У К Р А Ї Н А

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22ц-14323/2010р.                                             Головуючий в 1 інстанції Некрасов О.О.

Категорія-46                                                                      Доповідач Козлов С.П.

У Х В А Л А  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2010 року                                                                                             м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

                                          головуючого:   Болтунової Л.М.,

                                          суддів:              Козлова С.П., Максюта Ж.І.,

                                          при секретарі:  Бецман І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 вересня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно, придбане під час шлюбу, -

В С Т А Н О В И Л А:

         Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 вересня 2010 року визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1, а в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на половину земельного паю відмовлено.

        З підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та невідповідності висновків суду обставинам справи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.

        Розглянувши справу в межах доводів скарги колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення та скасування рішення суду з наступних підстав.

        Згідно зі ст.57 СК України о собистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги.

        Відповідно до ст.ст.60,70 цього Кодексу майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.        

        Як  правильно встановлено судом, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 26 лютого 1994 року по 24 січня 2007 року та за договором купівлі-продажу від 24 липня 2002 року відповідач придбав домоволодіння АДРЕСА_1, яке, таким чином, слід вважати їх спільною сумісною власністю.

        На підставі Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих в колективну власність сільскогосподарським підприємствам і організаціям» №720/95 від 08.08.1995р. за сертифікатом на право на земельну частку (пай) від 14 лютого 2002 року, відповідачу, як члену колективного сільскогосподарського підприємства «Запорізьке», належить право на земельну частку (пай), на яку на підставі розпорядження голови Софіївської районної державної адміністрації від 07.06.2002 р. №213-р йому був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ДП №029361 від 08 липня 2004 року. Тобто, право власності на спірну земельну ділянку відповідач набув шляхом паювання земель, переданих у  колективну власність сільскогосподарського підприємства, членом якого він був, тому вона є його особистою  приватною власністю, а не спільною сумісною власністю сторін, як подружжя.

         За таких обставин, суд обґрунтовано на підставі ст.ст.57,60,61,70 СК України визнав за позивачкою право власності на 1/2 частину зазначеного домоволодіння, а дійшовши правильного висновку про безпідставність заявлених  позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на половину спірного земельного паю - відмовив в їх  задоволенні.  

         Доводи ОСОБА_1 у скарзі про наявність у неї права на спірну земельну ділянку не ґрунтуються на встановлених в судовому засіданні обставинах справи та нормах регулюючого спірні правовідносини законодавства, фактично зводяться до їх одностороннього тлумачення лише на свою користь та до переоцінки тих доказів, яким суд дав належну оцінку у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалися на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні в судовому засіданні відповідно до вимог ст.212 ЦПК України і не спростовують правильність вищезазначених висновків суду.        

         Керуючись ст.ст.307,308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

         Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

         Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 вересня 2010 року залишити без змін.

         Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді: