Справа № 22- 6819/2010 р. Рішення ухвалено під головуванням:
Категорія 46 Білої Л.М.
Доповідач: Сопрун В.В.
Ухвала
Іменем України
27 грудня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого: Сопруна В.В.,
суддів: Медвецького С.К., Матківської М.В.,
при секретарі Сніжко О. А.,
за участю сторін: ОСОБА_2 та його представника - ОСОБА_3, ОСОБА_4.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя ,-
за апеляційною скаргою ОСОБА_4 - на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 25 листопада 2010 року,-
в с т а н о в и л а :
В вересні 2009 року в Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області звернувся ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя.
Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 25 листопада 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено частково, визнано за ОСОБА_2 право власності на 47/100 АДРЕСА_1, загальною вартістю 139119 гривень 95 копійок, а саме на: житлову кімнату (2-4), площею 13,1 кв.м, житлову кімнату (2-5), площею 14.0 кв.м., незавершене будівництво гаража (Ж-2), ј огорожі №1, незавершене будівництво убиральні (Е), за ОСОБА_4 право власності на 53/100 АДРЕСА_1, загальною вартістю 154382 гривні 05 копійок, а саме на коридор (2-1) площею 7,9 кв.м, ванну (2-2), площею 2,9 кв.м., кухню (2-3), площею 5,1 кв.м, житлову кімнату (2-:0, площею 19,2 кв.м, незавершене будівництво хліва «Ж», незавершене будівництво літньої кухні, ј огорожі №1. Зобов’язано ОСОБА_2 закласти дверні отвори між приміщеннями 2-5, 2-6, 2-4, 2-1,улаштувати подвійні двері або засклеєну веранду для входу в приміщення 2-4, улаштувати віконний отвір у приміщення 2-4 та дверний отвір між приміщеннями 2-4 та 2-5. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 7631 гривню 05 копійок різниці у вартості їх ідеальних часток у приватній власності на Ѕ частину будинку АДРЕСА_1 з відповідними господарськими спорудами з реально виділеною. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 820 гривень за сплату судового збору, 120 гривень витрат на ІТЗ розгляду справи, 850 гривень за проведення будівельно – технічної експертизи та 1000 гривень за надання юридичної допомоги, а всього 2790 гривень.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_4 , подала апеляційну скаргу в якій просила змінити рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 25 листопада 2010 року, оскільки вважає, що дане рішення постановлене з порушенням норм матеріального права і постановити нове, яким відмовити позивачу в стягненні різниці ідеальних часток в сумі 7631 грн.05 коп., в стягненні судового збору, 120 гривень витрат на ІТЗ, 850 гривень за проведення будівельно – технічної експертизи, 1000 гривень за надання юридичної допомоги, а також залишити в її користуванні незавершене будівництво туалету «Ж».
Колегія суддів, заслухавши доповідача, проаналізувавши доводи апелянта пояснення учасників розгляду, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 25 листопада 2010 року не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції, задоволив позов ОСОБА_2, посилаючись на те, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 1 липня 1989 року по 22 січня 2007 року. В шлюбі з ОСОБА_2 ОСОБА_4 народила двоє дітей, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьком в свідоцтві про народження яких записаний позивач. В період спільного проживання, 19 березня 2001 року, сторони придбали Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1. Крім того, згідно з рішенням виконавчого комітету Хмільницької міської ради №99 від 27 березня 2003 року вони добудували хлів «Ж», літню кухню «Ж-1», гараж «Ж-2» (незавершене будівництво 70%), убиральню «Е» (незавершене будівництво 90%).
Згідно висновку судової будівельно - технічної експертизи №273/274 від 31.05.2010 року, погодженим з управлінням містобудування та архітектури Хмільницької міської Ради, сторонами обрано 1 варіант розподілу, відповідно до якого одному співвласнику виділяється 47/100 АДРЕСА_1, загальною вартістю 139119 гривень 95 копійок, а саме на: житлова кімната (2-4), площею 13,1 кв.м, житлова кімната (2-5), площею 14.0 кв.м., незавершене будівництво гаража (Ж-2), ј огорожі №1, незавершене будівництво убиральні (Е), другому співвласнику виділяється 53/100 АДРЕСА_1, загальною вартістю 154382 гривні 05 копійок, а саме на коридор (2-1) площею 7,9 кв.м, ванну (2-2), площею 2,9 кв.м., кухню (2-3), площею 5,1 кв.м, житлову кімнату (2-:0, площею 19,2 кв.м, незавершене будівництво хліва «Ж», незавершене будівництво літньої кухні, ј огорожі №1.
Частково задовольняючи позов ОСОБА_2, суд першої інстанції, виходив із того, що з ОСОБА_4 проживають двоє дітей, один з яких неповнолітній які перебувають на її утриманні, тому необхідно відступити від рівності часток у спільній сумісній власності з компенсацією на користь позивача ОСОБА_2 - 7631,05 гривень, та всіх судових витрат по справі.
Такий висновок суду є правильний.
Доводи апеляційної скарги в тому, що позивачу слід відмовити в стягненні різниці ідеальних часток в сумі 7631 грн.05 коп., та всіх судових витрат спростовується тим, що за положеннями ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Крім того, у п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" роз'яснено, що при вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 ст. 70 СК в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 СК).
Суд першої інстанції правильно застосував положення ч.1,3 ст.70 СК України де у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними. За рішенням суду, частка дружини (чоловіка) може бути збільшена, якщо з нею проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син (дочка) за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Відповідач , ОСОБА_4 у відповідності до ст..60 ЦПК України не надала належних доказів про наявність підстав для збільшення її частки у праві власності на Ѕ частину спірного будинку, а саме того, що розмір аліментів, які вона одержує на утримання неповнолітньої дитини недостатній для забезпечення її фізичного, духовного розвитку чи лікування, а також щодо ухилення позивача від батьківських обов’язків.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Решта доводів апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст, 304, 307, 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 – відхилити.
Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 25 листопада 2010 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду кримінальних та цивільних справ.
Головуючий: підпис
Судді: підписи :
З оригіналом вірно :