Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-4017 Головуючий у 1 інстанції: Кляшторний В.С.
2006 р. Суддя-доповідач Боєва В. В.
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2006 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Давискиби Н.Ф.
Суддів: Боєвої В.В.
ПоляковаО.З.. При секретарі: Тахтаул О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної державної адміністрації м. Запоріжжя на постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 травня 2006 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної державної адміністрації м. Запоріжжя про стягнення недоплаченої щорічної допомоги учаснику бойових дій, -
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної державної адміністрації м. Запоріжжя про стягнення суми заборгованості одноразової щорічної допомоги. В позові зазначав, що він є учасником бойових дій і, відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на щорічну до 5 травня разову допомогу у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Посилаючись на порушення його права на виплату, просив суд стягнути з відповідача заборгованність по щорічній разовій допомозі за період 2003-2005 роки у сумі 3963 грн. 45 коп.
Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 травня 2006 року позов задоволено. З Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної державної адміністрації міста Запоріжжя на користь ОСОБА_1 стягнуто одноразову щорічну допомогу за 2003 - 2005 р.р. в сумі 3963грн. 45 коп.
В апеляційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради просить скасувати вказану постанову, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального, процесуального права і не відповідає дійсним обставинам справи, та ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 2) частини 1 статті 198 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити постанову суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Так, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, вірно керувався вимогами ч.5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивач, як учасник бойових дій, має право на щорічну одноразову допомогу до 5 травня в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Що ОСОБА_1 є учасником бойових дій підтверджується посвідченням серії АБ № НОМЕР_1 від 10.12.2002 року.
Проте, стягнувши з Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної державної адміністрації м. Запоріжжя на користь ОСОБА_1 3963 грн. 45 коп. в рахунок погашення заборгованості по несплаченій щорічній грошовій допомозі учаснику бойових дій, суд першої інстанції помилково збільшив суму стягнення, оскільки виходив з такого розміру грошової допомоги, яка надається інвалідам війни 1 групи, а не учасникам бойових дій.
Так, статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій повинна надаватися одноразова грошова допомога в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Мінімальна пенсія за віком у 2003 році, згідно постанови Кабінету Міністрів України № 279 від 13.02.2002 року складала 47,30 грн., у 2004 році згідно з законом України № 1058-іу від року, складала 92,45 грн., у 2005 році, згідно з законом України № 2291- іv від року, а також №2505- iv від 25.03.2005 року, складала 332,00 грн.
Таким чином, згідно з Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» суми виплат мали складати:
у 2003 році - (47,30 грн. х 5) = 236,50 грн.
у 2004 році - (92,45 грн. х 5) = 462,25 грн.
у 2005 році - (332,00 грн. х 5) = 1660 грн.
Загальна сума становить 2358,75 грн. Між тим, позивачу в 2003 було виплачено разову грошову допомогу у розмірі 90 грн., у 2004 році - 120 грн., у 2005 році - 250 грн. Таким чином, сума заборгованості складає 1898,75 грн.
З огляду на обставини даної справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, хоч і врахував, що позивач ОСОБА_1 має право на отримання щорічної грошової допомоги, як учасник бойових дій, проте дійшов до неправильного висновку щодо розміру заборгованості.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що в частині визначення розміру недоплаченої грошової допомоги судове рішення не відповідає обставинам справи і підлягає зміні, а саме, належить зменшити розмір заборгованості.
Що ж стосується застосування судом першої інстанції ст.22 Конституції України при вирішенні позову, то суд вірно визнав, що відсутність коштів та виплату грошової допомоги не позбавляє учасника бойових дій права на таку допомогу. Оскільки, згідно ст.22 Конституції України звуження змісту та обсягу існуючих прав ї свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається.
Крім того, відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосувати Конституцію як акт прямої дії.
Статтею 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначено, що грошові допомоги виплачуються органами праці та соціального захисту.
Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що позивачем пропущено річний термін на звернення до суду щодо стягнення разової грошової допомоги за 2003 і 2004 роки є безпідставними оскільки правовідносини , з приводу яких виник спір, виникли ще до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України, а тому для них не можуть бути застосовані визначені КАС України процесуальні строки щодо звернення до суду з позовом..
Керуючись ст. ст. 198, 201, 205 КАС України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної державної адміністрації м. Запоріжжя задовольнити частково.
Змінити Постанову Шевченківського районного суду Запорізької області від 26 травня 2006 року в частині стягнення суми грошової допомоги.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної державної адміністрації м. Запоріжжя на користь ОСОБА_1 1898,75 грн. в рахунок погашення заборгованості по несплаченій щорічній грошовій допомозі учаснику бойових дій. В іншій частині постанову залишити без змін.
Постанова може бути оскаржена протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції - шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.