№ 2-а-801/10            

                    П О С Т А Н О В А

                   І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И                              

    21 грудня 2010  року                                                                 с-ще Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області у складі:

                головуючого – судді -         Горулька О.М.,

                при секретарі -             Гудзенко С.В.,

        з участю:     позивача -                 ОСОБА_1,

                представника позивача -         ОСОБА_2,

                представника відповідача -     Дзюби З.П.,

третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача -     ОСОБА_4

представника третьої особи -     ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Решетилівка  справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Решетилівської селищної ради Решетилівського району Полтавської області про скасування рішення від 04 квітня 2008 року, -

                    В С Т А Н О В И В :

    Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати рішення п’ятнадцятої сесії п’ятого скликання Решетилівської селищної ради Решетилівського району Полтавської області від 04 квітня 2008 року про передачу ОСОБА_4 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 та стягти з відповідача на його користь судові витрати.

    В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі договору дарування від 24 вересня 2008 року йому належить на праві власності житловий будинок АДРЕСА_1 Даний будинок розташований на земельній ділянці площею 0,09 га. Після переходу права власності на цей будинок до нього рішенням Решетилівської селищної ради від 24 жовтня 2008 року йому передана у користування земельна ділянка площею 0,09 га для житлового будивництва та обслуговування цього житлового будинку. Ця земельна ділянка межує з земельною ділянкою площею 0,07 га, користувачем якої є ОСОБА_4 Внаслідок прийняття Решетилівською селищною радою 04.04.2008 року оспорюваного ним рішення площа його земельної ділянки зменшилася на 0,012 га, чим порушене його право землекористування.

    В судовому засіданні позивач позов підтримав просив його задовольнити і суду пояснив, що на АДРЕСА_1 який раніше належав ОСОБА_6 та ОСОБА_7  Розташований цей житловий будинок на земельній ділянці площею 0,09 га.  12 серпня 2008 року його мати ОСОБА_8 купила цей житловий будинок і Решетилівська селищна рада передала їй земельну ділянку, на якій він розташований, в оренду. Згодом мати подарувала йому цей будинок і Решетилівська селищна рада передала йому в користування земельну ділянку площею 0,09 га, призначену для обслуговування цього житлового будинку. ОСОБА_6 деякий час він звернувся до Решетилівської селищної ради із заявою про надання дозволу на приватизацію цієї земельної ділянки, але йому було відмовлено з тих підстав, що земельна ділянка, на якій розташований його житловий будинок, менша, ніж 0,09 га. Ця  його земельна ділянка межує із земельною ділянкою третьої особи ОСОБА_4 Земельна ділянка, якою користується ОСОБА_4, розташована на південь від його земельної ділянки. Згодом ОСОБА_4 намагалася перенести огорожу, яка розділяє їхні земельні ділянки, збільшуючи тим самим свою земельну ділянку і зменшуючи земельну ділянку, виділену йому у користуванні. На його запитання про підстави таких дій ОСОБА_4 відповіла, що їй земельна ділянка в такому розмірі передана у власність. Викликані ним працівники Решетилівської селищної ради виявили зменшення його земельної ділянки на 0,012 га.

    Представник відповідача  Дзюба З.П. позов визнала і суду пояснила, що на її думку ОСОБА_4  при вирішенні питання про передачу їй земельної ділянки їй у власність ввела в  оману землевпорядника. Позивач ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_4 – суміжні землекористувачі. За обліковими даними Решетилівської селищної ради у користуванні ОСОБА_4 перебувала земельна ділянка площею 0,07 га. ОСОБА_4 подала до Решетилівської селищної ради заяву про приватизацію цієї земельної ділянки і на сесії селищної ради було прийняте рішення про передачу їй у власність земельної ділянки площею 0,09 га. З яких міркувань було прийняте таке рішення – їй не відомо.  Додаткові 0,02 га землі ні в кого не вилучалися і ОСОБА_4 у користування не передавалися. На момент прийняття селищною радою оспорюваного рішення земельні ділянки для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 перебували у користуванні інших осіб і в них перед прийняттям цього рішення не вилучалися. Між земельними ділянками позивача ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_4 не було і немає земель населеного пункту, за рахунок яких можливо було збільшити земельну ділянку ОСОБА_4 ОСОБА_4 не ставилося питання про виділення їй додатково 0,02 га землі і таке питання сесією селищної ради не розглядалося.

    Третя особа ОСОБА_4 суду пояснила, що з її земельною ділянкою межує земельна ділянка по АДРЕСА_1.  Раніше там жили інші люди. Ще за їх життя вона користувалася частиною цієї земельної ділянки. Коли вона дізналася про те, що попередні власники житлового будинку померли, вона стала вважати, що житловий будинок і земля перейшли до Решетилівської селищної ради. Користувалася вона частиною земельної ділянки по АДРЕСА_1 за домовленістю з попередніми власниками житлового буднику, ця частина земельної ділянки у встановленому законом порядку їй у користування не передавалася. До 04 квітня 2008 року належний їй житловий будинок  був розташований на земельній ділянці 0,07 га. За порадою землевпорядника Решетилівської селищної ради ОСОБА_9 заяви до Решетилівської селищної ради про виділення їй додатково 0,02 га землі вона не подавала, а відразу подала заяву про передачу у власність 0,09 га землі. Після цього спадкоємці померлих набули право власності на будинок АДРЕСА_1  і з тих пір між нею та позивачем почали виникати протиріччя з приводу землекористування.  

Вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для задоволення позову суд виходить з наступного:

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конситуцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адмністративні справи, у яких однією із сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам.

Згідно абз. 3 п. 1 рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої остатті 17 Кодексу  адміністративного судочинства України від 01.04.2010 року № 10-рп/2010 положення пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на «спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності» слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб’єктом владних повноважень, пов’язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

    Згідно ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

     а) приватизації   земельних   ділянок,   які   перебувають  у користуванні громадян;

     б) одержання   земельних   ділянок   внаслідок   приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

     в) одержання  земельних  ділянок  із   земель   державної   і комунальної  власності  в  межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.  

    Згідно ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України надання у користування земельної ділянки,  що перебуває  у власності  або  у  користуванні,  провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

    Згідно ч. 2 ст. 118 Земельного кодексу України рішення органів виконавчої влади та органів міцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

    Згідно ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України якщо  жилий  будинок,  будівля  або  споруда  розміщені на земельній ділянці,  що перебуває у користуванні, то в разі набуття права  власності  на  ці  об'єкти  до  набувача  переходить  право користування земельною ділянкою,  на якій вони розміщені,  на  тих самих  умовах   і  в  тому  ж  обсязі,  що  були  у  попереднього землекористувача.

    Судом встановлено, що відповідно до довідок №  02-24/1 від 08.08.2008 року та № 02-24/2 від 08.08.2008 року за ОСОБА_7 та ОСОБА_6  в АДРЕСА_1 числились  не приватизовані земельні ділянки розміром 0, 045 га кожна. (а.с. 10-11).

    Із копії договору купівлі-продажу житлового будинку від 12.08.2008 року вбачається, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які діють як продавці, продали, а ОСОБА_8, яка діє як покупець, купила житловий будинок АДРЕСА_1 який розташований на земельній ділянці площею 0,09 га (а.с. 6).

    Рішенням сімнадцятої сесії п’ятого скликання Решетилівської селищної ради від 22.08.2008 року ОСОБА_8 надана в оренду земельна ділянка площею 0,09 га для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд і будівель по АДРЕСА_1 (а.с. 13)

    Відповідно до договору дарування житлового будинку від 24.09.2008 року ОСОБА_8 подарувала вказаний житловий будинок позивачеві ОСОБА_1 (а.с. 5).

    Рішенням вісімнадцятої сесії п’ятого скликання Решетилівської селищної ради від 24.10.2008 року позивачеві ОСОБА_1 передана в користування (оренду) земельна ділянка площею 0,09 га для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд і будівель по АДРЕСА_1 (а.с. 12).  

    Із копії відповіді № 202-16/63 від 25.06.2009 року заступника Решетилівського селищного голови ОСОБА_1 (а.с. 8) вбачається, що при фактичному обмірі землекористування виявлено зменшення розміру земельної ділянки, що перебуває в його користуванні, з південної сторони на 0,012 га.

Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину від 12.09.2002 року, посвідченого державним нотаріусом Решетилівської державної нотаріальної контори, третя особа ОСОБА_4 є спадкоємцем майна ОСОБА_10 і спадкове майно складається з житлового будинку № 18 з господарсько-побутовими будівлями і спорудами, розташованих по пров. АДРЕСА_1 (а.с. 66).

Згідно записів у технічному паспорті на житловий будинок № 18 по пров. АДРЕСА_1, довідки Решетилівської селищної ради, копії квитанції про сплату земельного податку та витягу зі списків платників земельного податку на території Решетилівської селищної ради (а.с. 67-74) вказаний вище житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,07 га, по день прийняття судом даного рішення включно у користуванні третьої особи ОСОБА_4 по даних обліку земельних ділянок, які перебувають у власності чи користуванні фізичних осіб, значиться земельна ділянка площею 0,07 га, земельний податок ОСОБА_4 сплачується за користування земельною ділянкою площею 0,07 га.

Судом також встановлено, і це не заперечується обома сторонами, що ОСОБА_4, проживаючи в житловому будинку АДРЕСА_1 з усного дозволу попередніх власників житлового будинку по АДРЕСА_1 самовільно, без належного оформлення, в порушення вимог земельного законодавства користувалася частиною земельної ділянки, призначеної для обслуговування цього житлового будинку. Ця частина земельної ділянки офіційно була у користуванні власників житлового  будинку по АДРЕСА_1 і не належала до земель державної чи комунальної власності. За рахунок цієї частини земельної ділянки, без вилучення її у законних землекористувачів та надання її в користування ОСОБА_4,  в порушення вимог ч.ч. 3,5 ст. 116, ч. 2 ст. 118 Земельного кодексу України рішенням п’ятнадцятої сесії п’ятого скликання Решетилівської селищної ради Решетилівського району Полтавської області від 04 квітня 2008 року була збільшена земельна ділянка, призначена для будівництва та обслуговування належного ОСОБА_4 житлового будинку № 18 по пров. АДРЕСА_1, чим протиправно було зменшено розмір земельної ділянки, яка повинна була перейти у користування позивачеві.

Таким чином суд находить, що Решетилівська селищна рада, приймаючи вказане вище рішення від 04 квітня 2008 року і діючи в межах своїх повноважень,  в порушення вимог ч. 3 ст. 2 КАС України не врахувала всі обставини, що мають значення для прийняття рішення, що призвело до порушення прав позивача ОСОБА_1 як землекористувача, а тому приходить до висновку, що позовні вимоги в частині скасування  цього рішення підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача про відшкодування судових витрат, понесених ним, суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки позивач не надав суду доказів таких витрат. Не завірена належним чином копія квитанції про сплату судового збору не є належним доказом, а тому суд відкидає її як доказ судових витрат позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 116, 118, 120 Земельного кодексу України,  рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої остатті 17 Кодексу  адміністративного судочинства України від 01.04.2010 року № 10-рп/2010, ст.ст. 2, 6-14, 71, 159-163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Рішення п’ятнадцятої сесії п’ятого скликання Решетилівської селищної ради Решетилівського району Полтавської області від 04 квітня 2008 року про передачу ОСОБА_4 у приватну власність земельної ділянки площею 0,09 га для будівництва та обслуговування житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 - скасувати.

Стягти з Решетилівської селищної ради Решетилівського району Полтавської області в прибуток держави судовий збір у розмірі 3 (три) гривні 40 коп.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання її копії  до Харківського апеляційного суду через Решетилівський районний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

                        Головуючий: