Судове рішення #13067145

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ Головуючий у першій інстанції Бодашко Л.І.                                  Справа № 22ц-17747/10         Доповідач Артеменко І.А.                                                                                            Категорія ЦП:: 37                                                                                      

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2010 року                                          м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого   Артеменка І.А.,

суддів               Градовського Ю.М.,

                          Громіка Р.Д.,

при секретарі  Тегляєвої О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Балтського районного суду Одеської області від 26 квітня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 про встановлення факту прийняття спадщини у вигляді житлового будинку, про визнання договору купівлі-продажу будинку і визнання права власності на нього та за позовом ОСОБА_3 до Балтської міської ради Одеської області, за участю третіх осіб ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності на Ѕ частину будинку , -  

встановила:

У лютому 2009 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом (в процесі розгляду справи уточнюючи свої позовні вимоги) до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 про встановлення факту прийняття спадщини ОСОБА_7 у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1, про визнання договору купівлі-продажу будинку і визнання права власності на нього, та стягнення на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_6 з неї 260 доларів США або 2080 гривень, вказуючи на те, що з відповідачами по справі вона знаходиться у родинних відносинах. ОСОБА_5 являється двоюрідним братом позивачки, а ОСОБА_3 та ОСОБА_6 її племінниці. Батько ОСОБА_5 – ОСОБА_8 при житті мав житловий будинок АДРЕСА_1. Після смерті ОСОБА_8 у 1975 році відкрилась спадщина на вказаний будинок, яку фактично прийняла його дружина ОСОБА_7, але спадщину на себе належним чином не оформила. У 2007 році позивачка домовилась з ОСОБА_7 про купівлю продажу будинку, який перейшов їй по спадщині після смерті чоловіка за 1600 доларів США. Але ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 померла і позивачка не оформила правочин належним чином. Після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина. Спадкоємцями першої черги були її діти: ОСОБА_5 та ОСОБА_9, який помер через місяць після смерті його матері. ОСОБА_5 фактично прийняв спадщину, бо розпорядився майном, а ОСОБА_3 та ОСОБА_6 звернулися до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини. 20 серпня 2008 року ОСОБА_5 написав розписку, що він продав Ѕ частину спірного будинку позивачці. Оскільки ОСОБА_9 не встиг отримати гроші за продаж своєї частики будинку вона повинна сплатити його спадкоємцям, з урахуванням витрат на лікування, поховання та погашення кредиту ОСОБА_7, 2080 гривень(260 доларів США). Але відповідачі відмовляються передати їй у власність Ѕ частину будинку АДРЕСА_1 у зв’язку з чим позивачка вимушена звернутися до суду за захистом своїх прав.

Відповідачка ОСОБА_3 позов не визнала, звернулася до суду з зустрічним позовом до Балтської міської ради Одеської області, за участю третіх осіб: ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності на Ѕ частину будинку АДРЕСА_1 посилаючись на те, що спірний будинок належав її дідусю ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, після його смерті спадщину прийняла бабуся ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, після смерті якої спадщину прийняв її батько ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, тому вона є спадкоємицею першої черги і просить свій позов задовольнити у повному обсязі.

Рішенням Балтського районного суду Одеської області  від 26 квітня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволені у повному обсязі, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати в частині визнання таким, що відбувся і є дійсним договір купівлі продажу Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_1  між ОСОБА_4 та ОСОБА_9, та визнанням за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1, та в частині стягнення на її користь та користь ОСОБА_6 з позивачки 2080 гривень. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у позові ОСОБА_4 відмовити, посилаючись на порушення судом норм права, а її позов задовольнити.

В інший частині рішення сторонами не оскаржується.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Суд зобов’язаний вирішити справу згідно із законом, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалити рішення на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин і які правові норми регулюють ці правовідносини.

Ці вимоги закону суд не виконав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 у повному обсязі, суд виходив з того, що після смерті ОСОБА_8 спадщину прийняла його дружина ОСОБА_7, яка мала намір продати спірний будинок ОСОБА_4, а після її смерті спадщину прийняли її сини ОСОБА_9 та ОСОБА_5, які виконали її волю, про що ОСОБА_5 написав ОСОБА_4 розписку про продаж Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_1, яка належала йому в порядку спадкування.

ОСОБА_9 ще при житті продав Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_1 позивачці - ОСОБА_4, але нотаріально оформити договір купівлі продажу не встиг, тому будинок не може бути успадкований спадкоємцями ОСОБА_9, а саме ОСОБА_3, тому як ОСОБА_6 на спадщину не претендує.

Оскільки ОСОБА_9 не встиг отримати гроші за продаж своєї частики будинку, суд також стягнув з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 2080 гривень – залишок суми з урахуванням витрат на лікування, поховання та погашення кредиту ОСОБА_7.

Проте з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись судова колегія, оскільки висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права.

Судова колегія вважає, що вказані порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи по суті, а тому апеляційний суд відповідно до ст. 309 ЦПК України рішення суду скасовує, приймає по справі нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_4 та задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3 з наступних підстав.

Апеляційним судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та не спростовується сторонами, що житловий будинок АДРЕСА_1 належав на праві власності ОСОБА_8, про що свідчить технічний паспорт на будинок  від 27.10.2008 року, виданий Балтським районним БТІ.

ОСОБА_8 був одружений з ОСОБА_7, згідно актового запису про шлюб № 9 від 23.01.1958 року, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Балтського районного управління юстиції Одеської області, та спірний будинок є спільною власністю подружжя.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_8 помер, свідоцтво про смерть НОМЕР_1, видане відділом реєстрації актів цивільного стану Брянківського міського управління юстиції у Луганській області 04.11.2008 року. Його дружина ОСОБА_7 продовжувала проживати у спірному будинку, але до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини не подавала. Їх діти ОСОБА_9 та ОСОБА_5 також до нотаріальної контори про прийняття спадщини не звертались. Тому ОСОБА_7 фактично прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_8.

Згідно відповіді Кодимського державного нотаріуса Одеської області від 20.03.2009 року після смерті ОСОБА_7, крім ОСОБА_5, право на спадщину ще заявив ОСОБА_9.

Звернення ОСОБА_5 до нотаріальної контори за спадщиною після смерті його матері ОСОБА_7 підтверджується заявою від 06.05.2008 року та спадковою справою.

З копії заяви ОСОБА_9, засвідченої завідуючим Балтським тубдиспансером,  вбачається, що він звернувся 28.12.2007 року до нотаріальної контори за спадщиною після смерті матері ОСОБА_7.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_9 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 від 08.01.2008 року.

З розписки від 20.08.2008 року вбачається, що ОСОБА_5 продав ОСОБА_4 Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_1, яка належала йому в порядку спадкування, та зобов’язується протягом місяця нотаріально посвідчити договір купівлі - продажу.

В своїй заяві на адресу суду першої інстанції ОСОБА_5 зазначив, що підтверджує факт продажу Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_4, та з позовом згоден, оскільки не зміг оформити документи у зв’язку з хворобою, та на даний час мешкає в м. Краснодарі Російської Федерації.

Згідно ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до п.2 ст. 220 ЦК України, суд може визнати договір дійсним, без нотаріального посвідчення, якщо це підтверджується письмовими доказами.

Що стосується продажу Ѕ частини спірного будинку ОСОБА_9, то позивачкою по справі не надано не яких письмових доказів, того, що ОСОБА_9 ще за життя продав їй Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_1.

Рішення суду першої інстанції в цій частині лише ґрунтується на поясненнях сторін та свідченнях свідків, що не є належним доказом для визнання спірної угоди дійсною, а тому колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції в цій частині, та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Так, у п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” звернено увагу судів, що зі змісту абзацу другого частини першої статті 218 ЦК України не може доводитися свідченням свідків не лише заперечення факту вчинення або оспорювання окремих його частин, а й факт його вчинення, а також виконання зобов’язань, що виникли з правочину.

З свідоцтв про народження НОМЕР_3 від 25.10.1983 року та НОМЕР_4 від 10.08.1984 року вбачається, що ОСОБА_6 та ОСОБА_3 є дочками ОСОБА_9.

Звернення ОСОБА_3 до нотаріальної контори за спадщиною після смерті її батька ОСОБА_9 підтверджується її заявою від 14.06.2008 року, що міститься в спадковій справі, та відповіддю Кодимської державної нотаріальної контори Одеської області  від 20.05.2009 року.

Згідно рішення Балтського районного суду Одеської області від 28 січня 2009 року ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, є сином ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до вимог ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Статтею 1262 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно з спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Таку заяву після смерті ОСОБА_9 подала лише ОСОБА_3, що підтверджується спадковою справою.

Крім того, ОСОБА_6 у суді пояснила, що відмовилася від спадщини на користь сестри - ОСОБА_3.

Відповідно до ст. 1276 ЦК України якщо спадкоємець за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини переходить до його спадкоємців.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_4 підлягають задоволенню частково, а саме слід відмовити в частині позову про визнання таким, що відбувся і є дійсним договір купівлі продажу Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_1  між ОСОБА_4 та ОСОБА_9, та визнанням за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1, та в частині стягнення на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_6 з позивачки 2080 гривень.

Суд також вважає за можливе задовольнити зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання за нею права власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування, а тому суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює в оскаржуваній частині своє рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч. 1 п. 2, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК  України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Балтського районного суду Одеської області від 26 квітня 2010 року скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Встановити, що ОСОБА_7 фактично прийняла спадщину у вигляді житлового будинку розташованого по АДРЕСА_1 після смерті чоловіка ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визнати таким, що відбувся і є дійсним договір купівлі - продажу Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_1  між ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1.

Позов ОСОБА_3 задовольнити, визнати за нею право власності на Ѕ  частину житлового будинку АДРЕСА_1.

В іншій частині позову ОСОБА_4 відмовити.

Рішення  колегії суддів набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення колегії суддів може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення  до суду касаційної інстанції.

  Судді апеляційного суду Одеської області

                        /підпис/     І.А. Артеменко

                        /підпис/     Ю.М. Градовський

                        /підпис/     Р.Д. Громік

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація