Р І Ш Е Н Н Я                       Справа № 2-151/10

Ім’ям України

(заочне)

24 грудня 2010 року                                                                                                  м. Полтава

         Октябрський районний суд м. Полтави, у складі:

головуючого – судді                                          Литвиненка І.Ю.

при секретарі -                                                    Єременко Ю.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, третьої особи – ОСОБА_2, представника третьої особи ОСОБА_3, представника третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, треті особи – приватний нотаріус Полтавського міського округу Соляник А.В., Четверта Полтавська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2, ОСОБА_8 та орган опіки та піклування виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради, про визнання заповіту недійсним, -

                                                                В С Т А Н О В И В:

         Позивач ОСОБА_5 звернулася до суду із позовною заявою до відповідача – ОСОБА_6,  визначивши третьою особою по справі приватного нотаріуса Полтавського міського округу Соляник А.В.,  про визнання недійсним заповіту ОСОБА_9 від 08 липня 2008 року, складеного приватним нотаріусом Полтавського міського округу Соляник А.В  щодо спадкування ОСОБА_6 квартири АДРЕСА_1 (а.с. 2-3). Ухвалою суду від 27 лютого 2009 року до участі у розгляді справи залучено, як третю особу без права самостійних позовних вимог на стороні відповідача, Четверту Полтавську державну нотаріальну контору (а.с. 27). Ухвалою суду від 23 квітня 2009 року до участі у розгляді справи залучено, як третіх осіб без права самостійних позовних вимог на стороні позивача, ОСОБА_2, ОСОБА_8 та орган опіки та піклування виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради (а.с. 70).

         В обґрунтування своїх позовних вимог вказала, що 30 грудня 2005 року придбала АДРЕСА_1, де став мешкати її син ОСОБА_9,  яку у лютому 208 року вона йому подарувала. 19 травня 2007 року, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, ОСОБА_9 потратив у ДТВ, внаслідок якої отримав численні травми. Лікувався у Якимівській районній лікарні Запорізької області, де познайомився із ОСОБА_6, з якою по одужанню став співмешкати у м. Полтаві. 16 липня 2008 року його знайшли повішеним на підприємстві, власником якого він був. При зверненні до нотаріату із заявою про успадкування майна сина, довідалася про те, що 08 липня 2008 року син заповів подаровану нею квартиру своїй співмешканці ОСОБА_6 На час складання заповіту син був тяжко хворою людиною, внаслідок трав отриманих при ДТП та хронічного алкоголізму, тому не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними, тим більше, що знаходився у депресивному стані після прийняття ліків. З цих підстав прохає визнати зазначений заповіт недійсним.      

         У судовому засіданні представник позивача свої позовні вимоги підтримав, прохав позов задовольнити у повному обсязі. Надав пояснення надала аналогічні тексту позовної заяви. Додатково пояснив, що підтвердженням того факту, що ОСОБА_9 при укладенні заповіту знаходився у стані, коли не усвідомлював своїх дій та не міг керувати ними, є висновок проведеної по справі посмертної судово-психіатричної експертизи. Згідно з цим висновком ОСОБА_9 страждав на психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю (хронічний алкоголізм), що істотно впливало на його здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними станом на 08 липня 2008 року, на момент підписання ним оскарженого заповіту.  

         Відповідач належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, але до суду не з’явилася, письмових заяв та клопотань суду не надала (а.с. 227). Згідно з вимогами ч. 4 ст. 169 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, то може вирішувати справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановлювати заочне рішення). Представник позивача та інші учасники процесу не заперечували проти розгляду справи за відсутності відповідача. З цих підстав суд, спираючись на норми ст.ст. 169, 224 ЦПК України, розглянув справу у заочному порядку та ухвалив рішення.  

         Третя особа – приватний нотаріус Полтавського міського округу Соляник А.В. також належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи (а.с. 225), до цього неодноразово зверталася до суду із письмовими заявами про розгляд справи за її відсутності, заперечуючи проти позиву з тих підстав, що ОСОБА_9 на час складання заповіту перебував у нормальному стані, розумів значення своїх дій та керував ними, діяв добровільно, прочитав вголос складений заповіт та власноручно підписав його (а.с. 42, 47, 56, 76, 131, 201).  

         Представник третьої особи – Четвертої Полтавської державної нотаріальної контори звернувся до суду із письмовою заявою про розгляд справи за його відсутності, покладаючись на розсуд суду при вирішенні спору (а.с. 78). Учасники процесу не заперечували проти розгляду справи за її відсутності.

         Третя особа - ОСОБА_2 вважав позов таким, що підлягає задоволенню. Пояснив, що його батько ОСОБА_9 зловживав спиртними напоями, весь час знаходився напідпитку, а коли йому не вистачало спиртного, не дивлячись на його хворобу – дитячий церебральний параліч та інвалідність, посилав його за спиртним. Він відмовлявся, а батько за це його побив, розбив ніс.

         Представник третьої особи – ОСОБА_3 також вважала позов таким, що підлягає задоволенню. Пояснила, що у шлюбі із ОСОБА_9 прожила 16 років. Він випивав, але спиртними напоями не зловживав. Потім став зловживати, що і стало причиною розірвання шлюбу. У стані алкогольного сп’яніння побив сина, щоб його вгамувати, викликали психіатричну допомогу і він лікувався у психіатричній лікарні. Части приходив до них додому, завжди у сані алкогольного сп’яніння. ОСОБА_6, з якою він жив до смерті, говорила їй про його психічні розлади, боялася з ним жити.

         Представник третьої особи - органу опіки та піклування виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради, вважав позов таким, що підлягає задоволенню. Пояснив, що підставою для цього є висновок посмертної судово-психіатричної експертизи, згідно з яким, станом на 08 липня 2008 року, на момент складення ним заповіту – одностороннього правочину, ОСОБА_9 страждав на психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю (хронічний алкоголізм), що істотно впливало на його здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.      

         Заслухавши представника позивача, третіх осіб та представників третіх осіб, перевіривши фактичні обставини справи письмовими доказами у наданих учасниками процесу межах, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову, виходячи з наступного.

         Допитаний у суді свідок ОСОБА_10 пояснила, що працював слюсарем на фірму у ОСОБА_9, який на роботі завжди був у адекватному стані, нетверезим його він не бачив. За межами роботи не спілкувався.

         Свідок ОСОБА_11 суду показав, що працював на фірмі у ОСОБА_9, який завжди діяв адекватно, приймав зважені рішення. При укладенні контрактів будь яких дій, що протирічили здоровому глузду, він не приймав. Саме він порекомендував оформити придбану ним квартиру, яка є предметом заповіту, на матір.  

         При допиті у суді свідок ОСОБА_12 пояснив, що з ОСОБА_9 познайомився у 2006 році. Він випивав, психічних розладів не мав.

         Свідок ОСОБА_13 суду показав, що після аварії 2007 року у його поведінці ніяких психічних  розладів не замічав.  

         Допитаний у суді свідок ОСОБА_14 пояснив, що з братом – ОСОБА_9 у нього були досить складні відносини. Він жив останнім часом із ОСОБА_6, іноді приїздив до нього у нетверезому стані. У нього досить часто змінювався характер – він то сміявся, то плакав.

         При допиті свідок ОСОБА_15 суду показав, що працював на фірмі, де ОСОБА_9 був директором. Пити він почав після аварії 2007 року – приїздив на роботу, брав пляшку і потроху випивав.

         Свідок ОСОБА_16 пояснив, що ОСОБА_9 постійно вживав спиртні напої, навіть вночі на свою фірму, де він працював сторожем, приїздив напідпитку. При розмові міг безпричинно переключатися з однієї на іншу теми.    

         Допитаний у суді свідок ОСОБА_17 суду пояснив, що працює приватним лікарем-наркологом. ОСОБА_9 був його пацієнтом, лікувався у нього від алкоголізму. Він його виводив із запоїв. Мав тривожно-депресивний стан. 15 липня 2008 року лікувався у нього, а потім пропав.      

         Судом встановлено, що згідно із заповітом від 08 липня 2008 року, складеним приватним нотаріусом Полтавського міського округу Соляник А.В., ОСОБА_9 на випадок своєї смерті зробив розпорядження – заповів ОСОБА_6 кв. АДРЕСА_1 (а.с. 63). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 помер (а.с. 8). 22 липня 2008 року ОСОБА_5, 07 серпня 2008 року ОСОБА_2, а 13 жовтня 2008 року ОСОБА_18, звернулися до нотаріату із заявою про успадкування майна ОСОБА_9 (а.с. 56-58). Згідно з висновком посмертної судово-психіатричної експертизи від 07 травня 2010 року, проведеною судовими експертами Полтавської обласної клінічної психіатричної лікарні ім. О.Ф. Мальцева, ОСОБА_9 страждав на психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю (хронічний алкоголізм), і ці зміни його особистості істотно впливали на його здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на момент підписання заповіту - на 08 липня 2008 року (а.с. 178-179).

         Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним. Нормою ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Згідно із вимогами ст. 203 ЦК України, для чинності правочину, зміст самого правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства; волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання у момент вчинення правочину стороною або сторонами вимог встановлених частинами третьою (вільність волевиявлення учасників правочину та відповідність його їх внутрішній волі), п’ятою (реальність настання правових наслідків, що обумовлені ним) ст. 203 ЦК України; а згідно з ч. 2 цієї статті, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) і у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, але у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом недійсним. Нормою ч. 1 ст. 225 ЦК України встановлено, що правочин, який дієздатна особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті – за позовом інших осіб, чиї цивільні права та інтереси порушено. Згідно з вимогами ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Відповідно до ч. 2 ст. 1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Згідно з ч. 2 ст. 1248 ЦК України, нотаріус посвідчує заповіт, який написано заповідачем власноручно, або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1257 ЦК України, за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним та не відповідало його волі.

         З наведених норм чинного законодавства України та фактичних обставин справи випливає наступне. ОСОБА_9 бажав зробити розпорядження стосовно свого нерухомого майна на випадок своєї смерті, що можна зробити тільки шляхом складення заповіту у письмовій формі. Реалізуючі своє бажання, звернувся до приватного нотаріуса Полтавського міського округу ОСОБА_7, яка 08 липня 2008 року посвідчила його заповіт, набраний за допомогою загальноприйнятих технічних засобів, згідно з яким він розпорядився на випадок своєї смерті нерухомим майном – кв. АДРЕСА_1, заповівши її ОСОБА_6, а ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. На момент складення заповіту - станом на 08 липня 2008 року, ОСОБА_9 хворів на хронічний алкоголізм і тому це захворювання істотно вплинуло на його здатність розуміти значення своїх дій та керувати ними при складенні заповіту. Це підтверджено відповідним експертним висновком, підстав вважати який невірним у суду немає. Тому, спираючись на цей висновок та на показання допитаних при розгляді справи осіб, суд приходить до висновку, що внаслідок наведеного хронічного захворювання, волевиявлення ОСОБА_9 08 липня 2008 року по розпорядженню своєю власністю - кв. АДРЕСА_1, не могло бути вільним, а тому не відповідало його волі. Ця вада - відсутність вільного волевиявлення учасника одностороннього правочину, - заповіту, дає суду підстави визнати його недійсним.                

         На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 202-203, 215, 225, 1248, 1253, 1257 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 15, 30, 60, 62, 88, 169, 208, 212-215, 218, 224, 293 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

         Позов ОСОБА_5 - задовольнити у повному обсязі.

         Визнати заповіт ОСОБА_9 від 08 липня 2008 року, складений та посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського округу Соляник Аліної Вікторівною щодо спадкування ОСОБА_6 квартири АДРЕСА_1 – недійсним.

        Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Полтавської області через суд першої інстанції протягом 10 днів зо дня його проголошення особами, що брали участь у судовому засіданні, а особами, які не брали участь у судовому засіданні – протягом 10 днів зо дня отримання ними копії рішення.

         Рішення суду набирає законної сили протягом 10 днів зо дня його проголошення, або протягом 10 днів зо дня отримання його копії учасниками процесу, які не брали участь у судовому засіданні, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

         Заочне рішення може бути переглянуто Октябрським районним судом м. Полтави за заявою відповідача, яку може бути подано протягом 10 днів зо дня отримання нею копії рішення.

        Суддя                                                                                                    І.Ю. Литвиненко