Справа №22ц-6802/2010
Категорія – цивільна Головуючий у першій інстанції – Требух Н.В.
Доповідач – Заболотний В.М.
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
28 грудня 2010 року місто Чернігів
А п е л я ц і й н и й с у д Чернігівської області в складі:
головуючого - судді Шарапової О.Л.
суддів - Заболотного В.М., Євстафіїва О.К.
при секретарі - Штупун О.М.
з участю – представників позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3,
представника відповідача Степаненка Р.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства комерційного банку (далі – ВАТ КБ) „Надра” на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ВАТ КБ „Надра” про стягнення грошової суми,
В С Т А Н О В И В :
У червні 2010 року ОСОБА_5 звернулась до суду з даним позовом, який в подальшому уточнила, вказуючи на те, що між нею та ВАТ КБ „Надра” було укладено договори строкового банківського вкладу, а саме:
- договір №804703 від 14.01.2008 року в розмірі 225,06 тройських унцій золота строком до 14.01.2009 року, зі сплатою 5,5% річних;
- договір №804709 від 23.01.2008 року в розмірі 32,15 тройських унцій золота строком до 23.01.2009 року, зі сплатою 5% річних;
- договір №851147 від 15.05.2008 року в розмірі 108,03 тройських унцій золота строком до 15.05.2009 року, зі сплатою 5,5% річних;
- договір №851145 від 07.05.2008 року на суму 300000 доларів США строком до 07.05.2009 року, зі сплатою 13% річних;
- договір №413694 від 08.05.2008 року на суму 128840 євро строком до 08.05.2009 року, зі сплатою 13% річних.
Оскільки в передбачені договорами терміни відповідач не повернув їй банківські вклади, то просила стягнути з ВАТ КБ „Надра” на її користь банківські вклади з нарахованими відсотками, з урахуванням індексу інфляції, зокрема: 419,71 тройських унцій золота; 300000 доларів США, проценти в розмірі 97500 доларів США, індекс інфляції в розмірі 42000 доларів США; вклад у розмірі 128840 євро, проценти в розмірі 41873,23 євро, індекс інфляції в розмірі 18037,60 євро. Також, позивачка просила стягнути на її користь судові витрати.
Оскаржуваним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 листопада 2010 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково. Стягнуто на користь позивачки з ВАТ КБ „Надра” заборгованість за банківськими вкладами в розмірі: 419,71 тройських унцій золота; 300000 доларів США, проценти в розмірі 97500 доларів США; 128840 євро, проценти в розмірі 41873,23 євро. Суд вказав на те, що відповідач порушив умови договорів строкових банківських вкладів, а тому необхідно стягнути з нього на користь позивачки суми банківських вкладів в повному обсязі та розмір процентів за фактичний час користування вкладами. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ВАТ КБ „Надра” просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Апелянт вказує, що позивач ввела суд в оману щодо розміру нарахованих відсотків за договорами та неповернення відповідачем коштів за означеними договорами. Зокрема, за договором №804703/04-Д від 14.01.2008 року ОСОБА_5 нараховані проценти в розмірі 12,35 тр. унцій золота, що підтверджується випискою-повідомленням по даному рахунку. Вклад у сумі 225,06 тр. унцій золота та проценти в розмірі 12,35 тр. унцій золота перераховані 31.12.2009 року на поточний рахунок позивачки відповідно до умов договору. Таким чином, зобов’язання по вищевказаному договору відповідачем виконано повністю.
За договором №851147/04-Д від 15.05.2008 року позивачеві нараховані проценти в розмірі 5,92 тр. унцій золота. Вказані проценти виплачені ОСОБА_5 15.05.2009 року та 27.11.2009 року в повному обсязі. Вклад в розмірі 108,03 тр. унцій золота обліковується на вкладному рахунку позивачки, оскільки права вимоги за ним вона передала в заставу ВАТ КБ „Надра”, згідно договору застави майнових прав від 06.08.2008 року, в якості забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором від 06.08.2008 року, укладеним між відповідачем та ОСОБА_2, зобов’язання за яким в свою чергу останнім не виконуються. Так як ОСОБА_2 не виконав зобов’язання за кредитним договором, то у позивача відсутні підстави вимагати повернення цього вкладу до повного погашення позичальником заборгованості за вказаним договором.
За договором №804709/04-Д від 23.01.2008 року позивачеві нараховані проценти в розмірі 1,60 тр. унцій золота. Вклад у розмірі 32,15 тр. унцій золота та проценти за договором обліковуються на вкладному рахунку ОСОБА_5, так як право вимоги за ним передані позивачкою в заставу ВАТ КБ „Надра”, в якості забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором від 06.08.2008 року, укладеним між відповідачем та ОСОБА_2 Як зазначалось вище, останній зобов’язання за вказаним кредитним договором не виконує, а тому у ОСОБА_5 відсутні підстави вимагати повернення і цього вкладу.
За договором №851145 від 07.05.2008 року позивачеві нараховані проценти в розмірі 38823,67 доларів США. Проценти в сумі 19090 доларів США частково виплачені ОСОБА_5 07.05.2009 року. Вклад у розмірі 300000 доларів США та залишок невиплачених процентів обліковуються на вкладному рахунку позивача, оскільки право вимоги за ним передані позивачем в заставу ВАТ КБ „Надра” згідно договору застави майнових прав від 03.06.2008 року, в якості забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором від 03.06.2008 року, укладеним між відповідачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6, зобов’язання за яким в свою чергу останнім не виконуються. Так як ФОП ОСОБА_6 не виконав зобов’язання за кредитним договором, то у позивача відсутні підстави вимагати повернення цього вкладу до повного погашення позичальником заборгованості за вказаним договором.
За договором №413694 від 08.05.2008 року позивачеві нараховані проценти в розмірі 16389,44 євро. Проценти за договором перераховані 08.05.2009 року на поточний рахунок ОСОБА_5 та в цей же день частково виплачені останній в сумі 8190 євро. Вклад у розмірі 128840 євро обліковується на вкладному рахунку позивача, оскільки право вимоги за ним також передані позивачем в заставу ВАТ КБ „Надра” згідно договору застави майнових прав від 03.06.2008 року, в якості забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором від 03.06.2008 року, укладеним між відповідачем та ФОП ОСОБА_6, зобов’язання за яким в свою чергу останнім не виконуються.
Також, апелянт наголошує, що ним повністю нараховані позивачці та своєчасно перераховані на поточний рахунок останньої проценти по банківським вкладам і самі вклади, а тому свої зобов’язання перед ОСОБА_5 банк виконав повністю. Проте, суд не звернув на це уваги і стягнув з ВАТ КБ „Надра” на користь позивача банківські вклади та проценти по них поза межами строку дії договорів, і крім того у завищених розмірах.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) грошову суму (вклад), зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї на умовах та в порядку, встановлених договором.
Частиною 2 статті 1060 ЦК України передбачено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.
Згідно ст.1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.
Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові.
По справі встановлено, що в 2008 році між ОСОБА_5 та ВАТ КБ „Надра” було укладено договори строкового банківського вкладу, а саме:
- договір №804703 від 14.01.2008 року в розмірі 225,06 тройських унцій золота строком до 14.01.2009 року, зі сплатою 5,5% річних (а.с.5);
- договір №804709 від 23.01.2008 року в розмірі 32,15 тройських унцій золота строком до 23.01.2009 року, зі сплатою 5% річних (а.с.9);
- договір №851147 від 15.05.2008 року в розмірі 108,03 тройських унцій золота строком до 15.05.2009 року, зі сплатою 5,5% річних (а.с.13);
- договір №851145 від 07.05.2008 року на суму 300000 доларів США строком до 07.05.2009 року, зі сплатою 13% річних (а.с.17);
- договір №413694 від 08.05.2008 року на суму 128840 євро строком до 08.05.2009 року, зі сплатою 13% річних (а.с.21).
Після закінчення строку дії вказаних договорів ОСОБА_5 звернулась до ВАТ КБ „Надра” з письмовими вимогами про видачу їй банківських вкладів (а.с.6, 10, 14, 18, 22), проте банківські вклади їй до цього часу не повернуті, чого не заперечував в судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача.
Твердження апелянта, що зазначені банківські вклади були перераховані на поточні рахунки ОСОБА_5 одразу ж після закінчення терміну дії договорів, а тому банк повністю виконав свої зобов’язання перед позивачкою, не можуть бути взяті до уваги.
В силу ст.41 Конституції України та ст.ст.317, 319, 321 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Оскільки ОСОБА_5 позбавлена права вільно користуватися і розпоряджатися своїми банківськими вкладами, то таке її право підлягає відновленню шляхом стягнення на її користь з відповідача сум банківських вкладів та нарахованих процентів.
При цьому апеляційний суд вважає, що суми стягнутих процентів по банківських вкладах ОСОБА_5 підлягають зменшенню, оскільки як вбачається з матеріалів справи, позивачці частково виплачені проценти за договором №851147 у розмірі 5,92 тройських унцій золота, за договором №851145 у розмірі 19090 доларів США, за договором №413694 в розмірі 8190 євро (а.с.114, 119, 127-130), що в судовому засіданні представниками позивачки не заперечувалось.
Також, апеляційний суд не може взяти до уваги твердження апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно стягнув на користь позивачки з ВАТ КБ „Надра” проценти за користування вкладами після закінчення дії договорів.
Як встановлено по справі, банківські вклади ОСОБА_5 до цього часу не повернуті. А тому суд, в межах заявлених позовних вимог обґрунтовано стягнув з ВАТ КБ „Надра” на користь позивачки проценти за фактичний час користування вкладами, в силу положень ст.ст.536, 1214 ЦК України і згідно наданих нею розрахунків, які відповідачем не спростовані.
Також, не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що право вимоги за вищевказаними банківськими вкладами ОСОБА_5 передала в заставу ВАТ КБ „Надра”, згідно договорів застави майнових прав від 03.06.2008 року та від 06.08.2008 року, в якості забезпечення виконання зобов’язання за кредитними договорами, укладеними між відповідачем з одного боку та ФОП ОСОБА_6 і ОСОБА_2 з іншого. Оскільки зобов’язання за кредитними договорами позичальники не виконують, то у позивача відсутні підстави вимагати повернення цих вкладів до повного погашення позичальниками ФОП ОСОБА_6 та ОСОБА_2 заборгованості за вказаними договорами.
Відповідно до ст.601 ЦК України зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги.
Згідно ст.28 Закону України „Про заставу” застав припиняється з припиненням забезпеченого заставою зобов’язання.
Як вбачається з матеріалів справи, 30 травня 2008 року між ОСОБА_5 та ВАТ КБ „Надра” було укладено договір №444007 строкового банківського вкладу в розмірі 1 000 000 грн., строком до 30.05.2009 року, зі сплатою 19% річних.
Пунктом 3.4.5 договору передбачено, що банк зобов’язується повернути вкладнику вклад за його вимогою в кінці терміну дії вкладу чи у випадках дострокового розірвання договору.
08 грудня 2008 року ОСОБА_5 звернулася до ВАТ КБ „Надра” з заявою про дострокове розірвання депозитного договору №444007 від 30.05.2008 року, проте будь-яких дій з боку банку проведено не було.
26 січня 2009 року ОСОБА_5 уклала з ОСОБА_2 угоду про відступлення права вимоги, за якою передала останньому право вимоги, належне їй, у розмірі 382 000 грн. по договору №444007 від 30.05.2008 року.
Згідно договору про відступлення права вимоги від 24 лютого 2009 року ОСОБА_5 передала ФОП ОСОБА_6 право вимоги за договором №444007 від 30.05.2008 року в розмірі 618 000 грн.
Як вбачається з наданої ВАТ КБ „Надра” довідки №80 від 27.12.2010 року, станом на 24.02.2009 року заборгованість ОСОБА_6 по кредитному договору від 03.06.2008 року складала 686402,03грн., а заборгованість ОСОБА_2 по кредитному договору від 06.08.2008 року складала 386440,75грн.
10.02.2009 року ОСОБА_2 і 24.02.2009 року ОСОБА_6 надіслали ВАТ КБ „Надра” заяви, в яких з посиланням на положення ст.601 ЦК України, просили провести зарахування зустрічних однорідних вимог по кредитних договорах від 03.06.2008 року та від 06.08.2008 року і по депозитному договору від 30.05.2008 року.
Строк виконання зобов’язання по кредитному договору від 03.06.2008 року, укладеного між ВАТ КБ „Надра” та ФОП ОСОБА_6, настав 07 квітня 2009 року, а по кредитному договору від 06.08.2008 року, укладеного між ВАТ КБ „Надра” та ОСОБА_2, настав 22 січня 2009 року. Незважаючи на це, зарахування зустрічних однорідних вимог банком не проведено до цього часу.
Починаючи з травня 2009 року, ОСОБА_5 неодноразово зверталася до відповідача з заявами про повернення їй банківських вкладів, і у випадку будь-яких зобов’язань її перед банком просила провести зарахування зустрічних вимог, проте ВАТ КБ „Надра” цього не зробило (а.с.14, 18, 22, 124-126).
Відповідно до ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Як вбачається з рішення апеляційного суду Чернігівської області від 01 липня 2010 року, суд прийшов до висновку, що зобов’язання по кредитному договору від 03.06.2008 року між ВАТ КБ „Надра” та ФОП ОСОБА_6 і договору поруки від цієї ж дати між ВАТ КБ „Надра” та ОСОБА_5 припинилися 24 лютого 2009 року (а.с.132-133).
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що зобов’язання ОСОБА_5 перед відповідачем як поручителя по кредитному договору між ВАТ КБ „Надра” та ОСОБА_2 припинилися 10 лютого 2009 року, а зобов’язання позивачки як поручителя по кредитному договору між ВАТ КБ „Надра” та ФОП ОСОБА_6 припинилися 24 лютого 2009 року. Виходячи з цього, суд першої інстанції в цілому обґрунтовано дійшов висновку про стягнення на користь ОСОБА_5 сум банківських вкладів.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.593, 601, 1058, 1061 ЦК України, ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316-317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства комерційного банку „Надра” – задовольнити частково .
Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 09 листопада 2010 року – змінити , шляхом зменшення сум відсотків по банківських вкладах, стягнутих з ВАТ КБ „Надра” на користь ОСОБА_5, до 78410 доларів США та 33683,23 євро, а також сум вкладів у банківських металах та відсотків по них – до 413,79 тройських унцій золота.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді :