Справа № 2-150/2010 р.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2010 року       Червоноармійський районний суд Житомирської області в складі:

головуючої-судді     Гуц О.В.

при секретареві     Ридановій Г.В.
за участю:

позивачки     ОСОБА_2

представника позивачки     ОСОБА_3

представників відповідача     Красніцької М.М., Зуєва П.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Червоноармійську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Червоноармійської центральної районної лікарні Житомирської області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з зазначеним позовом до відповідача, мотивуючи його тим, що 01.10.2009 року її було прийнято на роботу до Червоноармійської центральної районної лікарні (ЦРЛ) Житомирської області на 0,75 посади біолога клініко-діагностичної лабораторії, про що головним лікарем видано відповідний наказ № 142 . 26.02.2010 року наказом № ЗО головного лікаря Червоноармійської ЦРЛ , її було звільнено з роботи з займаної нею посади з посиланням на ст. 28 КЗпП України, як таку, що не витримала випробувальний термін внаслідок низької кваліфікації. Вважає своє звільнення з роботи незаконним та таким ,що грубо порушує встановлені законодавством про працю її права , як працівника та матері ,що має на вихованні дитину до трьох років виходячи з наступного. Так, звільнення з роботи за ст.28 кодексу законів про працю України є неправомірним ,оскільки при прийняті на роботу термін випробовування їй не встановлювався .А встановлення відповідачем терміну випробування в односторонньому порядку, без її на те згоди є порушенням вимог ст.26 цього кодексу. До того ж відповідно до ст.27 КЗпП України, термін випробування при прийнятті на роботу не може перевищувати трьох місяців, або встановлений може бути продовжений до шести місяців з обов'язковим погодженням з профспілкою. В даному випадку така її згода та погодження з профспілкою у ЦРЛ , відсутні. Крім того, звільняючи її з роботи відповідач у своєму наказі як на підставу її звільнення посилався на лист УОЗ № 1236/03-15 від 25.02.2010 року та зазначив, що вона не відповідає займаній посаді ,оскільки не пройшла курси спеціалізації за спеціальністю "клінічна лаболаторна діагностика ", проходження якої є обов'язковим для роботи на посаді біолога. Однак про цю обставину головному лікарю було відомо при прийнятті її на роботу і в одному із пунктів наказу про прийняття на роботу передбачено направлення на курси спеціалізації.Окрім того звільнення з роботи у зв"язку з невідповідністю займаній посаді , відповідно до ч.2 ст.28, п.2 ст.40 КЗпП допускається лише в разі виявлення такої невідповідності в процесі цієї роботи. Разом з тим, будь-яких підстав будь-яких підстав вважати, що вона не справлялась зі своїми посадовими обов'язками не було,оскільки свою роботу виконувала вчасно та якісно та має досвід практичної роботи,який набула під час роботи в інших лікувальних установах. Також при її звільняючи з роботи відповідачем не враховано те, що вона має на вихованні дитину віком до трьох років,що є грубим порушенням вимог ст.184 КЗпП України , оскільки ця норма трудового законодавства прямо забороняє звільняти з роботи жінок ,що мають дітей у віці до трьох років , у всіх випадках ,окрім випадків повної ліквідації підприємства , установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

Вважає що її звільнення з роботи є розправою за звернення зі скаргою до прокуратури з приводу несправедливого розподілу коштів керівництвом при преміюванні медичних працівників, залучених до обслуговування хворих під час епідемії грипу. Враховуючи вищевикладене, просить суд поновити її на посаді біолога клініко-діагностичної лабораторії Червоноармійської ЦРЛ, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за кожен робочий день вимушеного прогулу. Крім того, неправомірними діями відповідача їй завдано значної моральної шкоди. Ця шкода полягає у тому,що після незаконного звільнення з роботи у неї погіршилось самопочуття , з'явилося безсоння , пригніченість та депресивний стан, який її не полишає і дотепер. Запис негативного змісту у трудовій книжці викликає у неї постійне хвилювання, що вона не зможе більше ніде працевлаштуватися та ставить під загрозу її престиж та репутацію серед колег по роботі та знайомих людей з якими вона підтримує стосунки. Все це призводить до моральних страждань, втрати нормальних житгєвих зв'язків та вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Тому просила стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 5000 грн, а також понесені нею витрати на правову допомогу в розмірі 3000 грн..

В ході судового розгляду справи позивачка та її представник неодноразово уточнювали та доповнювали позовні вимоги, збільшуючи їх розмір . Просили суд поновити ОСОБА_2 на посаді біолога клініко-діагностичної лабораторії Червоноармійської центральної районної лікарні. Стягнути з відповідача на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 1338 грн.,а також матеріальну шкоду в сумі 56,55 грн., яка полягає у тому, що після незаконного звільнення з роботи у позивачки різко погіршився стан її здоров"я та вона змушена була звертатися за медичною допомогою до лікаря психіатра і понесла витрати на придбання ліків на вказану суму, яку підтвердила документально. Також позивачка та її представник просили стягнути з відповідача 10000,0 грн. моральної шкоди , 3000 грн. витрат 9 пов"язаних з наданням позивачці правової допомоги та повернути безпідставно сплачене позивачкою державне мито в розмірі 190 грн..

Представник відповідача позов визнав частково . Не заперечував щодо того,що при звільненні позивачки було допущено порушення чинного трудового законодавства, а тому зазначив,що головний лікар ЦРЛ своїм наказом за №51 12.04.2010 року скасував спірний наказ та поновив позивачку на роботі на займаній до звільнення посаді. Визнав позов про стягнення на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу та матеріальної шкоди в сумі 56,55 грн.. Не визнав позов в частині стягнення моральної шкоди та витрат на оплату правової допомоги з тих підстав , що на позивачем на їх підтвердження не надано суду належних доказі .

Вислухавши пояснення сторін, свідка ,дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.

Судом встановлено, що позивачка з 01.10.2009 року працювала біологом клініко-діагностичної лабораторії Червоноармійської центральної районної лікарні Житомирської області , що стверджується наказом № 142 від 01.10.2009 року та записом у трудовій книжці (а.с.10).

Наказом головного лікаря Червоноармійської ЦРЛ № ЗО від 26.02.2010 року ОСОБА_2 звільнено з роботи як таку що не витримала випробувальний термін внаслідок низької кваліфікації (а.с. 12).

Судом також встановлено , що звільнення позивачки з роботи проведено з порушенням ст. ст. 26-28, 40, 184 кодексу законів про працю України та те, що ці обставини не підлягають доведенню„оскільки були визнанні відповідачем в ході судового засідання.

Відповідно до ст.235 КЗпП України, в разі звільнення без законної підстави ,працівник повинен бути поновлений на попередній роботі,оргдном ,який розглядає трудовий спір та одночасно цей орган приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Про те, як вбачається із наданого представником відповідача та дослідженого в судовому засіданні наказу головного лікаря Червоноармійської ЦРЛ № 51 від 12.04.2010 року, наказ № 30 від 26.02.2010 року скасовано та позивачку ОСОБА_2 поновлено на займаній до звільнення посаді (а.с.71 ).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що заявлений позов про поновлення позивачки на роботі задоволенню не підлягає, оскільки відповідач в позасудовому порядку відновив це порушене її право .

Позов щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу визнано відповідачем та він підлягає задоволенню в розмірі 1384,20 грн., виходячи з наступного.

З моменту звільнення позивачки з роботи , тобто з 26.02.2010 року по день розгляду справи судом-12.04.2010 року часи вимушеного прогулу становить ЗО робочих днів .

Порядок проведення розрахунку при обчисленні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу врегульовується Постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 року, зокрема п.8 цієї Постанови, відповідно до якої (середня заробітна плата за два останні місяці що передували звільненню ділиться на число відпрацьованих днів та визначається середньо денний заробіток ). Відповідно до довідки № 23 від 04.03.2010 року ЧервоноармійськоїЦРЛ(а.с.15) заробітна плата позивачки в.т. розрахункові за два останні місяці що передували звільненню становить 2198,70 грн. ,а кількість робочих днів за ці місяці становила- 39. Виходячи з цього середньо денний заробіток позивачки становив 46,14 грн. ( 2198,70грн. - 499,10 грн.=1779,16 грн. : 39днів ) . Таким чином середній заробіток за час вимушеного прогулу становить - 1384,20 грн. (46,14 грн. х ЗОднів).

Також підлягає до задоволення позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивачки матеріальної шкоди в розмірі 56.55 грн., оскільки ця вимога доводиться дослідженими судом доказами. Зокрема призначенням лікаря-психіатра лікування для ОСОБА_2 (а.с.28), чеками на придбання позивачкою ліків на вказану суму (а.с.29,30 ) та відносно задоволення позову в цій частині не заперечує і сам відповідач.

На підтвердження позову про стягнення моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. ,в судовому засіданні в якості свідка дала свідчення позивачка ОСОБА_2 про те, що після незаконного її звільнення з роботи в неї різко погіршилось самопочуття вона втратила сон та спокій ,виник та триває до цього часу депресивний стан. У зв"язку з цим позивачка змушена була звертатися до лікаря психіатра та проходити курс лікування .

Із досліджених судом довідок за №№ 167 та 220 від 22.03.2010 року та 09.04.2010 року психіатричного диспансеру Житомирської ОПЛ № 1 вбачається , що ОСОБА_2 проходила в даному медичному закладі амбулаторне лікування з діагнозом депресивний розлад (а.с.27,68).

Що стосується розміру моральної шкоди, то в цьому випадку слід зважити на підстави і обставини ,обгрунтовані позивачем у судовому засіданні зокрема з огляду на перенесені позивачкою страждання у зв"язку з в тратою роботи, вимушені зміни в життєвих планах , викликаних втратою нормальних життєвих зв'язків , а також їх тривалість на підставі чого відповідно до ст,237- 1 КЗпП України , суд визнає доведеним розмір відшкодування частково від заявленої суми в розмірі 500 грн., який вважає достатнім і справедливим відшкодуванням моральної шкоди.

Крім того , позивачкою було понесено витрати на надання їй юридичної допомоги ,які вона просила стягнути з відповідача в розмірі 3000 грн.

При вирішенні заявлених позивачкою вимог про стягнення з відповідача 3000 грн. витрат на правову допомогу, суд керується вимогами ст. ст. 79 ,84, 88 ЦПК України, Постановою № 590 від 27.04.2006 року "Про граничні розміри компенсації витрат, пов"язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави".

Так , на підтвердження цієї позовної вимоги позивачкою надано : свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_1 від 14.12.2009р. , диплом спеціаліста НОМЕР_2 ,видані на ім"я ОСОБА_6(а.с.25-26), прибутковий касовий ордер та квитанцію до нього під № № 1 від 03.03.2010 року ( а.с. 49-50 ), з останніх двох вбачається, що на виконання умов Договору про надання правової допомоги від 03.03.2010 року (а.с.23-24), ОСОБА_6 отримав від ОСОБА_2 3000 грн.. Судом також досліджувався звіт суб"єкта малого підприємства -фізичної особи -платника єдиного податку ОСОБА_6. з якого вбачається, що у звітному кварталі 2010 року обсяг його виручки становив-3000грн..

У суду не викликає сумніву угода про надання правової допомоги ,укладена між позивачкою та ОСОБА_6. ,однак вважає , що витрати на правову допомогу не відповідають обсягу наданої правової допомоги та те , що її розмір суттєво завищено , а тому стягує з відповідача на користь позивачки ці витрати частково, в розмірі 300 грн..

При зверненні до суду з даним позовом позивач звільнений від сплати судових витрат, які ним були помилково сплачені у виді судового збору в розмірі 190 грн., що стверджується квитанцією про їх сплату № 008100281 від 15.03.2010 року Богунського ВОБ № 75 , а тому суд керуючись п.1 ч.І ст.8 Декрету КМУ "Про державне мито" вирішує питання про повернення вказаної суми позивачу.

При прийнятті рішення по даній справі , відповідно до ст.88 ЦПК України ,суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 58,50 грн. та на користь Червоноармійського райсуду 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати заробітної плати, але не більше як за один місяць.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.Ю, 11, ЗО, 60 79,81, 83-84 ,88, 212-215 , 218, 367 ЦГОС України, ст.ст. 26-28,40, 235 , 237-1 КЗпП , ст .16,22, 23,208 ЦК України, Декретом Кабінету Міністрів України про "Державне мито" №7-93 від 21.01.93 року зі змінами та доповненнями, Постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 року , Постановою № 590 від 27.04.2006 року "Про граничні розміри компенсації витрат, пов"язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" , суд ,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до Червоноармійської центральної районної лікарні Житомирської області про поновлення на роботі , стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Червоноармійської центральної районної лікарні Житомирської області (місце реєстрації юридичної особи смт. Червоноармійськ , вул. Леніна,36 Житомирської області, розрахунковий рахунок 3 541600100273 7,код 01991949 МФО 811039Банк УДК в Житомирській області )на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26.02.2010 року по 12.04.2010 року в сумі 13#4,20 грн..

Стягнути з Червоноармійської центральної районної лікарні Житомирської області на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди- 56,55 грн. , 500,00 грн. моральної шкоди та 300,0 грн. витратна правову допомогу ,

Стягнути з Червоноармійської центральної районної лікарні Житомирської області на користь держави - 58 , 50 грн. судового збору та на користь Червоноармійського райсуду Житомирської області 120,0 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Зобов'язати фінансовий відділ Червоноармійської селищної ради  Житомирської області повернути позивачу ОСОБА_2 , сплачений нею згідно платіжного доручення № 008100281 від 15.03.2010 року на користь держави судовий збір   в розмірі 190 ,0 грн.. В задоволенні решти   позову відмовити.

Рішення в частині стягнення коштів в межах місячного платежу в сумі 922,80 грн. піддати негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Житомирської області через Червоноармійський районний суд Житомирської області на протязі 10 днів з дня його проголошення подачею заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на рішення суду подається на протязі 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя:         О.В.Гуц