Справа № 2-4749/10

РІШЕННЯ

Іменем  України

               30 грудня 2010  року     Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі:

головуючого судді                                                                         Грищенко В.М.

при секретарі                                                                                  Демченко О.Г.,

              розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Орлова Тетяна Євгеніївна про захист прав споживача та визнання недійсним кредитного договору, договору іпотеки та договору про задоволення вимог іпотекодержателя, -

ВСТАНОВИВ:

 У грудні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання недійсним кредитного договору,  договору іпотеки та договору про задоволення вимог іпотекодержателя . В позовній заяві позивач посилається на те, що 29.03.2007 року між ним та Комерційним банком «ПриватБанк»  було укладено договір про надання споживчого кредиту № DNGWGA00005714, за яким відповідач надав позивачу кредит у розмірі 160 000,00 доларів США терміном до 29 березня 2017 року із сплатою 0,84 % на місяць за користування кредитними коштами. В забезпечення виконання грошових зобов’язань за кредитним договором між позивачем та банком було укладено договір іпотеки дому № DNGWGA00005714 від 29.03.2007 року, відповідно до якого він передав банку в іпотеку житловий будинок АДРЕСА_1, а також земельну ділянку площею 954 кв.м, на якій розташований вказаний будинок. Також, з метою визначення способів та порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог іпотекодержателя за кредитним договором, 29.03.2007 року був укладений договір про задоволення вимог іпотекодержателя. При укладанні кредитного договору відповідачем не було дотримано вимоги законодавства щодо одержання відповідної індивідуальної ліцензії для надання кредиту в іноземній валюті. Також на момент укладання кредитного договору № DNGWGA00005714 курс іноземної валюти складав 1 долар США = 5,05 грн., а на сьогоднішній день 1 долар США = 7,95 грн. Тому через підвищення курсу сума заборгованості за кредитом, яку необхідно сплатити ОСОБА_1  зросла, значно погіршився фінансовий стан позивача. Крім того, умови кредитного договору, що діють на даний час, суперечать принципу добросовісності та справедливості, оскільки всі ризики знецінення національної валюти України банк покладає виключно на позичальника за кредитним договором та споживача кредитних послуг, є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду позичальника. Просив визнати договір про надання споживчого кредиту № DNGWGA00005714 від 29.03.2007 року, укладений між позивачем ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» недійсним, а у зв’язку з тим, що він є основним зобов’язанням, то разом з ним просив визнати недійсними зобов’язання по його забезпеченню, а саме: договір іпотеки дому № DNGWGA00005714 від 29.03.2007 року та договір про задоволення вимог іпотекодержателя. Також просив зобов’язати приватного нотаріуса Орлову Т.Є. виключити з реєстру обтяжень  нерухомого майна запис про приватне обтяження нерухомого майна та заборону відчуження майна, яке було передано в іпотеку, судові витрати просив покласти на відповідача.

Представник позивача у судове засідання з’явився. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Суду пояснив, що у зв’язку з підвищенням курсу іноземної валюти сума заборгованості за кредитом значно зросла. Під час укладання кредитного договору та наданні кредиту в іноземній валюті  у відповідача була відсутня індивідуальна ліцензія. Також умови кредитного договору № DNGWGA00005714 не відповідають принципу справедливості, який є одним із основних принципів цивільно-правових відносин, та суперечать діючому законодавству.

Представник відповідача у судове засідання з’явилась. Позовні вимоги не визнала. Суду пояснив, що 29.03.2007 року між ОСОБА_1  та Комерційним банком «ПриватБанк»  було укладено договір про надання споживчого кредиту № DNGWGA00005714, за яким відповідач надав позивачу кредит у розмірі 160 000,00 доларів США, а також у розмірі 18 000,00 доларів США на сплату страхових платежів, терміном до 29 березня 2017 року із сплатою 0,84 % на місяць за користування кредитними коштами. В забезпечення виконання грошових зобов’язань за кредитним договором між позивачем та банком було укладено договір іпотеки дому № DNGWGA00005714 від 29.03.2007 року, відповідно до якого він передав банку в іпотеку житловий будинок АДРЕСА_1, а також земельну ділянку площею 954 кв.м, на якій розташований вказаний будинок. Також, з метою визначення способів та порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог іпотекодержателя за кредитним договором, 29.03.2007 року був укладений договір про задоволення вимог іпотекодержателя. При укладенні кредитного договору було дотримано всі істотні умови договору, котрі обумовлені згодою сторін, як узгоджені сторонами, так і прийняті ними. Позивач свідомо звернувся до банку з метою отримання кредиту саме в іноземній валюті та відповідно до умов договору підтвердив, що повністю розуміє всі умови договору, свої права та обов’язки за договором і погоджується з ними. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п.2 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю». Генеральні ліцензії видаються  комерційними банками та іншими фінансовими установами, що не потребують індивідуальної ліцензії на весь період дії режиму валютного регулювання. Дозвіл на право здійснення операцій, визначених п.п. 1-4 ч. 2 та ч. 4 ст. 47 ЗУ «Про банки та банківську діяльність», що діє на даний момент, видано ПАТ КБ «ПриватБанк» за номером 22-3 від 21.09.2009 року, де у додатку 1,2 до дозволу включено право здійснення операцій з валютними цінностями, зокрема залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України. Вказана в дозволі валютна операція в повній мірі відповідає характеру укладеної з клієнтом кредитної угоди, в якій валютою кредитування є саме іноземна валюта. До подання позовної заяви позивач погоджувався зі всіма умовами кредитного договору, про що свідчать факти повернення ним кредитних коштів разом з нарахованими відсотками в повному обсязі, а коли вартість долара США внаслідок кризових обставин в країні збільшилось, позивач різними способами намагається уникнути його виконання, хоча позивачу було відомо, що він особисто несе валютні ризики під час виконання зобов’язань за кредитним договором. Погашення клієнтом банку кредитного зобов’язання в іноземній валюті не вимагає отримання ним чи іншим учасником операцій індивідуальної ліцензії НБУ з огляду на те, що така операція не є тією операцією, що передбачає використання іноземної валюти на території України як засобу платежу.

Третя особа у судове засідання не з’явилась, повідомлена належним чином, причину неявки суду не повідомила.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи,  вважає, що позов задоволенню не підлягає за наступних підстав.

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини. 29.03.2007 року між ОСОБА_1  та ПАТ Комерційним банком «ПриватБанк»  було укладено договір про надання споживчого кредиту № DNGWGA00005714, за яким відповідач надав позивачу кредит у розмірі 160 000,00 доларів США, а також у розмірі 18 000,00 доларів США на сплату страхових платежів, терміном до 29 березня 2017 року із сплатою 0,84 % на місяць за користування кредитними коштами. В забезпечення виконання грошових зобов’язань за кредитним договором між позивачем та банком було укладено договір іпотеки дому № DNGWGA00005714 від 29.03.2007 року, відповідно до якого він передав банку в іпотеку житловий будинок АДРЕСА_1, а також земельну ділянку площею 954 кв.м, на якій розташований вказаний будинок. Також, з метою визначення способів та порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог іпотекодержателя за кредитним договором, 29.03.2007 року був укладений договір про задоволення вимог іпотекодержателя. У зв’язку з підвищенням курсу іноземної валюти сума заборгованості за кредитом, яку необхідно сплатити ОСОБА_1 , зросла. Через погіршення матеріального становища позивач не має змоги виплачувати заборгованість за кредитом за курсом іноземної валюти, що діє на сьогоднішній день.

Відповідно до п. 7.1 кредитного договору № DNGWGA00005714 від 29.03.2007 року Банк зобов’язався надати Позичальнику кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 29 березня 2007 року по 29 березня 2017 року включно, у вигляді не поновлювальної лінії у розмірі 160 000,00 доларів США, а також у розмірі 18 000,00 доларів США на сплату страхових платежів, зі сплатою за користування кредитом відсотків в розмірі 0,84 % в місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Позичальник повинен щомісяця в період сплати надавати банку кошти у сумі 2 453, 95 доларів США.

Відповідно до п. 7.2 кредитного договору кредит надається позичальникові в обмін на його зобов’язання по поверненню кредиту.

Згідно з п. 2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається з офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно з п. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Статтею 19 Закону України «Про банки та банківську діяльність» передбачено, що банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії, банківська ліцензія надається Національним банком України.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Як встановлено у судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи 29 липня 2009 року Національним банком України видано ПАТ Комерційному банку «ПриватБанк»  банківську ліцензію № 22 на право здійснювати банківські операції, та письмовий Дозвіл № 22-3 від 29 липня 2009 року на право здійснювати операції з валютними цінностями.

Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв’язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам та нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Відповідно до п. 5.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 року за № 275 письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю від 19.02.1993 року за № 15-93.

              Відповідно до Додатку до дозволу № 22-3 від 21 вересня 2009 року виданого Національним банком України ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк»  має право здійснювати операції з валютними цінностями по залученню та розміщенню іноземної валюти на валютному ринку України.

              Згідно з п. 1.5. Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Національного банку України від 14.11.2004 року № 483, використання іноземної валюти на території України платежу як засобу без ліцензії дозволяється якщо ініціатором або утримувачем за валютною операцією є уповноважений банк.

           За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.  

           На підставі викладеного та керуючись ст. 533 ЦК України, Декретом Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю від 19.02.1993 р. № 15-93, Положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.07. 2001 р. за № 275,  Законом України «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000 р.,  ст. ст. 15, 30, 60, 88, 89,  213, 214, 215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

           У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Орлова Тетяна Євгеніївна про захист прав споживача та визнання недійсним кредитного договору, договору іпотеки та договору про задоволення вимог іпотекодержателя – відмовити.

           Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі у 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя:                                                           В.М.Грищенко