Справа № 2- 417 /2010
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2010 року Братський районний суд
Миколаївській області
у складі: головуючої – судді Губанової В.М.
при секретарі - Тягнирядно І.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Братське цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Кривопустоська сільська рада Братського району Миколаївської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання заповіту недійсним та призначення додаткового строку для прийняття спадщини,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа Кривопустоська сільська рада Братського району Миколаївської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання заповіту недійсним та призначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Свої вимоги мотивує тим, що помер її чоловік ОСОБА_5, який залишив заповіт на ім’я ОСОБА_2, якій заповів земельну ділянку. Позивачка , знаходячись у тяжкому моральному стані та під тиском відповідачки написала заяву до нотаріальної контори про відмову від спадщини. Нещодавно виявилося, що вищезазначений заповіт не відповідає вимогам чинного законодавства. Відповідно до законів в населених пунктах, де немає нотаріуса, нотаріальні дії вчиняють посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад, на яких такий обов’язок покладено рішенням виконавчого комітету відповідної ради. Однак ніякого рішення про покладення обов’язків на секретаря сільської ради виконком не приймав, та секретар сільської ради не мав права посвідчувати заповіти. Тому просить суд визнати заповіт недійсним.
В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_6, який діє на підставі довіреності, змінив позовні вимоги та просив визнати нікчемним заповіт ОСОБА_5 від 07 квітня 2005 року та визнати недійсною заяву позивачки від 05 серпня 2005 року про відмову від належної їй обов’язкової частки спадщини після смерті чоловіка.
ОСОБА_2 не визнала позовні вимоги , мотивуючи це тим, що повноваження секретар на той час мав повністю згідно посадової інструкції, так як обирався на сесії, і на території даної сільської ради нотаріуса немає, тому секретар мав право виконувати нотаріальні дії, зокрема посвідчувати заповіти та заяви.
Представник третьої особи, голова Кривопустоської сільської ради до початку судового засідання звернувся із письмовою заявою, в якій не заперечував проти задоволення позову та надав довідку до матеріалів справи від 15 листопада 2010 року про тре, що в період з квітня 2002 року по квітень 2006 року рішення виконавчого комітету про покладення на секретаря сільської ради Сінченко К.І. обов’язки щодо вчинення нотаріальних дій не приймалося.
Представник третьої особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 – ОСОБА_6 та третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримали змінені позовні вимоги позивачкою.
Вислухавши пояснення представника позивачки, відповідачки, представника третіх осіб, дослідивши матеріали справи та надані суду докази, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, позивачка являється відповідачці рідною матір’ю.
Відповідно до копії заповіту від 07 квітня 2005 року, ОСОБА_5 заповідав належну йому земельну ділянку право своїй донькі ОСОБА_2. Заповіт був посвідчений секретарем Кривопустоської сільської ради Братського району Миколаївської області та зареєстровано в реєстрі за № 89.
Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Спадкова справа зареєстрована в Братській державній нотаріальній конторі Миколаївської області за номером 37159334 26 серпня 2005 року.
Відповідно до ст.. 1247 ЦК України, заповіт повинен бути укладений в письмовій формі із зазначенням місця і часу його складання, підписаний особисто заповідачем і посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначених у ст..ст. 1251-1252 цього Кодексу.
В судовому засіданні також встановлено, що при складанні заповіту від 07 квітня 2005 року, ОСОБА_5 мав вільне волевиявлення.
Як встановлено в судовому засіданні померлий на день смерті був зареєстрований в с. Крива Пустош Братського району Миколаївської області, тобто у населеному пункті, де немає державного нотаріуса.
Відповідно до ст.. 1251 ЦК України, ст..ст. 7, 37,39 Закону України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 року № 3425-Х11 із змінами та доповненнями, ст..ст. 38,42, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 06 жовтня 1998 року № 163-Х1У із змінами та доповненнями, п.2 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України», затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 25.08.1994 року № 22/5 із змінами та доповненнями, у населених пунктах, де немає державних нотаріусів, нотаріальні дії у виконавчих комітетах сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, вчиняють посадові особи, на яких рішенням виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів покладено вчинення цих дій.
Оспорюваний заповіт від 07 квітня 2005 року посвідчено Сінченко К.І. – секретарем виконавчого комітету Кривопустоської сільської ради.
Однак, згідно довідки Кривопустоської сільської ради від 15 листопада 2010 року в період з квітня 2002 року по квітень 2006 року рішення виконавчого комітету про покладення на секретаря сільської ради Сінченко К.І. обов’язків щодо вчинення нотаріальних дій не приймалося.
Зазначене також знайшло своє підтвердження у судовому засіданні.
Надану суду Сінченко К.І. в якості доказу посадову інструкцію секретаря сільської ради, суд не може взяти до уваги, оскільки така затверджена лише 05 серпня 2010 року, а функціональні обов’язки затверджені 09.04.2002 року, однак відсутні печатки, що матеріали відповідають оригіналу і мають сумнівні печатки. Кривопустоською радою не підтверджено наявність даних функціональних обов’язків, які б відповідали оригіналу. Функціональні обов»язки секретаря сільської ради на ведення, а не на вчинення нотаріальних дій, затверджені сільським головою в 2002 році.
Відповідно до ст.. 1257 ЦК України, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
В силу статей 215-216 ЦК України нікчемним правочин є в силу закону, а тому він не підлягає визнанню судом нікчемним, що не виключає можливості визнання його недійсним з метою застосування наслідків нікчемного правочину. А відповідно до ст.. 219 ч. 1 вищезазначеного Кодексу, у разі недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, такий правочин є нікчемним.
Відповідно до п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 « Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», не допускається визнання дійсним заповіту, який є нікчемним у зв»язку з порушенням вимог щодо його форми та порядку посвідчення.
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, ухвалюючи рішення від 19 січня 2006 року, яке має преюдиціальне значення по даній справі, зазначила, що вирішуючи питання про правильність посвідчення заповіту секретарем сільської ради, суд повинен витребувати та дослідити рішення виконавчого комітету сільської ради, яке б давало цій посадовій особі право на вчинення нотаріальних дій. У разі посвідчення угоди, якою є заповіт, не тим органом або не тією службовою особою, на яких покладено здійснення нотаріальних дій, угода не може вважатися укладеною з додержанням встановленої нотаріальної форми.
05 серпня 2005 року секретарем виконкому Кривопустоської сільської ради було посвідчено підпис позивачки на заяві про відмову від належної їй обов’язкової частки спадщини, яка відкрилася після смерті її чоловіка.
Відповідно до п. 207 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5, письмова заява про прийняття спадщини та відмову від неї подається спадкоємцем особисто до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться нотаріальна справа, а спадкоємцю пропонується надіслати заяву, оформлену належним чином, або прибути особисто до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.
Справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідчено.
Оскільки секретар сільської ради не мала права на вчинення нотаріальних дій, тому підпис на вказаній заяві не може вважатися нотаріально посвідченим.
Згідно п. 208 вказаної Інструкції, прийняття і відмова від спадщини можуть мати місце щодо всього спадкового майна. Спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитися.
Підписуючи заяву, позивачка вважала, що відмовляється лише від права на спадкування земельної ділянки, а не від всієї спадщини, зокрема від житлового будинку, який належав померлому.
Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, то відповідно до ст.. 229 ЦК України, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за доцільне задовольнити вимоги позивача щодо визнання заповіту від 10 лютого 2000 року недійсним.
Керуючись ст.. ст.. 60, 209, 213, 215, 218 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Кривопустоська сільська рада Братського району Миколаївської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання заповіту нікчемним та недійсною заяву про відмову від спадщини – задовольнити.
Визнати нікчемним заповіт ОСОБА_5 складений на ім”я ОСОБА_2 від 07 квітня 2005 року, посвідчений секретарем виконавчого комітету Кривопустоської сільської ради Братського району Миколаївської області, зареєстрований в реєстрі за № 89.
Визнати недійсною заяву ОСОБА_1 від 05 серпня 2005 року про відмову від належної їй обов’язкової частки спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_5.
На рішення протягом десяти днів може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Миколаївської області через Братський районний суд, з подачею одночасно копії апеляційної скарги безпосередньо в апеляційний суд Миколаївської області.
Суддя-підпис
Згідно з оригіналом
Суддя-