АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Він
ницької області в складі:
головуючого судді: Сопруна В.В.,
суддів: Матківської М.В., Медяного В.М.,
при секретарі: Сніжко О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судового засідання апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправною бездіяльності, спонукання до вчинення певних дій, за апеляційними скаргами начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області Черненка Миколи Андрійовича на рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 23 липня 2010 року та додаткове рішення цього ж суду від 04 листопада 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
12 липня 2010 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_29, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_30, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_31, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27 зверну
лися в Гайсинський районний суд Вінницької області з позовом до Голов-ного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнан
ня протиправною бездіяльності, спонукання до вчинення певних дій, моти-вуючи його тим, що їм була призначена пенсія, яку вони отримували у мен-шому розмірі, без врахування положень Указів Президента України від 14.07
.1995 року № 615/95, від 04.10.1996 року № 923/96, від 14.07.1999 року № 847/99, від 23.02.2002 року № 173/2002, від 05.05.2003 року № 389/2003, пос-танови Кабінету Міністрів України від 22.05.2000 року № 829. Позивачі про-сять суд зобов’язати Головне УПФ України у Вінницькій області здійснити їм перерахунок у відповідності до вказаних ними Указів Президента України та постанови Кабінету Міністрів України, тобто з урахуванням всіх діючих надбавок та премій, виплатити їм перераховану за минулий час недоплачену суму пенсії, починаючи з 01.09.1999 року, оскільки під час нарахування їм пенсії Головним УПФ України у Вінницькій області не був врахований: роз-мір щомісячної надбавки, встановлений Указом Президента України «Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і нача-льницького складу органів внутрішніх справ» від 23.02.2002 року № 173/2002; розмір щомісячної надбавки за безперервну військову службу у Збройних Силах України, встановлений Указом Президента України «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу» від 05.05.2003 року № 389/2003; під час обчислення та перерахунку пенсії не були враховані премії у відповідності до ст. ст. 43, 63 ЗУ «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» та премії, що виплачуються щомісячно як додатковий вид грошового забезпечення на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців» від 22.05.2000 року № 829 ( а. с. 2-10 ).
Рішеннями Гайсинського райсуду Вінницької області від 23.07.2010 року та від 04.11.2010 року позовні вимоги позивачів задоволено в повному об’є-мі. Визнано протиправною бездіяльність Головного УПФ України у Вінниць
кій області та зобов’язано його перерахувати позивачам пенсії з урахуван-ням надбавок та премій, виплатити недоплачені суми пенсій з урахуванням перерахунку за минулий час, починаючи з 01.09.1999 року. Стягнуто з відпо-відача витрати, пов’язані з розглядом справи в сумі 120,00 гривень ( а. с. 579-585, 627 ).
Не погоджуючись з судовими рішеннями, начальник Головного УПФ Ук-раїни у Вінницькій області Черненко М.А. подав апеляційні скарги ( а. с. 592-594, 628-629 ), де просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Апелянт посилається на незаконність су-дових рішень, неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення су-дом норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваних рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, прийшла до висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.
В ідповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути закон-ним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони під-тверджуються, чи є інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих пра
вовідносин, тощо.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочин
ства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Умовами обгрунтованості є повне і всебічне з’ясування обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність висновків суду об
ставинам справи.
Рішення суду першої інстанції не відповідає цим вимогам.
Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про окремі пи
тання застосування судами України законодавства про пенсійне забезпечен-ня військовослужбовців ( крім військовослужбовців строкової служби ), осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» від 15 квітня 2005 року № 4 встановлено, що законодавством з питань пенсійного забезпечення, що діяло до 01 січня 2005 року, не було передбаче-но можливості перерахунку раніше призначених пенсій у зв’язку із запрова-дженням після звільнення військовослужбовців та осіб, котрі мають право на пенсію згідно із Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослуж-бовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, яких вони не отримували під час служби, а також премій. Закон № 1769-ІV, який набув чинності з 01 січня 2005 року, не має зворотної сили, тому вимоги щодо перерахунку пенсії за минулий час з урахуванням запроваджених після звільнення зі служби нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій за минулий час, тобто до 01 січня 2005 року, задоволенню не підлягають. Вказана поста-нова Пленуму Верховного Суду України врегулювала порядок застосування ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких ін
ших осіб», а саме роз’яснювалося, що при вирішенні відповідних справ вказана стаття не повинна застосовуватися при перерахунку пенсій до 01 січня 2005 року, оскільки вона не містить підстав для перерахунку пенсій особам, які на момент проходження служби не отримували відповідних надбавок та доплат і були звільнені зі служби до їх введення.
З матеріалів справи вбачається, що позивачі ( в кількості 45 чоловік ) про-ходили військову службу у Збройних Силах України, за власним бажанням (по віку) звільнені у запас, що підтверджується витягами наказів начальників та командирів військових частин ( а. с. 11-12, 23-24, 35-36, 47-48, 59-60, 72, 82-83, 93-94, 104-105, 116-117, 125-126, 138-139, 149-150, 162-163, 173-174, 184-185, 194-195, 207-208, 219-220, 231-232, 243-244, 252-253, 267-268, 280, 291-292, 302-303, 314-315, 326-327, 337, 345, 354-355, 364-365, 377-378, 389-390, 401-402, 414-415, 425-426, 435-436, 446-447, 452-453, 463-464, 475-476, 485-486, 497-498, 508-509 ), на підставі Положення про проходження служби особами начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ Украї-ни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114, з 01 червня 1995 року, тобто до січня 2005 року, коли не бу
ло передбачено можливості перерахунку раніше призначених пенсій у зв’яз-ку із запровадженням після звільнення військовослужбовців та осіб, котрі мають право на пенсію згідно із Законом № 2262-ХІІ, нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, яких вони не отримували під час служби, а також премій.
Претендувати на перерахунок пенсії з врахуванням 100% надбавки за без-перевну військову службу, 40% щомісячної надбавка за службу в Збройних Силах України, 33,3% премії позивачі по даній цивільній справі № 2-692/10 не можуть, оскільки перебувачи на військовій службі вони їх не отримували, тому вказані надбавки і премії не можуть входити в нараховану їм пенсію, що обчислена на підставі ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внут-рішніх справ та деяких інших осіб», що була чинною до 01.01.2005 року.
Згідно ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослуж-бовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» пенсії особам, які мають право на неї, та членам їх сімей обчислюються з грошового забезпечення з врахуванням відповідного окладу за посадою, спеціального звання, процентної надбавки за вислугу років, над-бавки за вчене звання й вчену ступінь, кваліфікацію і умови служби в по-рядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України. До суми нарахованої пенсії повинні враховуватися лише додаткові види грошового забезпечення, що мають характер надбавок. Редакція ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і ря-дового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», що була чин-ною до 2005 року, тобто на момент оформлення позивачами на пенсію, не передбачала таких видів грошового забезпечення, з яких обчислюється пенсія, як надбавка за безперервну військову службу, щомісячна надбавка та премія.
Отже, перерахунок пенсії позивачам за попередній період з включенням до розміру пенсії додаткових видів грошового забезпечення, що були вве-дені після звільнення їх зі служби, законодавством України до 01.01.2005 ро-ку не передбачався.
Вирішуючи даний спір по суті суд першої інстанції не врахував проце-суального пропуску строку звернення позивачів із заявленим позовом до су-ду. Разом з тим позивачі не звертались із клопотанням до районного суду про поновлення строку, не зазначали причин їх поважності, тому у суду не було підстав для задоволення даного позову.
Постановляючи додаткове рішення від 04.11.2010 року суд першої інстанції виходив з того, що при подачі позову до суду позивачі звільнені від сплати судових витрат у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» та п. 2 ч. 3 ст. 81 ЦПК України, тому витрати на ІТЗ розгляду справи в сумі 120,00 гривень повинні бути сплачені Головним УПФ України у Вінницькій облас-ті.
Однак, колегія суддів апеляційної інстанції з висновком суду першої ін- станції погодитись не може так як суд при прийнятті позовної заяви повинен був стягнути з позивачів витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 гривень і зарахувати їх до бюджету органів місцевого самоврядування.
Оскільки у матеріалах даної цивільної справи документальне підтвердження ( квитанція ) про сплату витрат на ІТЗ розгляду справи відсутнє, то дані витрати не можуть стягуватись з відповідача із-за сплати їх відсутності позивачами.
За наявних фактичних обставин, встановлених судом, неповного з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції не можуть залишатись в силі і підлягають скасуванню відповідно до положень статті 309 ЦПК України з ухваленням у справі нового рішення.
Доводи апеляційних скарг начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області Черненка М.А. обгрунтовані та заслуго-вуть на увагу.
Керуючись п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про ок-ремі питання застосування судами України законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служ-би), осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та дея-ких інших осіб» від 15 квітня 2005 року № 4; ст. ст. 43, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб»; ст. ст. 88, 119, 303, 304, 304-1, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів –
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційні скарги начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області Черненка Миколи Андрійовича задовольнити.
Рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 23 липня 2010 року та додаткове рішення цього ж суду від 04 листопада 2010 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_32, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_33, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_34, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_35, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправною бездіяльності, спонукання до вчинення певних дій – відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його прого-лошення, є остаточним і оскарженню не підлягає.
Головуючий: підпис
Судді: підписи
З оригіналом вірно: