ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
=======================================================================
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" грудня 2010 р. Справа № 9/199/10
Господарський суд Миколаївської області в складі судді Філінюка І.Г., при секретарі судового засідання Войтовській Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Відкритого акціонерного товариства “Миколаївська теплоелектроцентраль”, 54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний узвіз, 18
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Магазин №310”, м. Миколаїв, вул. Фалеєвська, 91
про стягнення 4327 грн. 85 коп.
За участю представників:
від позивача: Кузьміна Б.М., дов. № 09/61 від 07.10.10 р.
від відповідача: Чебан В.О., дов. № 3/102010 від 18.10.10 р.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 4327 грн. 85 коп. заборгованості по про постачання теплової енергії в гарячій воді за № 3006 від 01.12.2007 р.
В судовому засіданні 02 грудня 2010 року відповідач письмового відзиву на позов не надав, але усно повідомив, що не заперечує наявність заборгованості по оплаті теплової енергії, але вважає, що сума основного боргу має бути меншою, оскільки площа, на яку нараховується теплопостачання, розподіляється на п`ятьох підприємців, тому відповідач не може встановити скільки саме ТОВ "Магазин № 310" споживає тепла та правильність розрахунку заборгованості позивача.
Позивач в судовому засіданні 21 грудня 2010 р. повністю підтримав позовні вимоги та на вимогу ухвали суду від 02 грудня 2010 р. надав суду письмові пояснення, які залучені судом до матеріалів справи.
В судовому засіданні 21.12.2010 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд –
встановив:
01 грудня 2007 року між відкритим акціонерним товариством „Миколаївська теплоелектроцентраль" та товариством з обмеженою відповідальністю «Магазин № 310»було укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді за № 3006. Відповідно до якого позивач узяв на себе зобов'язання постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних обсягах, а відповідач зобов'язаний оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни передбачені цим договором.
Договір, відповідно до п. 9.4., щоразу було пролонговано на тих же умовах, оскільки від жодної з сторін не надходило повідомлення про його припинення або зміну.
Згідно з пунктом 5.1. договору, облік теплової енергії, що відпускається, здійснюється за приладами обліку або розрахунковим способом. Оскільки будинок № 91 по вул. Фалеєвській, в якому розташований об'єкт теплоспоживання відповідача, оснащений приладом обліку теплової енергії, нарахування за спожиту теплоенергію згідно із пунктом 5.3. договору, виконувалися позивачем на підставі відомостей споживання теплової енергії.
Відповідно до пункту 6.2. договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Згідно з пунктом 6.3. договору, споживач за 20 днів до початку розрахункового періоду, сплачує Енергопостачальній організації вартість зазначеної у договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період., з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.
За період з грудня 2008 р. по квітень 2009 р. позивачем поставлено відповідачу теплову енергію в гарячій воді для теплопостачання приміщення за адресою: вул. Фалеєвська, 91 та нараховано до сплати 4030,83 грн., з яких відповідач частково сплатив 2105,12 грн., що підтверджується платіжними дорученням в матеріалах справи на арк. 32-35.
Таким чином, заборгованість за теплову енергію, спожиту в період з грудня 2008 р. по квітень 2009р. складає 1925,71 грн.
Позивачем було надіслано відповідачу претензію № 65-Ю від 09.02.2010 р (а.с. 36) відповідач в своєї відповіді на претензію ( а. с. 37) відповів, що сума претензії не обґрунтована, оскільки позивач не реагував на їх листи з вимогою зробити перерахунок вартості опалення з урахуванням приміщення кулінарного цеху, власником якого є ТОВ «Торговий дім «Миколаїв», який теж споживав теплову енергію. Як вбачається з пояснень позивача в позовній заяві теплова енергія, спожита абонентами будинку № 91 по вулиці Фалеєвській у спірний період, розподілялася позивачем на всіх споживачів в цьому будинку, в тому числі на тих, хто ухиляється від укладання договору, відповідно до їх теплових навантажень. Вказане підтверджується розгорнутим розрахунком нарахувань споживачам, який додається до позову. Згідно із розрахунком, у будинку споживали в цей період теплову енергію: громадяни - члени ОСББ «Айланд», з якими у позивача прямі договірні відносини; також ТОВ «Фірма «Сонечко», ПП ОСОБА_1., відповідач - на підставі договорів - та «орендар»(зазначений вище кулінарний цех), договір із яким у спірний період відсутній. Таким чином, жодних «зайвих»нарахувань відповідачу не здійснювалося.
Зазначені обставини були неодноразово пояснені відповідачу, зокрема, у листах № 461-ю від 27.07.2009 р., № 359-ю від 02.06.2009 р., однак заборгованість за період з грудня 2008 р. по квітень 2009 р. станом на 08.11.2010 р. відповідачем не погашена.
Згідно з пунктом 10.3. договору, при виникненні обставин, не обумовлених цим договором, сторони зобов'язані керуватися Законом України „Про електроенергетику", Тимчасовими правилами обліку відпуску і споживання теплової енергії, іншими нормативними документами, що регулюють відносини сторін з приводу теплопостачання.
Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 24 Закону України „Про теплопостачання", споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією. Пункт 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 р., закріплює, що споживач теплоенергії зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію.
На суму основного боргу позивачем нарахована сума інфляційних витрат. Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, що відповідно складає та підлягає сплаті відповідачем: інфляційні - 368,46 грн. за період з січня 2009 р. по вересень 2010 р., З % річних - 107,97 грн. за період з грудня 2008 р. по жовтень 2010 р.
Відповідно до статті 25 Закону України «Про теплопостачання», у разі несвоєчасної сплати платежів за спожиту теплову енергію споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами. -
Як вбачається з ч. 3 статті 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно із частиною 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором чи актом цивільного законодавства. Пункт 7.4.2. договору встановлює, що несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 1,0% належної до сплати суми за кожен день прострочення, на підставі положень Закону України ;д 20.06.1999 р. № 686-ХІУ. Сума пені, нарахованої на борг, що існував в період з травня 2010 р. по жовтень 2010 р., виходячи з 1% від суми простроченого платежу, становить 3543,31 грн. Відповідно до вимог Закону України від 20.06.1999 р. № 686-ХІУ, пеня стягується в розмірі 1 % від несвоєчасно сплаченого платежу, однак не більше суми основного боргу. Оскільки сума пені, розрахована виходячи з 1 % від простроченої суми, перевищує суму основного боргу, то розмір пені повинен бути зменшений до суми основного боргу.
На підставі цього позивач нарахував та клопоче стягнути з відповідача пеню в сумі 1925,71 грн.
Враховуючи несплату відповідачем заборгованості в добровільному порядку, позивач звернувся до суду з позовом про примусове стягнення боргу з відповідача.
Позивач в судовому засіданні 21 грудня 2010 р. повністю підтримав позовні вимоги та на вимогу ухвали суду від 02 грудня 2010 р. надав суду письмові пояснення, з яких вбачається, що відповідач, в силу величини максимального теплового навантаження на своє приміщення, споживає 1,13 % від обсягу теплової енергії, спожитої будинком в цілому. Незалежно від кількості споживачів, які споживають теплову енергію за адресою: вул. Фалеєвська, 91, відповідачу нараховується лише його обсяг спожитої теплової енергії, для розрахунку обсягів використовуються винятково дані теплового лічильника та узгоджена в договорі з відповідачем величина максимального теплового навантаження відповідача. Тобто теплова енергія між споживачами розподіляється пропорційно до їх теплових навантажень, тому нарахувати "зайвого" будь-якому споживачу, в тому числі і відповідачу, ТЕЦ фізично не має можливості.
Дослідивши всі матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного:
Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом.
Відповідач в судове засідання з’явився, письмового відзиву не надав, але усно позовні вимоги визнав в повному обсязі.
Представник позивача у судовому засіданні повністю підтримав позовні вимоги.
За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати слід покласти на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд –
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Магазин №310” (54000, м. Миколаїв, вул. Фалеєвська, 91, код ЄДРПОУ 13864475) на користь Відкритого акціонерного товариства “Миколаївська теплоелектроцентраль” ( 54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний узвіз, 18, код ЄДРПОУ 30083966) основний борг за теплову енергію в сумі 1925 грн. 71 коп., 1925 грн. 71 коп. пені, 368 грн. 46 коп. інфляційних, 107 грн. 97 коп. –3% річних, 102 грн. держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
У разі подання апеляційної скарги, або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.
Суддя I.Г.Фiлiнюк