Апеляційний суд Запорізької області
Справа: НОМЕР_22-4124 Головуючий у 1-й інстанції: Мазур В.С.
2006р. Доповідач: Кримська О.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2006р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Бєлки В.Ю.
Суддів: Кримської О.М.
Осоцького І.І.
При секретарі: Винник І.С.
розглянула у відкритому судовому , засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжі на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 травня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжі про стягнення моральної шкоди,
Встановила:
У квітні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжі про стягнення моральної шкоди.
В позові зазначав,що він з 16.09.2003 року по 30.06.2003 року на участку НОМЕР_2 ВАТ "ІНФОРМАЦІЯ_1" проходив виробничу практику.
22 вересня 2003 року при виконанні своїх трудових обов'язків йому завдано тілесні пошкодження середньої тяжкості.
Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27.12.2004 року прораба ОСОБА_2 було визнано винним та засуджено за скоєння злочину, передбаченого ст. 271 ч.1 КК України . а саме за порушення вимог законодавства "Про охорону праці".
Згідно довідки МСЕК № НОМЕР_1 від 27.05.2004 року ОСОБА_1 встановлено втрату професійної працездатності 10 % .
Посилаючись на ці обставини, просив стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 23200 грн.
Згодом позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 60000 грн.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду М.Запоріжжя від 16 травня 2006 року позов задоволено частково.
Стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжі на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 23200 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
На вказане рішення відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжі подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просили рішення суду скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з рішенням суду. ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу , в якій зазначає , що висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню , а апеляційна скарга відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжі підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до п. З ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.
Судом встановлено, що 22.09.2003 року на ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1" стався нещасний випадок, в результаті якого ОСОБА_1 при виконанні ним трудових обов'язків заподіяно тілесні пошкодження середньої тяжкості.
Згідно довідки МСЕК № НОМЕР_1 від 27.05.2004 року ОСОБА_1 встановлено втрату професійної працездатності 10 % , група інвалідності не встановлена.
Висновком спеціаліста МСЕК від 12.01.2006 року встановлено ОСОБА_1 факт моральної шкоди внаслідок нещасного випадку на виробництві 22.09.2003 року (а.с.35).
Згідно зі ч.3 ст. 28, ч.3 ст. 34 Закону України " Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання " за наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому провадиться страхова виплата за моральну шкоду . При цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати , встановленої на день виплати, незалежно від будь-яких інших страхових виплат.
Визначаючи розмір моральної шкоди ОСОБА_1 посилався на те, що така сума необхідна йому для придбання нової професії.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних і душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а також інших обставин , які мають істотне значення.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду внаслідок нещасного випадку на виробництві, який підлягає стягненню з відповідача.
Однак, з урахуванням доказів наданих позивачем на підтвердження наявності моральної шкоди та конкретних обставин справи, колегія суддів ваажає, що розмір моральної шкоди необхідно зменшити до 10000 гривень.
Доводи відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжі про те, що позивач пропустив строк позовної давності , передбачений ст. 233 КЗпП України не грунтується на законі, оскільки цивільним законодавством передбачено, що строк позовної давності на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом.
До того ж , в п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України " Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди зазначено, що застосовується тримісячний строк позовної давності ( ст. 233КЗпП) до вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених контрактом, укладеним між власником підприємства, установи,організації або уповноваженим органом та працівником, або в разі заподіяння працівникові моральної шкоди внаслідок небезпечних чи шкідливих умов праці.
Посилання відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжі на те, що вони є неналежними відповідачами, так як Законом України "Про державний бюджет на 2006 рік" призупинено дію ч.3 ст. 28, ч.3 ст. 34 Закону України " Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання " в частині стягнення моральної шкоди є необгрунтованими, так як призупинення не тягне за собою правонаступництва по обов'язку такого відшкодування для іншої юридичної особи.
Крім того , Конституційний Суд України в рішенні від 27.01.2004 року № 1-рп/2004 вказав, що передбачене ст. 237-1 КЗпП України і ст.1167 ЦК України відшкодування моральної шкоди як один зі способів захисту особистих немайнових прав громадян, що відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, або власником чи уповноваженим органом, не застосовується до осіб, що підлягають обов'язковому соціальному страхуванню відповідно до Закону України " Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання ".
За таких обставин, колегія судців вважає, що рішення суду підлягає зміні в частині визначення розміру моральної шкоди.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,
Вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1- відхилити.
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжі-задовольнити частково.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 травня 2006 року по цій справі змінити:
"Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжі на користь ОСОБА_1моральну шкоду в розмірі 10000 грн.
В іншій частині рішення залишити без змін."
Рішення набирає законної сили негайно, проте може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців.