УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22ц-14901/2010р.                                              Головуючий в 1 інстанції Мазниця А.А.

Категорія-27                                                                       Доповідач Козлов С.П.                  

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

27 грудня 2010 року                                                                                             м. Дніпропетровськ

                               Колегія суддів судової палати у цивільних справах

                            апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:                                

                                       головуючого:    Болтунової Л.М.,

                                       суддів:               Козлова С.П., Максюта Ж.І.,

                                       при секретарі:   Бецман І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ПАТ «МІСТО БАНК» на рішення Жовтневого  районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2010 року по цивільній справі за позовом ПАТ «МІСТО БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення суми, -

В С Т А Н О В И Л А:

         У квітні 2009 року позивач звернувся до суду з таким позовом, посилаючись на те, що 22.12.2006 р. між ним та ПП “РАЙС” був укладений кредитний договір, на підставі якого останньому наданий  кредит на умовах кредитної лінії з лімітом кредитування у розмірі 5.440.500, 00 грн. на строк до 21.12.2008 р. зі сплатою за користування ним 20 % річних, а з 24.06.2008 р. – 26% річних. У забезпечення виконання зобов’язань позичальника за цим договором між позивачем та відповідачем 22.12.2006 р. та 04.12.2007 р. були укладені договори іпотеки, предметом яких було нерухоме майно загальною заставною вартістю 13736673,00 грн.. Кожен з договорів іпотеки передбачав обов’язок відповідача передати позивачеві засвідчені копії відповідних документів про право на земельну ділянку, здійснити страхування об’єктів іпотеки, а також його відповідальність за невиконання таких обов’язків по відшкодуванню збитків у вигляді сплати на користь позивача штрафу у розмірі 20% ринкової вартості предмету іпотеки за кожним договором. Оскільки такі зобов’язання відповідачем виконані не були, позивач з урахуванням уточнення заявлених вимог просив суд стягнути з останнього на його користь 2747334,60 грн. штрафу за їх невиконання.

         Рішенням Жовтневого  районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

         В апеляційній скарзі посилаючись на неповне з’ясування судом всіх обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права ПАТ «МІСТО БАНК» просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення про задоволення його позовних вимог.

        Розглянувши справу в межах доводів скарги колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення та скасування рішення суду.        

        Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.          

         Як встановлено судом, на підставі кредитного договору № 29/Ю від 22.12.2006 р. позивач надав  ПП “РАЙС” кредит на умовах кредитної лінії з лімітом кредитування у розмірі 5440500,00 грн. на строк до 21.12.2008 р. зі сплатою за користування ним 20 % річних з послідуючими змінами (а.с.15-30).

         В забезпечення виконання зобов’язань позичальника за вищезазначеним кредитним договором 22.12.2006 р. та 04.12.2007 р. відповідач передав позивачу в іпотеку своє нерухоме майно загальною заставною вартістю 13736673,00 грн. за договорами іпотеки № 29/Ю-З-1, № 29/Ю-З-2, № 29/Ю-З-3, № 29/Ю-З-8 з послідуючими змінами до них,  за умовами яких був передбачений обов’язок відповідача у випадку невиконання ним своїх зобов’язань, передбачених визначеним переліком положень договорів, в тому числі щодо передання позивачеві засвідчених копій відповідних документів про право на земельні ділянки під об’єктами іпотеки та щодо  здійснення страхування останніх, відшкодувати позивачеві заподіяні цим збитки у вигляді штрафу у розмірі 20% від ринкової вартості предмету іпотеки за відповідним договором або в розмірі, визначеному у судовому порядку відповідно до чинного законодавства України (а.с.31-60).

        З матеріалів справи вбачається, що зобов’язання відповідача за вищезазначеними договорами іпотеки в частині передання позивачеві копій правовстановлюючих документів на земельні ділянки, на яких розташоване передане в іпотеку майно, та страхування цього майна, виконані не були.

        Згідно ст. 22 ЦК України під збитками розуміються реальні втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, або витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також упущена вигода, що визначається як доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. А відповідно до ст. 549 ЦК України грошова сума, яку боржник має передати кредиторові у випадку порушення свого зобов’язання, розмір якої обчислюється у відсотках від такого зобов’язання, є неустойкою у формі штрафу.

        За змістом вищезазначених норм закону та ст. 611 ЦК України відшкодування збитків не може відбуватися у формі сплати штрафу, оскільки це є дві різні форми відповідальності за порушення зобов’язання, що застосовуються незалежно та окремо одна від одної, відрізняються правовою природою і способом визначення розміру стягнення.

        Виходячи з наведеного положення вищезазначених договорів іпотеки в частині відшкодування збитків позивача шляхом сплати штрафу містять суперечливості, які не тягнуть за собою правові наслідки для їх застосування в розумінні заявлених позовних вимог у вигляді штрафних санкцій.

        Крім того, позивачем не наведено, які саме збитки були йому заподіяні внаслідок невиконання відповідачем свого обов’язку передати позивачеві засвідчені копії відповідних документів про право на земельну ділянку та здійснити страхування об’єктів іпотеки, в чому саме ці збитки виразилися, який їх розмір, та які є докази в їх підтвердження, а тому наявність збитків, що підлягають відшкодуванню у межах їх дійсного розміру, не може вважатися доведеною.        

         За таких обставин, дійшовши правильного висновку про безпідставність заявлених позивачем вимог суд обґрунтовано на підставі ст.ст.22,549,611 ЦК України та ст.11 ЦПК України відмовив в їх задоволенні.

         Доводи ПАТ «МІСТО БАНК» у скарзі про залишення судом без уваги всіх обставин взятих на себе відповідачем зобов’язань за укладеними спірними договорами не спростовують правильність вищезазначених висновків суду та не ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні матеріалах справи, фактично зводяться до одностороннього тлумачення регулюючого спірні правовідносини законодавства лише на свою користь та до переоцінки тих доказів, яким суд дав належну оцінку у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалися на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні у судовому засіданні відповідно до вимог ст.212 ЦПК України.

        Рішення суду відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування чи змін не вбачається.

        Керуючись ст.ст. 307,308  ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

        Апеляційну скаргу ПАТ «МІСТО БАНК» відхилити.

        Рішення Жовтневого  районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2010 року залишити без змін.

        Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді: