Справа № 22ц-6816/2010 р. Головуючий у I інстанції – Іванюк Т.І.
Категорія – цивільна Доповідач - Євстафіїв О.К.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 грудня 2010 року Апеляційний суд Чернігівської області
у складі:
головуючого - судді Шарапової О.Л.,
суддів: Євстафіїва О.К., Заболотного В.М.,
при секретарі Штупун О.М.,
за участю: представника позивача ОСОБА_5 – ОСОБА_6, відповідача ОСОБА_7, представника третьої особи Козелецької селищної ради – землевпорядника Стрільця О.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Козелецького районного суду від 25 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про встановлення порядку користування присадибною земельною ділянкою, третя особа – Козелецька селищна рада,
В С Т А Н О В И В:
У липні 2010 р. ОСОБА_5 пред’явила позов до ОСОБА_7, в якому просила встановити порядок користування присадибною земельною ділянкою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до її й відповідача часток у жилому будинку, який також розташований за вказаною адресою, та відшкодувати їй судові витрати. Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що вона є власником кв. № 2 вищевказаного будинку, а власником кв. № 1 цього ж будинку є відповідач. За належною їм садибою закріплено присадибну земельну ділянку загальною площею 0,1372 га, порядок користування якою не встановлено і згоди щодо цього між ними не досягнуто. Відсутність порядку користування присадибною земельною ділянкою позбавляє її можливості належно користуватися своєю частиною садиби і унеможливлює приватизацію нею частини присадибної земельної ділянки.
Оскаржуваним рішенням позов задоволено і встановлено наступний порядок користування спірною земельною ділянкою: ОСОБА_5 виділено в користування 686 м2 цієї ділянки, в тому числі під нежитловою забудовою – 40 м2, під двором та городом – 646 м2, ОСОБА_7 виділено в користування 686 м2 даної ділянки, в тому числі під двором та городом – 686 м2 – згідно з варіантом № 3 висновку судової будівельно-технічної експертизи № С-151 від 30.09.2010 р., виконаного Чернігівською регіональною торгово-промисловою палатою; сарай Б запропоновано перенести на ту частину присадибної земельної ділянки, що виділена у відокремлене користування ОСОБА_7
В апеляційній скарзі останній просить скасувати дане рішення з закриттям провадження у справі. При цьому він посилається на наступне.
Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 17.11.2009 р. спір між ними з приводу користування присадибною земельною ділянкою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, вже вирішено і ОСОБА_5 у позові відмовлено з мотивів неможливості поділу цієї ділянки.
Оскільки ОСОБА_5 не є власником надвірних споруд – ці споруди належать лише йому, то вилучення в нього або поділ між ним та позивачем тієї частини присадибної земельної ділянки, на якій розташовані належні йому споруди, є незаконним.
Суддя протиправно у повному обсязі відшкодував позивачеві за його рахунок судові витрати.
У судовому засіданні ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу, представник ОСОБА_5 просив її відхилити за безпідставністю, а представник Козелецької селищної ради вважає, що рішення місцевого суду не є вірним.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Постановляючи рішення, суд І інстанції виходив з того, що сторони просили суд встановити порядок користування присадибною земельною ділянкою садиби АДРЕСА_1 у спосіб, запропонований у варіанті № 3 висновку судової будівельно-технічної експертизи № С-151 від 30.09.2010 р., що виконаний Чернігівською регіональною торгово-промисловою палатою, та що такий порядок відповідає їхнім інтересам. Даний висновок суду суперечить нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
Так, по справі встановлено наступне.
Згідно з нотаріально посвідченим договором дарування від 26.12.1973 р. ОСОБА_7 є власником Ѕ частини буд. АДРЕСА_1 та надвірних споруд (його копія на а.с. 84-86). При огляді технічного паспорта належної ОСОБА_7 кв. № 1 даного будинку апеляційним судом встановлено, що до складу цієї квартири входять такі приміщення: 1 – площею 13,3 м2, 2 – площею 12 м2, І – площею 3,6 м2 і ІІ – площею 2,3 м2.
Власником кв. № 2 спірного будинку є ОСОБА_5 До складу цієї квартири входять такі приміщення: кімната 2, площею 18,9 м2, коридор 1, площею 3,7 м2, та сіни ІІІ, площею 5,7 м2. Це підтверджується копіями нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 12.08.2008 р., витягу про реєстрацію на підставі даного договору права власності ОСОБА_5 на вказану квартиру, технічного паспорта на неї і довідки КП „Ніжинське МБТІ” від 03.03.2009 р. № 25 (а.с. 7, 8, 15-17, 23).
Копією довідки Козелецької селищної ради від 19.02.2009 р. № 928 підтверджується, що за садибою АДРЕСА_1 закріплено присадибну земельну ділянку площею 0,1372 га (а.с. 24). Порядок користування цією ділянкою між сторонами не визначено і з цього приводу між ними мається спір, що підтверджується копіями актів Козелецької селищної ради відповідного змісту та листування сторін з компетентними установами (а.с. 11-14, 18-21, 25, 26).
У висновку судової будівельно-технічної експертизи № С-151 від 30.09.2010 р., виконаного Чернігівською регіональною торгово-промисловою палатою, запропоновано 4 варіанти визначення порядку користування спірною земельною ділянкою. При встановленні порядку користування нею за будь-яким з цих варіантів частина жилого будинку, що належить одній стороні, у будь-якому випадку знаходитиметься на тій частині земельної ділянки, що виділятиметься другій стороні.
Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 17.11.2009 р. відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про поділ господарських споруд та встановлення порядку користування земельною ділянкою з тих мотивів, що згідно з договором купівлі-продажу АДРЕСА_1 ОСОБА_5 набула право власності лише на квартиру (без будь-яких надвірних споруд) і що у наданому суду експертному висновку відсутні такі варіанти встановлення порядку користування присадибною земельною ділянкою, при яких надвірні споруди не знаходилися б на земельній ділянці, що виділяється ОСОБА_5 (копія даного рішення на а.с. 82-83).
З встановленого випливають наступні висновки.
Цільовим призначенням спірної земельної ділянки є будівництво та обслуговування жилого будинку і господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1.
Оскаржуваним рішенням визначено такий порядок користування спірною присадибною земельною ділянкою, при якому і належна ОСОБА_5 частина буд. АДРЕСА_1, і належна ОСОБА_7 частина цього будинку знаходитимуться на тій частині спірної ділянки, що виділена у відокремлене користування ОСОБА_7 Даний порядок користування присадибною земельною ділянкою порушує законні права та інтереси обох сторін, оскільки він позбавляє позивача вільного доступу до належної йому квартири і у зв’язку з цим в нього виникає потреба користуватися виділеною відповідачеві частиною присадибної земельної ділянки. Висловлена у суді І інстанції обома сторонами згода на встановлення такого порядку користування спірною ділянкою не має юридичного значення, оскільки вона суперечить ст.ст. 40, 120 ч. 2 ЗК України.
Доводи апелянта про те, що рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 17.11.2009 р. відмовлено у позові ОСОБА_5 до нього з мотивів неможливості поділу спірної земельної ділянки, суперечать змісту даного рішення.
Пленум Верховного Суду України в своїй постанові „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ” від 16.04.2004 р. № 7 (з наступними змінами) орієнтує суди нижчих ланок на те, що при вирішенні спорів про встановлення порядку користування спільною земельною ділянкою суд з’ясовує і враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель та споруд тощо (п. 19). У справі нема таких варіантів встановлення порядку користування спірною присадибною земельною ділянкою, які б враховували можливість нормального користування кожною стороною будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель та споруд тощо.
Тож оскаржуване рішення підлягає скасуванню з постановленням рішення про відмову в позові.
Апеляційний суд вважає за необхідне постановити рішення як на доказах, наданих сторонами суду І інстанції, так і на доказах, наданих ними апеляційному суду, оскільки попередній розгляд справи проведено без дотримання вимог п.п. 3, 4 ст. 130 ЦПК України, що вбачається з ухвали за наслідками попереднього розгляду справи (а.с. 39).
У порядку ч. 5 ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 належить стягнути 41 грн. 25 коп. судових витрат, сплачених останнім за подання апеляційної скарги (квитанції на а.с. 76, 77).
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 307, 309 ч. 1 п. 4, 314, 316 ЦПК України, ст.ст. 120, 152, 158 ЗК України, суд
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково, рішення Козелецького районного суду від 25 листопада 2010 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про встановлення порядку користування присадибною земельною ділянкою, третя особа – Козелецька селищна рада, відмовити.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 41 (сорок одну) грн. 25 коп. на відшкодування судових витрат.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але воно може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Судді: