ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
21.12.10 р. Справа № 34/240пд
Суддя господарського суду Донецької області Кододова О.В.
при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Дністер”, с.м.т Нова Ушиця Хмельницької області
до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю „Техно-Комерц”,
м. Донецьк
про визнання договору міни недійсним.
за участю представників сторін:
від позивача – не з’явився
від відповідача – Нежигай І.О. (за довереністю)
СУТЬ СПОРУ:
Заявлено позов Товариством з обмеженою відповідальністю „Агро-Дністер”, с.м.т Нова Ушиця Хмельницької області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Техно-Комерц”, м. Донецьк про визнання договору міни №46 від 23.04.2009року недійсним.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що директор ТОВ „Агро-Дністер” при укладання договору міни №46 від 23.04.2009р. не отримав згоду загальних зборів учасників товариства на укладання спірного договору сума якого перевищує гривневий еквівалент 300000,00грн., чим порушив п. 7.1. Статуту товариства, тобто директор не мав відповідний обсяг цивільної дієздатності, у зв’язку із чим спірний договір міни є недійсним.
У судовому засіданні 25.11.2010року по справі булла оголошена перерва на 07.12.2010року на 11год.45хвил. та суд зобов’язав позивача надати витребувані судом документи, а саме: докази виконання договору міни №46 від 23.04.2009р., докази призначення Драганчука В.М. на посаду директора та докази того, що Жмур А.В. знято з посади директора, податкові накладні по факту здійснення господарської операції та реєстр виданих податкових накладних, про що зазначено у протоколі судового засідання (а.с.59). Про оголошення перерви представник позивача був повідомлений, про що мається його особистий підпис (а.с.58). У зв’язку із неявкою представника позивача у судове засідання 07.12.2010року суд ухвалою відклав розгляд справи на 21.12.2010року та зобов’язав позивача надати витребувані судом документи. Позивач у судове засідання 21.12.2010року не з’явився, ухвалу суду не виконав та не надав витребувані судом документи. Відтак суд розглядає справи за наявними матеріалами.
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 07.12.2010р. (вхід. №02-41/53343) проти позову заперечує у повному обсязі та зазначає, що позивач отримав товар на умовах спірного договору, у зв’язку із чим дані дії позивача є схваленням правочину, що є перешкодою для визнання його недійсним. Крім того відповідач зазначає, що в проваджені господарського суду є справа №35/246 про стягнення з ТОВ «Агро-Дністер» заборгованість за спірним договором, тому дії позивача про визнання договору недійсним є лише затягуванням процесу зі стягнення з нього заборгованості.
За клопотанням сторін справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, встановив :
Відповідно до 7.12. нової редакції Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Дністер” зареєстрованого Новосушицької районної державною адміністрацією Хмельницької області 07.06.2008р. за №26621050001000451 до компетенції генерального директора належать всі питання діяльності товариства, крім тих, що згідно із чинним законодавством та Статутом віднесені виключно до компетенції вищого органу товариства.
Відповідно до п. 7.3 Статуту до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства віднесено, зокрема, укладання договорів, сума яких перевищує гривневий еквівалент 300000,00грн.
Пунктом 7.13. Статут передбачено, що генеральний директор вправі без довіреності здійснювати дії від імені товариства. Він уповноважений керувати поточними справами Товариства. Виконувати рішення вищого органу товариства, представляти товариство в його стосунках з іншими фізичними та юридичними особами, вести переговори, укладати право чини та договори від імені Товариства в межах обмежень передбачених цим договором.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Техно-комерц” (Товариство) в особі директора Ігнатова А.П. та Товариством з обмеженою відповідальністю „Агро-Дністер” (Господарство) в особі генерального директора Жмур А.В. 23 квітня 2009р. було укладено договір міни №46, за умовами якого Товариство зобов’язується передати у власність Господарству один товар (Товар-1), а Господарство зобов’язується передати у власність Товариству інший товар (Товар-2).
Відповідно до четвертого розділу договору загальна вартість товару-1, який передається господарству та товару-2, який передається Товариству складає 304500,00грн.
Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.
24 квітня 2009року на виконання умов договору міни №46 від 23.04.2009р. відповідач відвантажив позивачу амофос гранульований у кількості 42тн. На загальну суму 304500,17грн., що підтверджується видатковою накладною ТКРН-№0000025 від 24.04.2009р.
Даний товар було отримано представником позивача Жмур Анатолієм Валерійовичем, який діяв на підставі довіреності ЯПЗ №053068 від 22.04.2009р. на отримання амофосу у кількості 42тн. від ТОВ «Техно-Комерц».
Факт здійснення господарського операції підтверджується також податковою накладною «29 від 24.04.2009р.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін господарський суд дійшов до висновку, що вимоги позивача не обґрунтовані та задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом (нікчемний правочин), але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (оспорюваний правочин), такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Зазначені пункти статті 203 ЦК України визначають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Тобто підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України). Однак вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (п. 1 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними
Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978р. №3 “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угод недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угоди недійсною і застосування передбачених законом наслідків.
Статтею 241 ЦК України встановлено, що правочин вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку представляють, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє права та обов’язки з моменту вчинення цього правочину.
Наступним схваленням спірного договору є, зокрема, прийняття продукції та оформлення відповідних документів на його отримання. Отриманий товар не був позивачем повернутий відповідачу.
Твердження позивача про те, що договір міни №46 від 23.04.2009р. підписано не уповноваженою особою позивача, судом не приймається, оскільки позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Дністер” після підписання спірного договору вчинив дії, які свідчать про схвалення вчиненого правочину, а саме позивач в особі уповноваженого від імені товариства Жмур А.В. прийняв поставлений товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною ТКРН-№0000025 від 24.04.2009р., податковою накладною №29 від 24 квітня 2009року. Позивач не надав доказів того, що товар ним був повернутий відповідачу, тобто використаний позивачем у власних потребах. Крім того Товариство з обмеженою відповідальністю „Агро-Дністер” видало довіреність ЯПЗ №053068 від 22.04.2009р., строком до 02.05.2009року на отримання від відповідача продукції – амофосу Жмур Анатолю Валерійовичу.
Тобто, зазначене доводить, що позивач при отриманні товару та підписанні видаткових накладних діяв свідомо виконуючи умови договору.
Схвалення правочину особою, яку представляють, свідчить про чинність правочину з моменту його укладення і, відповідно, про поширення на неї усіх прав та обов'язків як сторони за правочином з цього моменту.
Наступне схвалення договору позивачем є підставою для відмови у позові про визнання договору недійсним.
У звязку із вищевикладеним позовні вимоги про визнання договору міни №46 від 23.04.2009р. є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Судові витрати покладаються на позивача відповідно до ст. 49 ГПК України.
На підставі Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст.42,32,33,34,36,42, 43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
У позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Кододова О.В.