Справа № 2-5693/2010
РІШЕННЯ
іменем України
4.11.2010 року
Рубіжанський міський суд Луганської області у складі:
головуючого – судді Томко В.В.
при секретарі – Брудницькій О.В.
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я,
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулася до суду з позовною заявою до відповідача з вимогою про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я. В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що 20 квітня 2010 року, приблизно о 17 год. 00 хвил., ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись за адресою: АДРЕСА_1, діючи умисно, наніс позивачці один удар рукою в перенісся, а також не менше трьох ударів головою в обличчя, своїми діями завдавши їй тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому лівої виличної кістки без зміщення. Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 123 від 25.05.2010 р. зазначені ушкодження, завдані позивачці відповідачем, відносяться до тілесних ушкоджень середньої ступені тяжкості.
10 серпня 2010 року Рубіжанським міським судом було розглянуто кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2 та винесено вирок, відповідно до якого відповідача було визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.
Вищевказаними діями відповідача позивачці була завдана матеріальна шкода у вигляді витрат на лікування на відновлення здоров`я. Також у зв`язку із вчиненим у відношенні позивачки злочином вона пережила сильне психологічне потрясіння, після нанесених травм на її тілі залишилися шрами.
У зв`язку з викладеними обставинами позивачка просить суд задовольнити її позовні вимоги, стягнути з відповідача матеріальну шкоду в сумі 409 грн. та моральну шкоду в сумі 3000 грн., всього 3409 грн.
Відповідач надав до суду заперечення проти позову, в якому зазначив, що визнає позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди. Стосовно стягнення з нього моральної шкоди відповідач просив суд відмовити позивачці у задоволенні цієї вимоги, а також зазначив, що ніяких шрамів на тілі позивачки від нанесених їм ударів не залишилося. Крім того, він є інвалідом другої групи, отримує невелику пенсію, майже половину якої він вимушений витрачати на ліки.
В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги та пояснила, що вона є самотньою матір`ю і має дочку ІНФОРМАЦІЯ_1, 20 квітня 2010 року приблизно о 17 год. 00 хвил. вона прийшла у квартиру ОСОБА_2 для того, що забрати свою матір і дочку. Зайшовши в квартиру, вона побачила, що її мати разом з ОСОБА_3 вживають спиртні напої – з цієї причини в них з ОСОБА_3 виник конфлікт, в який втрутився відповідач. Під час конфлікту ОСОБА_2 наніс позивачці удар рукою в перенісся, після чого схопив ОСОБА_1 за одяг та наніс ще три удари головою в обличчя, внаслідок чого в неї пішла кров, яку допомагала витирати ОСОБА_3 Все це відбувалося на очах у дочки позивачки. Позивачка викликала міліцію і в цей же день пройшла огляд.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково – в частині стягнення матеріальної шкоди визнав повністю, з вимогою про стягнення з нього моральної шкоди не погодився, суду пояснив, що 20 квітня 2010 року при зазначених обставинах рукою позивачку він не бив, а лише наніс їй два удари головою, проте його злочинним діям передувала провокуюча поведінка з боку відповідачки, яка ображала його, використовуючи при цьому нецензурну лайку. Він отримує пенсію в розмірі 1068,24 грн., інших доходів не має, тому просив суд задовольнити позовну заяву частково, а в частині стягнення моральної шкоди позивачці відмовити у зв`язку з необґрунтованістю доводів позивачки.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_4, яка є матір`ю позивачки, пояснила суду, що 20 квітня 2010 року вона зі своєю онукою знаходилася у сусідки ОСОБА_3, коли прийшла її дочка та почала сваритися з приводу того, що вона вживає спиртні напої у присутності онуки. В конфлікт втрутився відповідач ОСОБА_2, який затримав позивачку в коридорі та наніс їй удари рукою і головою, внаслідок чого у останньої пішла кров і вона на деякий час втратила свідомість. Все це відбувалося на очах у дочки позивачки.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснила суду, що бачила як у позивачки йшла кров з носа після того, як позивачка зіткнулася з відповідачем в коридорі їхньої квартири.
Суд, заслухавши сторони та свідків, дослідивши та оцінивши надані письмові докази у справі в їх сукупності, вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 р. розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна юридичній особі, підлягає відшкодування в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Виходячи з вимог ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоду каліцтвом або іншим ушкодження здоров`я, зобов`язана відшкодувати потерпілому додаткові витрати, зокрема, витрати на придбання ліків. Як зазначено у п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 р. розмір витрат на ліки та лікування визначається на підставі виданих лікарями рецептів, довідок або рахунків про їх вартість.
Отже, судом встановлено, що 10.08.2010 року Рубіжанським міським судом Луганської області було розглянуто кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_2 та винесено вирок, відповідно до якого відповідача у цій кримінальній справі було визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України. Як вбачається з вказаного вироку суду, 20 квітня 2010 року, приблизно о 17 год. 00 хвил., ОСОБА_1 прийшла у квартиру ОСОБА_2 для того, що забрати свою матір і дочку. Зайшовши в квартиру, вона побачила, що її мати разом з ОСОБА_3 вживають спиртні напої – з цієї причини в них з ОСОБА_3 виник конфлікт, в який втрутився відповідач. Під час конфлікту ОСОБА_2 наніс позивачці удар рукою в перенісся, після чого схопив ОСОБА_1 за одяг та наніс їй ще три удари головою в обличчя. Від завданих ударів позивачка втратила свідомість і була госпіталізована в прийомне відділення ЦМЛ м. Рубіжне, де проходила стаціонарне лікування в травматологічному відділенні, а після цього – амбулаторно в неврологічному відділенні (а.с.2,3).
Таким чином, у зв`язку з наведеними обставинами позивачка була вимушена понести грошові витрати на лікування в сумі 409 грн., вину відповідача у вчиненні злочину, внаслідок якого позивачці було завдано матеріальну шкоду, доведено під час розгляду кримінальної справи, що підтверджується обвинувальним вироком суду від 10.08.2010 р., тому для суду є очевидним причинний зв`язок між протиправними діями відповідача та ушкодженням здоров`я відповідачки, внаслідок якого вона була вимушена понести грошові витрати на лікування, тому ці витрати в повному обсязі підлягають стягненню з відповідача, що також підтверджується копіями квитанцій.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, і відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
Згідно з п. 1, 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода може полягати, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
У ч. 1 ст. 1168 ЦК України зазначається, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Судом також встановлено, що внаслідок завданих відповідачем тілесних ушкоджень позивачка була вимушена пройти курс лікування і зазнала значного фізичного болю та душевних страждань, оскільки вона є самотньою матір`ю і вчинення злочину відбувалося на очах її малолітньої доньки ІНФОРМАЦІЯ_1, що негативно відобразилося на психологічному стані позивачки та її дитини. Вину відповідача у вчиненні злочину, внаслідок якого позивачці було завдано моральну шкоду, доведено під час розгляду кримінальної справи, що підтверджується обвинувальним вироком суду від 10.08.2010 року.
Крім того, суд враховує той факт, що відповідач є пенсіонером, інвалідом другої групи, отримує невелику пенсію, значну частину якої витрачає на лікування у зв`язку з похилим віком та нестабільним станом здоров`я, а позивачці було завдано тілесних ушкоджень середньої тяжкості, внаслідок яких ніяких шрамів на тілі позивачки не залишилося і залишитися не могло, оскільки удари відповідач наносив по її обличчю, яке також в свою чергу не було спотворено, як стверджує позивачка. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачка необґрунтовано завищила завдану їй моральну шкоду. Таким чином, суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивачки моральну шкоду в сумі 2000 грн. В іншій частині стягнення моральної шкоди суд вважає за необхідне відмовити позивачці у зв`язку з необґрунтованим її завищенням.
За таких обставин, на підставі наданих доказів, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 підлягають задоволенню частково, оскільки судом було встановлено, що відповідач вчинив у відношенні позивачки злочин, передбачений ч. 1 ст. 122 УК України, тобто завдав тілесні ушкодження середньої ступені тяжкості, внаслідок чого позивачці була завдана матеріальна шкода у вигляді витрат на лікування в сумі 409 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки в повному обсязі, а також моральна шкода у вигляді фізичного болю та душевних страждань, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки в сумі 2000 грн.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» № 7-93 від 21.01.1993 р. від сплати державного мита звільняються позивачі за позовами про відшкодування збитків, заподіяних каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю годувальника.
Згідно з ч. 3 ст. 81 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 81 ЦПК України не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на інформаційно-технічне забезпечення, зокрема, у справах про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи.
Згідно з ч. 1 ст. 88 ЦПК України якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві відповідно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві – пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Таким чином, з відповідача підлягають стягненню державне мито в сумі 36 грн. 21 коп., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення справи – в сумі 10 грн. 65 коп. В свою чергу, з позивачки підлягають стягненню витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 4 грн. 35 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 1166, 1167, 1168, 1995 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 81, 88, 212-215 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я – задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану ушкодженням здоров`я в сумі 409 грн., а також завдану моральну шкоду – в сумі 2000 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь місцевого бюджету державне мито в сумі 36 грн. 21 коп., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення справи – в сумі 10 грн. 65 коп. на користь держави.
Стягнути з ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 4 грн. 35 коп. на користь держави.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Луганської області через Рубіжанський міський суд. У разі, якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя В.В. Томко