Справа № 2а-1302/2010р.                          

П О С Т А Н О В А  
І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И  

  23 листопада 2010 року суддя Полтавського районного суду Полтавської області Нечволод В.В. розглянувши у письмовому провадженні в м. Полтаві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у Полтавському районі Полтавської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни за період з 01 липня 2009 року по 30 червня 2010 року, –  

В С Т А Н О В И В :  

  Позивач звернувся до Полтавського районного суду Полтавської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просить суд стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни за період з 01 липня 2009 року по 30 червня 2010 року.  

  В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він належить до соціальної категорії «Дитина війни» та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01 січня 2006 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.  

  Позивач в судове засідання не з’явився, надавши суду заяву, згідно якої позовні вимоги підтримує та просить розглянути справу за його відсутності.  

  Представник відповідача в судове засідання не з'явився, попередньо надавши суду заяву, згідно якої просить розглядати справу в його відсутності, проти задоволення позову заперечує.  

  За таких обставин, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до положень ч.3 ст. 122 КАС України.  

  Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає  задоволенню з наступних підстав.  

  Так, судом встановлено, що позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1, виданого 02.04.1998 року.  

  Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком (в редакції Закону від 18.11.2004 р. № 2195-ІV, набрав чинності 01.01.2006 року).  

  Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено, які в 2006 році було зупинено цю ж норму Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік».  

  Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.  

  Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано таким, що не відповідають Конституції України положення п. 12 ст. 71 «Про Державний бюджет на 2007 рік».  

  Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року зворотної дії в часі не має, відтак на період до 09.07.2007 року не поширюється. Рішень щодо аналогічних норм Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» Конституційним Судом України не приймалось. Тому задоволенню підлягають вимоги позивача лише за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.  

  Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.  

  Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків.  

  Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

  При цьому, ч. 3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.  

  Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов’язання взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії   (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office)   , суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни.  

  Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».  

  З огляду на викладене положення ч. 3 ст. 28 зазначеного Закону, не може застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

  Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

  Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

  Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в наступній редакції. Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.  

  Що стосується вимог позивача про зобов’язання відповідача виплачувати їй в 2009, 2010 роках щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги обґрунтованими, виходячи з наступного.  

  З 01.01.2009 року позивачу було нараховане та виплачене зазначене підвищення в розмірі 10% від прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян, що підтверджується довідкою Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області.  

  Посилання відповідача УПФУ Полтавського району Полтавської області на те, що в 2009, 2010 роках вони нараховують та виплачують надбавку до пенсії в розмірі 10% від прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян та таким чином діють відповідно до норм чинного законодавства, не може бути взято судом до уваги з наступних підстав.  

Статтею 71 Закону України  « Про Державний бюджет України на 2009 рік» та ст. 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»  Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році, та відповідно в 2010 році, встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних  сумах розмірів лише тих виплат, вихідними критеріями розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати . Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. Отже, нарахування та виплата у 2009 та 2010 роках дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

  Розмір прожиткового мінімуму на 2009 рік встановлено ЗУ «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 року № 835-ІV у розмірі 498 грн.( з 01.01.09р. по 31.10.09р.) та з 01.11.2009 року – 573 грн.  

    Таким чином, згідно ст. 54  Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» в 2009 році  виплаті підлягають такі суми доплати до пенсії:   липень 498х30%=149,4 грн.   ; с   ерпень 498х30%=149,4 грн.   ; в   ересень 498х30%=149,4 грн.   ; ж   овтень 498х30%=149,4 грн.   ; л   истопад 573х30%= 171,9  грн.   , г   рудень 573 х30%=171,9  грн.   , а всього до 31.12. 2009 року підлягало виплаті  941,40 грн.  

  Враховуючи те, що починаючи з 01.01.2009р. проводилось нарахування та виплата доплати в розмірі 10 %, то позивач отримав за період з 01 липня по 31 грудня 2009 року доплату в розмірі 298 грн. 80 коп. Таким чином, сума невиплаченої доплати становить  642 грн. 60 коп.  

  Враховуючи викладене, те, що порушення тривало понад зазначені позивачем строки, суд приходить до висновку про необхідність зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі здійснити перерахунок пенсії позивачці за період з 01.01.2009р року по 31 грудня 2009 року з підвищенням пенсії на 30 % з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», та провести відповідні виплати.  

  Розмір прожиткового мінімуму на 2010 рік встановлено ЗУ «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 року № 2154-VІ у розмірі з 01 січня – 695 грн., з 01.04.10р. - 706 грн., з 01.07.10р. - 709 грн., з 01.10.10р. – 723 грн. та з 01.12.2010 року – 734 грн.  

    Таким чином, згідно ст. 54  Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» в 2010 році  виплаті підлягають такі суми доплати до пенсії:   січень  695х30%=208,5 грн.   ; л   ютий 695х30%=208,5 грн.   ; б   ерезень 695х30%=208,5  грн.; квітень 706х30%=211,8 грн.   , т   равень 706х30%=211,8 грн.   ; ч   ервень 706х30%=211,8 грн.   , а всього до 30.06.2010 року підлягало виплаті 1260,9 грн.  

  Враховуючи те, що починаючи з 01.01.2010 р. проводилось нарахування та виплата доплати в розмірі 10 %, то позивач отримав за період з 01 січня по 30 червня 2010 року доплату в розмірі 298 грн. 80 коп. Таким чином, сума невиплаченої доплати становить  962 грн. 10 коп.  

  Враховуючи викладене, те, що порушення тривало понад зазначені позивачем строки, суд приходить до висновку про необхідність зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі здійснити перерахунок пенсії позивачу за період з 01.01.2010р року по 30 червня 2010 року з підвищенням пенсії на 30 % з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та провести відповідні виплати.  

  Водночас, п. п. 3, 4 Положення «Про Пенсійний фонд України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 р. № 1261, призначення (перерахунок) та виплата пенсій віднесено до обов’язків та функцій органів Пенсійного фонду України. З огляду на вказану норму, суд не може перебирати на себе функцію органів пенсійного фонду України щодо нарахування підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії.  

  Отже, відсутність механізму реалізації ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.  

  Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України», здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.  

  Із змісту позовної заяви вбачається, що в даному спорі фактично оскаржується бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі щодо не нарахування визначеного законом підвищення до пенсії.  

  Враховуючи викладене, суд вважає, що строк звернення до суду пропущений з поважних причин, тому, відповідно до вимог ч.2 ст. 102 КАС України, позивачу необхідно поновити пропущений строк для звернення до суду  за захистом прав.  

  На підставі викладеного, керуючись ст. 64 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст. 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд, –  

П О С Т А Н О В И В :  

  Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.  

Поновити ОСОБА_1 пропущений строк для звернення до суду за захистом прав.  

  Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі, в частині не нарахування ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі, встановленому ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» протиправною.  

  Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області здійснити перерахунок доплати до пенсії ОСОБА_1 передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", та провести відповідні виплати за 2009 рік з 01 липня 2009 року по 31 грудня 2009 року  та за 2010 р. з 01 січня 2010 р. по 30 червня 2010 р. з урахуванням проведених виплат .  

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.  

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративному суду через Полтавський районний суд Полтавської області суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, в разі застосування судом частини третьої  статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень, в порядку ч. 4 ст. 167 КАС України, було повідомлено  про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.  

  Суддя :