.2004 р. накладено арешт на приміщення АДРЕСА_1, що належить на праві власності у 5/11 частинах ОСОБА_4, а у 6/11 частинах ОСОБА_3 і заборонено проводити відносно нього всі угоди /а.с.9/.

    У грудні 2004 р. до суду звернувся із заявою ОСОБА_5, в якій просив залучити його до участі у справі в якості третьої особи, а в лютому 2005 р. ОСОБА_5 і ОСОБА_4 подали позов до ОСОБА_3, приватного нотаріуса ОСОБА_6 про розірвання договору купівлі продажу від 28.05.2004 р., анулювання реєстрації договору в БТІ, про стягнення моральної шкоди /а.с.12,13,19-21/.

    Ухвалою Індустріального суду м. Дніпропетровська від 02.11.2010 р. відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову прийнятих ухвалою від 06.12.2004 р. з тих підстав, що справа не розглянута судом по суті /а.с.126/.

    В апеляційних скаргах ОСОБА_1, її представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у заяві просять скасувати ухвали від 06.12.2004 р. і від 02.11.2010 р., посилаючись на порушення судом процесуального законодавства і не врахування судом зміни правовідносин між сторонами.

    Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржених ухвал, колегія суддів вважає апеляційні скарги і заяву про приєднання до апеляційної скарги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

    Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29.04.2009 р., яке було частково змінене рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 02.11.2009 р., в іншій справі № 2-130/2009 визнано договір купівлі-продажу спірного приміщення АДРЕСА_1 загальною площею 138,4 кв.м укладений 28.05.2004 р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, ОСОБА_3 недійсним в частині покупця ОСОБА_4 Визнано за ОСОБА_1 право власності на 69,2 кв.м спірного приміщення і виділено в натурі цю частину. Визнано за ОСОБА_3 право власності і виділено в натурі у спірному приміщенні 69,2 кв.м. /а.с.132-136/. Ці рішення залишені без змін ухвалою Верховного Суду України від 18.05.2010 р. /а.с.130,131/.

    На зазначені обставини суд увагу не звернув, відмовляючи у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову, виходив з того, що ще не розглянута дана справа, у якій були вжиті заходи забезпечення позову.

            Погодитися з таким висновком не можна, оскільки суд не звернув увагу на те, що за час, коли справа з 2004 р. і по цей час не розглядається судом з необгрунтованим збереженням заходів забезпечення позову, в іншій справі по суті вирішено спір про визнання права власності на спірне приміщення, більш того, це приміщення розділене в натурі, ОСОБА_4 вже не є власником цього приміщення, оскільки були змінені сторони договору купівлі-продажу спірного приміщення від 28.05.2004 р.

    Крім того, у судовому засіданні апеляційного суду було вказано, що до суду неодноразово звертався з заявами про скасування заходів забезпечення позову і ОСОБА_3, але судом його заяви взагалі не розглядалися.

    Зазначені обставини є підставою для скасування ухвал суду першої інстанції від 06.12.2004 р. і від 02.11.2010 р., як такі, що порушують права власників спірного приміщення ОСОБА_1 і ОСОБА_3  

Керуючись  ст.ст. 303, 307, 312  ЦПК України, колегія суддів

                                                                    ухвалила:

    Апеляційну скаргу ОСОБА_1  та заяву ОСОБА_3 про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 - задовольнити.

    Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 –ОСОБА_2 – задовольнити.

      Ухвали  Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2004 року та від  02 листопада 2010 року – скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову відмовити.

    Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий

Судді