УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22ц-14880/2010р. Головуючий в 1 інстанції Макаров М.О.
Категорія-33 Доповідач Козлов С.П.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 грудня 2010 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого: Болтунової Л.М.,
суддів: Козлова С.П., Максюта Ж.І.,
при секретарі: Бецман І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги прокурора Дніпропетровського району Дніпропетровської області та Державного казначейства України на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного казначейства України та Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А:
В липні 2007 року позивач звернувся до суду з таким позовом, посилаючись на те, що на виборах 2006 року його було обрано Чумаківським сільським головою та 08 квітня 2006 року він приступив до виконання службових обов"язків, але працювати йому не дали, оскільки було відключено водопостачання та водовідведення в селі Чумаки, як наслідок необхідність закриття дитячого садка, школи, прояви антисанітарії, за що на нього двічі Головний державний санітарний лікар Дніпропетровського району наклав адміністративний штраф, без якихось доказів його умисної чи по необережності вини, а потім прокуратурою Дніпропетровського району на нього було складено протокол про вчинення ним корупційного діяння та постановою Дніпропетровського районного суду від 31 травня 2006 року його було притягнуто до відповідальності за п. «г» ч.І ст.5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гри., хоча він своєчасно не виконав вимоги прокуратури тільки з причини необізнаності.
В подальшому він виконував всі вимоги слідчого прокуратури, але прокуратурою Дніпропетровського району знову було складено на нього протокол про корупційне діяння з приводу вже злісного невиконання вимог прокуратури та постановою Дніпропетровського районного суду від 12 липня 2006 року його було притягнуто до відповідальності за п. «г» ч. 11ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 595 гри..
Постановою в.о. голови апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2006 року та постановою першого заступника голови апеляційного суду Дніпропетровської області вказані постанови районного суду були скасовані, а справи про адміністративне правопорушення щодо нього провадженням закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого п. «г» ч.І ст.5 Закону України «Про боротьбу з корупцією».
Посилаючись на спричинення йому значних моральних страждань незаконним притягненням до відповідальності за корупційні дії та уточнюючи свої позовні вимоги позивач просив суд стягнути на його користь за рахунок державного бюджету 250000 грн. моральної шкоди.
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2010 року стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 50000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а в решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційних скаргах з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права прокурор Дніпропетровського району Дніпропетровської області та Державне казначейство України просять скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в позові ОСОБА_1.
Розглянувши справу в межах доводів скарг колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню, а рішення суду – зміні з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 01.12.1994 № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок … незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу… У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду. А згідно зі ст. 2 цього Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках … закриття справи про адміністративне правопорушення...
Як встановлено судом, ОСОБА_1 на виборах 2006 року було обрано головою Чумаківської сільської ради та 08 квітня 2006 року він приступив до виконання своїх службових обов'язків.
25 травня 2006 року прокурором Дніпропетровського району було складено протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ненадання відповіді на запит УДСБЕЗ УМВС України на виконання вимог прокурора Дніпропетровського району, а постановою Дніпропетровського районного суду від 31 травня 2006 року ОСОБА_1 було притягнуто до відповідальності за п.«г» ч.І ст.5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн..
22 червня 2006 року прокурором Дніпропетровського району також складено протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за невиконання вимог слідчого прокуратури та надання недостовірної інформації, а постановою Дніпропетровського районного суду від 12 липня 2006 року ОСОБА_1 було притягнуто до відповідальності за п.«г» ч.1 ст.5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 595 грн..
Постановою в.о. голови апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2006 року постанова Дніпропетровського районного суду від 21 травня 2006 року скасована, а справу про адміністративне правопорушення провадженням закрито у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого п. «г» ч. 1 ст.5 Закону України «Про боротьбу з корупцією», та постановою першого заступника голови апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2006 року постанова Дніпропетровського районного суду від 12 липня 2006 року також скасована, а справа про адміністративне правопорушення закрита у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення передбаченого п. «г» ч. 1 ст.5 Закону України «Про боротьбу з корупцією».
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
В судовому засіданні позивач зазначив, що йому була спричинена моральна шкода у зв’язку з систематичними викликами до прокуратури, необхідністю пояснювати відсутність своєї вини в корупційних діяннях, що було відомо виборцям, привело до погіршення відносин з оточуючими людьми та порушило його нормальні життєві зв'язки.
За таких обставин, дійшовши правильного висновку про спричинення позивачеві моральної шкоди такими незаконними діями органів прокуратури і суду щодо притягне ння його до адміністративної відповідальності суд обґрунтовано на підставі ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, заподіяної громадянину незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду» поклав обов’язки по відшкодуванню такої шкоди позивачу за рахунок державного бюджету України.
Разом з тим, відповідно до ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Крім того, як роз’ясненно в п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» з послідуючими змінами, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
Проте зазначені норми закону та роз’яснення Верховного Суду України суд залишив без уваги, в рішенні не навів достатніх необхідних мотивів і своїх міркувань, з яких він виходив визначаючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди в сумі 50000 грн., а посилаючись на звільнення позивача з посади сільського голови не навів відповідних доказів причинного зв'язку між його звільненням і притягненням до адміністративної відповідальності та при цьому не врахував, що позивач з цієї посади був звільнений за власним бажанням.
З урахуванням характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і душевних страждань, їх тривалості та конкретних обставин справи, принципу розумності та справедливості розмір стягнутих судом відшкодувань за моральну шкоду, на думку колегії, повинен бути зменшений з 50000 грн. до 2000 грн..
Доводи прокурора Дніпропетровського району Дніпропетровської області та Державного казначейства України у скаргах про недоведеність позивачем факту спричинення йому моральної шкоди фактично зводяться до переоцінки тих доказів, яким суд дав належну оцінку у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалися на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому їх дослідженні у судовому засіданні відповідно до вимог ст.212 ЦПК України. Оскільки відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» відшкодування такої шкоди провадиться за рахунок коштів державного бюджету, колегія суддів вважає безпідставними також і доводи Державного казначейства України про те, що його органи є неналежними відповідачами по цій справі.
Керуючись ст.ст.307,309 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційні скарги прокурора Дніпропетровського району Дніпропетровської області та Державного казначейства України задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2010 року змінити, зменшивши розмір стягнутої судом на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України моральної шкоди з 50000 грн. до 1000 грн..
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Судді: