Справа № 2а-4042/10

ПОСТАНОВА

Іменем України

            30 грудня 2010 року   Індустріальний  районний суд м. Дніпропетровська

у  складі:

головуючого  судді                                                    Грищенко В.М.

при секретарі                                                              Демченко О.Г.,

            розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду  м. Дніпропетровська справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції в Дніпропетровській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення , -

ВСТАНОВИВ:

            Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом. В своїй позовній заяві позивач посилається на те, що постановою інспектора Державної екологічної інспекції в Дніпропетровській області № 0441 від 04.10.2010 року на нього за ст. 52 КпАП України накладено штраф на користь держави у розмірі 867 грн. Згідно даної постанови ТОВ «Фішер» було допущено до розміщення в прибережній захисній смузі ставка вантажного автотранспорту, незаконне розміщення споруд для побутових потреб та виявлено факти незаконного розміщення побутових відходів, відходів металобрухту деревини. Позивач просив суд визнати незаконною та скасувати вищевказану постанову по справі про адміністративне правопорушення, посилаючись на те, що відсутня об’єктивна сторона правопорушення. Також просив закрити провадження по справі та поновити йому строк для звернення в суд.

           Відповідач у судове засідання не з’явився, повідомлений належним чином.

           Суд розглядає справу у відповідності до ч. 4 ст. 128 КАС України на підставі наявних у справі доказів.

           Суд, заслухавши позивача, адвоката позивача, вивчивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.  

            Судом встановлено, що постановою інспектора Державної екологічної інспекції в Дніпропетровській області № 0441 від 04.10.2010 року на нього за ст. 52 КпАП України накладено штраф на користь держави у розмірі 867 грн. Згідно даної постанови ТОВ «Фішер» було допущено до розміщення в прибережній захисній смузі ставка вантажного автотранспорту, незаконне розміщення споруд для побутових потреб та виявлено факти незаконного розміщення побутових відходів, відходів металобрухту деревини. Однак, обставини викладені у постанові не відповідають дійсним обставинам справи, що було встановлено під час судового розгляду.

          Позивач своєчасно звернувся з позовом до відповідача про скасування постанови № 0441 від 16.12.2009 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, але ухвалою адміністративний позов було йому повернено для звернення до належного суду за його місцем проживання, тому причину пропуску строку позивачем суд вважає поважною, а строк для оскарження постанови підлягає поновленню на підставі ст.289 КУпАП.

          Відповідно до ст. 252 КпАП України, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

       Відповідно до ст. 256 КпАП України, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім’я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. В матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні письмові пояснення свідків, а також їх підписи в протоколі про адміністративне правопорушення.    

      Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

         Як слідує з матеріалів справи, відповідачем не надані належні докази, передбачені ст.ст. 251, 258 КУпАП того, що позивачем було здійснено правопорушення, передбачене ч. 52 КУпАП.                

          Вирішуючи питання щодо закриття справи про адміністративне правопорушення відносно позивача, суд доходить висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

               У відповідності до ст. 284 КпАП України по справі про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: про накладення адміністративного штрафу; про застосування заходів впливу, передбачених ст. 24-1 КпАП України; про закриття справи. В даному випадку суд не є органом, що виніс оскаржувану постанову по справі про адміністративне правопорушення, тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

              Таким чином, судом встановлено, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, в іншій частині вимоги незаконні, тому задоволенню не підлягають.

             Керуючись ст. ст. 252, 256 КпАП України, ст. ст. 11, 12,  18, 71,  128, 158- 163, 171-2 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

           Позовні вимоги ОСОБА_1  – задовольнити частково.

           Визнати незаконною та скасувати постанову інспектора Державної екологічної інспекції в Дніпропетровській області № 0441 від 04.10.2010 року, відносно ОСОБА_1 .

            В іншій частині позову відмовити.

            Постанова оскарженню не підлягає.        

.

Суддя                                                                          В.М.Грищенко