АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ Головуючий у першій інстанції Середа І.В. Справа № 22ц-18164/10 Доповідач Артеменко І.А. Категорія ЦП 44
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2010 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Артеменка І.А.,
суддів Градовського Ю.М.,
Суворова В.О.,
при секретарі Тегляєвій О.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа ОСОБА_7, орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання втративши право користування жилим приміщенням, та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про вселення та зміну договору найму жилого приміщення, -
встановила:
У вересні 2008 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання їх такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 посилаючись на те, що у даній квартирі проживала родина позивачів, а також сестра позивачки - ОСОБА_7 разом з членами своєї сім’ї, але коли остання отримала від Одеської міської ради дві інші квартири, то вона у 2007 році разом з членами своєї сім’ї виселилася, забравши усі речі, але її колишній чоловік ОСОБА_6 та діти не знялися з реєстраційного обліку, через що позивачі несуть додаткові витрати по сплаті за комунальні послуги, тоді як відповідач не сплачує комунальних платежів. Відповідач ОСОБА_6 позов не визнав, звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та Суворовської райадміністрації про вселення в спірну квартиру, та зміну договору житлового найму шляхом укладення з ним окремого договору найму на кімнату площею 9,7 кв. м з прилеглою лоджією, а з сім’єю ОСОБА_4 у складі п’яти осіб укласти договір найму на дві кімнати площею 19 кв. м. та 12,12 кв. м. з прилеглими лоджіями, залишивши кухню, ванну кімнату, вбиральню та підсобні приміщення у загальному користуванні, посилаючись на те, що спірна квартира була надана ОСОБА_8, яка є матір’ю ОСОБА_3 та ОСОБА_7 і у 2001 році виселилася.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано ОСОБА_5 таким, що втратив право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1. В іншій частині вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовити. Зустрічні вимоги ОСОБА_6 задовольнити частково. Зобов’язано вселити ОСОБА_6 в квартиру АДРЕСА_1. В задоволенні інших вимог ОСОБА_6 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду змінити. Задовольнити її позовні вимоги, а позовні вимоги про визнання ОСОБА_5 втративши право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 залишити без змін.
В інший частині рішення суду сторонами не оскаржується.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити, з наступних підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті та справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги частково суд виходив з того, що відповідач ОСОБА_5, не проживав у квартирі АДРЕСА_1 понад шість місяців, тому втратив право користування житловою площею, що підтверджується матеріалами справи, та показами свідків. А колишній чоловік ОСОБА_7 – ОСОБА_6 залишився проживати у квартирі АДРЕСА_1 у тій кімнаті, яку раніше займала його сім я, площею 9,7 кв.м., де і залишалися його речі. Судом було встановлено, що відповідач ОСОБА_6 неодноразово намагався вселитися до квартири, але позивачка поміняла замки в дверях, тому він не міг потрапити до квартири, а тому суд визнав поважною причину не проживання ОСОБА_6 у спірній квартирі понад шість місяців.
Вирішуючи спір по суті, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так апеляційним судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що рішенням виконкому Іллічівськом райради м. Одеси від 21 серпня 1987 року № 705 було надано ОСОБА_9 та членам її родини з дев’яти осіб, у тому числі і позивачці ОСОБА_3 та третій особі ОСОБА_7, для проживання дві трьокімнатні квартири № НОМЕР_1, НОМЕР_2 по АДРЕСА_1. Особовий рахунок на квартиру НОМЕР_1 був відкритий на ім’я ОСОБА_9.
Договір найму житлових приміщень був змінений рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 10 березня 1999 року, яким виділено у користування ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_12, ОСОБА_13 квартиру НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, а іншим членам сім'ї ОСОБА_8 – квартиру № НОМЕР_2 по АДРЕСА_1.
В 2002 році ОСОБА_9 виселилася з квартири НОМЕР_1 та знялася з реєстраційного обліку.
Таким чином, у квартирі залишилися проживати дві родини: родина ОСОБА_13 з чотирма дітьми, та родина ОСОБА_5 з п’ятьма дітьми.
7 грудня 2005 року шлюб між відповідачем ОСОБА_6 та третьою особою ОСОБА_7 був розірваний. Після розлучення відповідач залишався проживати у квартирі НОМЕР_1 по АДРЕСА_1.
30 грудня 2007 року на підставі договорів купівлі-продажу третя особа ОСОБА_7 набула квартири НОМЕР_3, НОМЕР_4 по АДРЕСА_2, право власності на які зареєстровано за нею у КП « ОМБТІ та РОН»., після чого виселилася разом з дітьми з квартири НОМЕР_1 по АДРЕСА_1.
Згідно відповіді Суворовської районної адміністрації ОСОБА_6 знаходиться в черзі на отримання житла у загальному порядку, тобто іншого житла не має.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що ОСОБА_6 не проживав у спірній квартирі з поважних причин, тому, що позивачка, порушуючи його права, змінила замки та не впускала його у квартиру НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, в якій він проживав та де його зареєстровано, оскільки вказані обставини підтверджуються як відмовними матеріалами органів внутрішніх справ, так і показами свідків.
Враховуюче викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, про відсутність підстав для задоволення вимог позивачів і визнання ОСОБА_6 таким, що втратив право користування жилим приміщенням, та оскільки позивачі перешкоджали йому у проживанні, суд правомірно вселив відповідача у спірну квартиру.
За таких обставин, всупереч твердженню скарги, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в цій частині. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює.
Викладені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті, оскільки додані до апеляційної скарги докази не спростовують висновку суду першої інстанції.
При таких обставинах, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини по справі, рішення суду відповідає вимогам ст. ст. 213, 215 ЦПК України, а тому не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст.303, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 12 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала колегії суддів набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала колегії суддів може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.
Судді апеляційного суду Одеської області
/підпис/ І.А. Артеменко
/підпис/ Ю.М. Градовський
/підпис/ В.О. Суворов