АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ Головуючий у першій інстанції Гура А.І. Справа № 22ц-17382/10 Доповідач Артеменко І.А. Категорія ЦП: 46
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2010 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Артеменка І.А.,
суддів Градовського Ю.М.,
Суворова В.О.,
при секретарі Тегляєвій О.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Кодимського районного суду Одеської області від 31 травня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визначення порядку користування спільним майном подружжя, -
встановила:
У травні 2008 року ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 про визначення порядку користування спільним майном подружжя – домоволодінням АДРЕСА_1, посилаючись на те, що з 17 жовтня 1993 року по 4 грудня 2007 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від шлюбу мають одну неповнолітню дитину, яка після розірвання шлюбу проживає разом з нею. За час перебування у шлюбі придбали майно – житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1. Вказаний будинок придбано на кредитні кошти, які погашають до цього часу. Частина кредитних коштів уже сплачена. Добровільно згоди про користування спільним домоволодінням не дійшли. Позивачка просить виділити їй у користування по житловому будинку літ. «А»: кімнату 1 – 3 площею 11,2 кв. м. вартістю 9462 гривень; кімнату 1 – 4 площею 13,8 кв. м. вартістю 11658 гривень; прибудову літ. «а1» площею 17,8 кв. м. вартістю 13406 гривень; погреб літ. «а2» вартістю 1271 гривень; яму вигрібну ІІІ вартістю 1266 гривень, всього 37063 гривень, що складає 53/100 частини житлового будинку, господарчих будівель та споруд; земельну ділянку ІІ загальною площею 487 кв. м., у тому числі: під забудовою – 58,14 кв. м.; під городом – 266 кв. м.; під двором – 163,5 кв. м.. Крім того просить стягнути з відповідача судові витрати та частину вартості проведення експертизи.
Відповідач позов не визнав, заперечував проти його задоволення.
Рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 31 травня 2010 року позов ОСОБА_4 задоволено у повному обсязі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати і ухвалите нове рішення по суті позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити, з наступних підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті та справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Задовольняючи позов суд виходив з того, що спільно нажитим майном сторони по справі визнали кредитні кошти, які вони взяли в банку на придбання домоволодіння АДРЕСА_1. Спірне майно є предметом іпотеки, тобто вони не мають права розпоряджатися їм без згоди іпотекодержателя.
Вирішуючи спір по суті, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так апеляційним судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 17.03.1993 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб, від якого у подружжя народився син – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 від 16.08.1994 року.
Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_2 від 04.12.2007 року подружжям Назарук розірвано шлюб.
Під час шлюбу ОСОБА_3 купив житловий будинок АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу від 25.07.2006 року та технічним паспортом виданим Кодимським РБТИ.
Як вбачається з матеріалів справи, та підтверджується сторонами кошти на придбання спірного будинку були отримані відповідачем на підставі кредитного договору № ODKDGK01420143 від 25 липня 2006 року, згідно якого ЗАТ КБ «Приватбанк» надав ОСОБА_3 грошовий кредит у сумі 41000 грн. на строк до 25 липня 2016 року.
Відповідно до договору поруки № 0143/Р1 від 25 липня 2006 року поручителем у ОСОБА_3 виступила ОСОБА_4.
Згідно п.7 договору іпотеки від 25 липня 2006 року ОСОБА_3 в забезпечення виконання за кредитним договором надав в іпотеку ЗАТ КБ «Приватбанк» житловий будинок АДРЕСА_1, який відповідно до умов зазначеного договору забороняється передавати в оренду, у лізинг, наступну іпотеку, у спільну діяльність або позичку, відчужувати або по іншому розпоряджатися предметом іпотеки без письмової згоди іпотекодержателя до 25 липня 2016 року.
Таким чином, колегією суддів встановлено та не оспорюється сторонами, що спірний житловий будинок придбано відповідачем за час шлюбу з позивачкою.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини(навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку. Кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом спільної сумісної власності подружжя.
Статтею 61 СК України передбачено, що об’єктом спільної сумісної власності подружжя може бути будь – яке майно, за винятком виключеного з обороту.
Частиною 1 статті 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно до ч. 1 ст. 71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі; якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до роз’яснень, які містяться у п. 22 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69 – 72 СК України та статтею 372 ЦПК України.
Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Суд першої інстанції при ухваленні рішення правильно прийняв до уваги, проживання неповнолітньої дитини разом з позивачкою.
А тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визначення порядку користування спільним майном, згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 20-09 від 21.04.2009 року, та виділення у користування ОСОБА_4: по житловому будинку літ. «А»: кімнати 1 – 3 площею 11,2 кв. м. вартістю 9462 гривень; кімнати 1 – 4 площею 13,8 кв. м. вартістю 11658 гривень; прибудови літ. «а1» площею 17,8 кв. м. вартістю 13406 гривень; погребу літ. «а2» вартістю 1271 гривень; ями вигрібної ІІІ вартістю 1266 гривень, всього 37063 гривень, що складає 53/100 частини житлового будинку, господарчих будівель та споруд; земельної ділянки ІІ загальною площею 487 кв. м., у тому числі: під забудовою – 58,14 кв. м.; під городом – 266 кв. м.; під двором – 163,5 кв. м.. У користування ОСОБА_3: по житловому будинку літ. «А»: кімнати 1-2 площею 17 кв.м. вартістю 14361 грн., кімнати 1-5 площею 11,7 кв.м вартістю 10222 гривень, веранди 1-1 площею 4,4 кв.м вартістю 2923 гривень, сараю літ. «Б» вартістю 4363 гривень, дворової вбиральні з літнім душем літ. «Г,Г1» вартістю 1285 гривень, всього 33154 гривень, що складає 47/100 частини житлового будинку, господарчих будівель та споруд; земельної ділянки I площею 432 кв.м, у тому числі під забудовою – 75 кв.м., під городом – 194 кв.м., під двором – 163, 5 кв.м.. Двір, площею 327 кв.м., залишено у спільному користуванні сторін з збереженням входу з двору загального користування.
Твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що позивачка має право лише на ту долю в частки спільного майна, яка сплачена за кредитом судова колегія до уваги не бере, оскільки зі змісту ст. 1054 ЦК України випливає, що предметом кредитного договору є грошові кошти, а кредитодавцем - фінансова установа. Таким чином, кредитом є надання коштів у позику, що є одним із видів фінансової послуги.
Вказані кошти були отриманні подружжям за період шлюбу, та на них було придбано спірний будинок, який став їх спільною сумісною власністю.
Що стосується зобов’язань по кредиту, то він створює обов’язки для позичальника та поручителя як сторін договору.
За таких обставин, всупереч твердженню скарги, суд першої інстанції, з’ясувавши обставини справи та надавши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює.
Викладені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті, оскільки додані до апеляційної скарги докази не спростовують висновку суду першої інстанції.
При таких обставинах, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини по справі, рішення суду відповідає вимогам ст. ст. 213, 215 ЦПК України, а тому не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст.303, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Кодимського районного суду Одеської області від 31 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала колегії суддів набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала колегії суддів може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення до Верховного Суду України.
Судді апеляційного суду Одеської області
/підпис/ І.А. Артеменко
/підпис/ Ю.М. Градовський
/підпис/ В.О. Суворов