УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 Справа №22ц-14422/10                                                                     Головуючий в I інстанції Алтунін О.В.

 Категорія 34                                                                                      Доповідач Деревянко О.Г.

УХВАЛА

  ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

         25 листопада 2010 року   Колегія суддів судової палати у цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

                             головуючого   - Дерев’янка О.Г.

                             суддів               - Михайловської С.Ю., Черненкової Л.А.,

                             при секретарі  - Грало О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1  

на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2010 року

за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, –

                       ВСТАНОВИЛА:

В січні 2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вищезазначеним позовом до ОСОБА_1, в якому зазначив, що 27 серпня 2006 року на 516 км. автодороги Київ-Луганськ-Ізваріно, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю  автомобіля «Нісан-Альмера» д/н НОМЕР_1, під його керуванням та автомобіля «ВАЗ-2101» дн НОМЕР_2, що належить на праві власності відповідачу. Вина відповідача у скоєному ДТП встановлена постановою Амур – Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 01.12.2006 року, тому позивач згідно уточнених позовних вимог просив суд стягнути з ОСОБА_1 матеріальну шкоду 7786 грн.13 коп., моральну шкоду у розмірі 10000 грн., судові витрати 1618 грн.80 коп.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1  на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі -5292 грн.12 коп., моральну шкоду у розмірі -500 грн., за проведення судової експертизи -1288,80 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі -52,92 грн., витрати на ІТЗ- у розмірі -30 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати у в зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить провадження по справі закрити, а позов залишити без задоволення.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду і заявлених позовних вимог  у межах доводів апеляційної скарги,  колегія суддів не знаходить підстав для скасування рішення суду.

Розглядаючи спір між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об’ємі  встановив  права і обов’язки сторін, обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін і дав їм правову  оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені матеріалами справи, а також поясненнями сторін.

Встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 27.06.2006 року з вини відповідача, який керував належним йому автомобілем «ВАЗ-2101» державний номер НОМЕР_2, сталася дорожньо-транспортна пригода, в наслідок якої було пошкоджено автомобіль «Нісан-Альмера» д/н  НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2  чим спричинив матеріальні збитки на суму 7786 грн.13 коп. (а.с.115-121)

Водій ОСОБА_1 постановою Амур – Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 01.12.2006 року визнаний винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст. 124 КоАП України, із закриттям адміністративного провадження у зв’язку з тим, що строк для притягнення до адміністративної відповідальності сплив. (а.с.8)

  Дана постанова не скасована та набрала законної сили.

Згідно до вимог ч.2 ст. 1187 ЦК України    шкода, завдана джерелом підвищенної небезпеки, відшкодується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди відповідачем спричинений матеріальний збиток, який згідно висновку №971 від 08.07.2006 року складає 4992,12 грн..  (а.с. 8-13).

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем відновлено автомобіль, з витрачанням коштів у розмірі відповідно до висновку №971 від 08.07.2006 року, тому відповідно до вимог ст.. 1192 ЦК країни суд першої інстанції обгрунтовано стягнув з відповідача а користь позивача розмір збитків, відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент виконання робіт, а саме в сумі 4992,12 грн. Обґрунтованим є також рішення щодо стягнення з відповідача моральної шкоди 500 грн., витрат з оплати вартості  висновку спеціаліста  - 300 грн., експерта 1288 грн.80 коп., судового збору 52.92 грн., витрат ІТЗ 30 грн.

Відповідно до вимог ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно п.7 Постанови Пленум Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року, відповідно до ч.4 ст. 61 ЦПК України, при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок (у кримінальній справі), що набрав законної сили, або постанова суду про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов’язкові для суду, лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

За таких обставин доводи відповідача з приводу відсутності його вини в ДТП не заслуговують на увагу.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, розглядаючи спір між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об'ємі  встановив  права і обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін і дав їм правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону.

        Керуючись ст. 218,307, 308,315 ЦПК України,  колегія суддів, -

УХВАЛИЛА

Апеляційну скаргу ОСОБА_1  відхилити.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: