АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-4071                                                    Головуючий у 1-й інстанції: Мігуля Н.І.

2006 р.                                                        Суддя-доповідач: Давискиба Н.Ф.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

«26» липня 2006 р.                                                                                        м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:             Давискиби Н.Ф.

Суддів:                        Полякова О.З.

Боєвої В.В.

При секретарі:            Тахтаул О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративна справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на постанову Чернігівського районного суду Запорізької області від 11 травня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Чернігівському районі Запорізької області, Пенсійного фонду України про стягнення недоплаченого підвищення до пенсії, як учаснику війни, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2006 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Чернігівському районі Запорізької області, Пенсійного фонду України про стягнення недоплаченого підвищення до пенсії, як учаснику війни.

В позові зазначала, що вона є учасником війни. Згідно ст. 22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня, як учасник війни має право на підвищену пенсію в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів від 03.01.2002 року № 1, розрахунок підвищень, передбаченим Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", під час призначення та перерахунку пенсії відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення" проводився виходячи з суми 19 грн. 91 коп.

Таким чином, з лютого 2003 року по лютий 2006 року усього недоплачено 2787 грн. 65 коп., які позивач просила стягнути на її користь.

Постановою Чернігівського районного суду Запорізької області від 11 травня 2006 року позов задоволено частково.

ОСОБА_1 поновлено строк на звернення до суду. В частині вимог про стягнення недосплаченої пенсії відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 просить постанову суду першої інстанції скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, і ухвалити нову, якою задовольнити позов в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, з'явившихся в судове засідання, вивчивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без

задоволення, а постанову суду без змін - якщо визнає, що суд першої інстанції правильно

встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права.                                                  

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівському районі, та їй була призначена пенсія за віком у розмірі 374 грн. 11 коп. (а.с.4, 5).

Згідно посвідчення серія Д № НОМЕР_1 ОСОБА_1 є учасником війни (а.с. 4).

Відповідно до ст. ІЗ п. 4 Закону України " Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії підвищується у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.

Стосовно розміру мінімальної пенсії, яка слугує базою для обчислення надбавок та підвищень до пенсій, Кабінет Міністрів України Постановою № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" від 03.01.2002 року (із змінами та доповненнями) в п. 2 встановив, що підвищення до пенсії, передбачені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", починаючи з 01 січня 2002 року здійснюються виходячи з розміру 19 грн. 91 коп.

Розмір мінімальної пенсії, з урахуванням якої встановлюються надбавки та підвищення до пенсії, до цього часу не переглядався.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачу, як учаснику війни, відповідач нараховує підвищення у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку - ( 19,91х 50 % = 9 грн. 96 коп.), тобто відповідач діяв в межах своїх повноважень та не порушив права позивача.

Посилання позивача на те, що при нарахуванні підвищення до пенсії необхідно виходити з мінімальної пенсії за віком, передбаченої ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тобто у розмірі прожитковому мінімуму, є безпідставним, оскільки ч. З ст. 28 названого Закону зазначено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Зважаючи на вищевикладене, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов до висновку, що дії Управління Пенсійного Фонду України в Чернігівському районі по нарахуванню та виплаті підвищення до пенсії позивачу вчинені у відповідності до закону і в межах повноважень Пенсійного Фонду, тому колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують її законність, підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, колегій суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну  скаргу  ОСОБА_1  в  особі  представника ОСОБА_2 відхилити.

Постанову Чернігівського районного суду Запорізької області від 11 травня 2006 року по даній справі залишити без змін.

Ухвала   набирає   законної   сили   з   моменту   проголошення,   проте   може   бути оскаржена до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця.