Справа №2 а -421/10
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 грудня 2010 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого – судді Прижигалінської Т.В.
при секретарі – Каліневич Ж.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове Дніпропетровської області адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до інспектора ДПС Солонянського взводу ДПС ДАІ Бєлан Євгена Володимировича про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з позовом, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 10.10.2010 року о 14.08 г на 437 км а/д Бориспіль-Запоріжжя, керуючи автомобілем НОМЕР_1 він рухався по дорозі, яка має по дві смуги для руху транспортних засобів в обох напрямках, у крайній лівій смузі при вільній правій смузі, чим порушив вимоги п. 11.5 Правил дорожнього руху. В результаті цього відповідачем була винесена постанова 10.10.2010 року та на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 430 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. Вказана постанова не відповідає обставинам справи та вимогам закону. Згідно п. 11.5 ПДР на дорогах, які мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому ж напрямку дозволяється, якщо праві зайняті, а також для повороту ліворуч, розвороту або для зупинки чи стоянки на лівому боці дороги з одностороннім рухом у населених пунктах, коли це не суперечить правилам зупинки (стоянки) і прямо не забороняє виїзд в приведених умовах на крайню ліву смугу, якщо вільна права. В протокол про адміністративне правопорушення не було внесено свідків. В цей день йшов сильний дощ та дорога була слизькою, стан дороги, яка в цьому місці має дві смуги для руху в одному напрямку, вельми незадовільний, дорожнє покриття вкрите глибокими вибоїнами або нагромадженнями шару асфальту після спроб ремонту, крім цього на поверхні дороги масово знаходиться мілкий гравій, що вилітає з-під коліс при русі автомобіля, і тому він об’їжджав по лівій смузі чергові вибоїни та ви пучини на розбитій правій смузі руху. Також з перехрестя почав виїжджати автомобіль, займаючи крайню праву смугу. Просить суд визнати недійсною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АЕ1 № 071839 від 10.10.2010 року та стягнення у вигляді штрафу в розмірі 430 грн., справу про адміністративне правопорушення щодо нього закрити за відсутністю у його діях складу такого правопорушення.
Позивач в судове засідання не з’явився, але до його початку надав суду заяву, в якій позовні вимоги та обґрунтування позову підтримав у повному обсязі, справу просив розглядати за його відсутності.
Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, у судове засідання не з’явився по невідомій суду причині.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає повному задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 10.10.2010 року о 14.08 г на 437 км а/д Бориспіль-Запоріжжя, керуючи автомобілем НОМЕР_1 він рухався по дорозі, яка має по дві смуги для руху транспортних засобів в обох напрямках, у крайній лівій смузі при вільній правій смузі, чим порушив вимоги п. 11.5 Правил дорожнього руху. В результаті цього відповідачем була винесена постанова 10.10.2010 року та на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 430 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. Вказана постанова не відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Як встановлено ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1. на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2. з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3. обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4. безсторонньо (неупереджено);
5. добросовісно;
6. розсудливо;
7. з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8. пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9. з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10. своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вирішуючи спір по суті суд виходить з того, що відповідно ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Правомірність прийняття оскарженого рішення відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, у суді не доказана.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати вимогам ст.. ст.. 283 та 284 КУпАП. В ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем при складанні протоколу та постанови про адміністративне правопорушення, вимог ст.. ст.. 283 та 284 КУпАП дотримано не було.
Відсутні посилання на будь-які фактичні дані, на основі яких було встановлено наявність адміністративного правопорушення, винність ОСОБА_1 в його вчиненні у постанові про адміністративне правопорушення, постанова по справі про адміністративне правопорушення від 10.10.2010 року не відповідає положенням ч.2 ст. 279 КУпАП. Також відповідачем при розгляді справи про адміністративне правопорушення не з’ясовані обставини, передбачені ст.280 КУпАП.
Крім того, згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадській порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Зазначена постанова винесена з порушенням ст. 33 КУпАП, яка визначає, що при накладанні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступень його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Постанова складена з порушенням чинного законодавства, зокрема у частині повноти та об'єктивності дослідження обставин правопорушення (ст. 245 КУпАП).
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Таким чином справа про адміністративне правопорушення розглянута відповідачем за відсутності належного доказу та постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, винесена без достатньої правової підстави, тобто не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що вина позивача в порушенні Правил дорожнього руху України не доведена і тому його позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 158-164 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Позов задовольнити повністю.
Визнати недійсною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АЕ1 № 071839 від 10.10.2010 року та стягнення у вигляді штрафу в розмірі 430 грн., справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити за відсутністю у його діях складу такого правопорушення.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.В.Прижигалінська