Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22-3305                                                                       Головуючий у 1 -й інстанції:

2006 р.                                                                                                    Воробйова І.А.

Суддя-доповідач: Боєва В.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2006 року                                                                           м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:   Давискиби Н.Ф.

Суддів:                Полякова О.З.

Боєвої В.В.,

При секретарі    Тахтаул О. М.

розглянула у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04 квітня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжитлоцивільбуд» про спонукання до виконання обов*язків за трудовою угодою,

ВСТАНОВИЛА :

В лютому 2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжитлоцивільбуд» про спонукання до виконання обов*язків за трудовою угодою. В позові зазначала, що що між нею та відповідачем 18.04.1995 року було укладено Контракт НОМЕР_1 про прийом її на роботу на посаду ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно п. 9 Контракту, ВАТ «Запоріжцивільбуд» взяло на себе зобов*язання виділити їй двокімнатну квартиру в будинку для малосімейних - за умови виконання нею певних умов, а саме, здійснення виселення судом з двох квартир громадян, які незаконно проживали в будинках для малосімейних  ВАТ «Запоріжцивільбуд».

             Посилаючись на те, що вона виконала передбачену п. 9 Контракту роботу, проте ВАТ «Запоріжцивільбуд» у добровільному порядку не бажає виконувати передбачені цим пунктом обов*язки, ОСОБА_1 просила суд зобов*язати відповідача виконати зобов*язання за трудовим договором - Контрактом НОМЕР_1 від 18.04.1995 року за виконану нею роботу шляхом надання їй двох двокімнатних квартир.

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04 квітня 2006 року  в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неповне з*ясування судом обставин, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

Дослідивши обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія судців приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, суд першої інстанції, відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні її позовних вимог вірно виходив з того, що за ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З матеріалів справи вбачається (а.с.25 ), що 10.09.1998 року Орджонікідзевський районним судом було постановлено ухвалу про відмову від позову за закриття провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Запоріжцивільбуд» про визнання права власності на АДРЕСА_1 або надання іншої двокімнатної квартири, оскільки спір вирішено у добровільному порядку.

В ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтвердила вищевказані обставини, зазначивши, що відповідач надав їй -за вищевказаною адресою замість двокімнатної квартири трьохкімнатну, тому вона виплатила відповідачу 30 % вартості квартири - як компенсацію за зайву кімнату.

Проте, як пояснила позивач у судовому засіданні апеляційного суду, ця справа не відноситься до того спору, що був раніше. Так, вона вважає, що вимоги п. 9 Контракту не тільки виконані нею, але й перевиконані, оскільки за актом (а.с. 9) вона вирішила в судовому порядку питання про виселення громадян не тільки з двох квартир, а з 6 квартир, тому відповідач за умовами контракту повинен надати їй   ще одну двокімнатну квартиру.

Проте, ці доводи позивача спростовуються змістом контракту (а.с.4-8), з якого вбачається, що надання ОСОБА_1 другої квартири не передбачено, доповнення або зміни до цього контракту не здійснювалися.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, яке призвело чи могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин судова колегія вважає, що по справі постановлено законне і обгрунтоване рішення, тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 317 ЦПК України , колегія суддів,

УХВАЛИЛА   :

Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 відхилити.

Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04 квітня 2006 року  по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена протягом двох місяців в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду України.