Справа № 2-а-11623/10
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 грудня 2010 року Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Мальцевої Є.Є.., при секретарі Юрченко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Маріуполі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м.Маріуполя про поновлення строку звернення до суду, визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання здійснити нарахування та виплатити щомісячну доплату до пенсії, скасувати утримування з пенсії в розмірі 20 % від суми призначеної пенсії з подальшим поверненням утриманих грошових коштів , -
В С Т А Н О В И В :
09 грудня 2010 року позивач – ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя про поновлення строку звернення до суду, визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання здійснити нарахування та виплатити щомісячну доплату до пенсії, скасувати утримування з пенсії в розмірі 20 % від суми призначеної пенсії з подальшим поверненням утриманих грошових коштів . В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що народився 05 лютого 1964 року, одержує пенсію по інвалідності, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Маріуполі Донецької області. Маючи статус інваліда 3-ої групи він має право на відповідні соціальні гарантії та пенсійне забезпечення, згідно діючого законодавства України. Відповідач не тощо не доплачує, а ще й вираховує 20 %. У позивача є дві неповнолітні дитини. Син, ОСОБА_3, дта народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 року, вчиться в 8 класі Маріупольської загальноосвітньої школі №19. Донька, ОСОБА_2, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 року, є студентом механіко-металургійного технікуму ПДТУ першого курсу денного відділення і навчається за контрактом. На даний час позивач не працює. Кошти, які йому недоплачені грають дуже важливу роль у його матеріальному положенні. Вважає, що розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами. Позивач вважає, що було порушення статей 21,22 ЗУ1058 з боку відповідача. Працедавець повідомив ПФУ про працевлаштування, а ПФУ не виконав ЗУ. Закон України має вищу силу, чим ПКМУ. Окрім того-що при працевлаштуванні після 1 квітня 2002 року, потрібно знімати підвищення. У цьому ПКМУ нічого не вказано. Вважаючи, що призначений позивачу відповідачем розмір пенсійних виплат є суттєво заниженим, щодо приведення розміру належних йому пенсійних виплат у відповідність із чинним законодавством, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, який згідно із абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 р. N 1058-ІУ встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною другою ст..87 Закону України № 1788-ХІІ від 5 листопада 1991 р. «Про пенсійне забезпечення» визначено, що суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Пунктом другим СТ ..46 Закону України 1058-І/ від 9 липня 2003 р. «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Пенсії повинні постійно коригуватися у відповідності збільшення прожиткового мінімуму та розміру мінімальної пенсії за віком. Обов'язок проведення перерахунку покладено на органи пенсійного забезпечення, не залежно від наявності заяви пенсіонера про проведення такого перерахунку. Відповідно до зазначеного відповідач повинен був самостійно зробити перерахунок призначеної позивачу основної та додаткової пенсії. Але відповідач перерахунок пенсії не робив. Вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір такої пенсії згідно зі ст. 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-І/ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Рішення Конституційного суду має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку із правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного суду України є обов'язковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим. Позивач також вказав, що йому стало відомо про належні йому, як інваліду, виплати, тільки у листопаді 2010 року, коли це питання стали широко висвітлювати у засобах масової інформації. До цього він був впевнений, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, нараховує та виплачує йому пенсію згідно чинного законодавства України та Конституції України. Тому вважаю, що пропустив строк звернення до суду за захистом своїх прав з поважних причин, який просить поновити. Також позивач зазначив, що законом, відповідач тим самим грубо порушує не тільки норми цього Закону, а також обмежує право на соціальний захист, встановлений нормою статті 46 Конституції України. При визначенні дій Управління Пенсійного фонду України неправомірними, потрібно виходити з пріоритету законів над підзаконними нормативними актами. У даному випадку державний орган в особі Управління Пенсійного фонду України грубо порушив норми Конституції України, а також Закони України при призначенні та виплаті пенсій громадянам віднесеним до категорії 3 — інвалідам.
Позивач у судовому засіданні позов підтримав та просив поновити строк звернення до суду, визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Маріуполі, Донецької області, зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Маріуполі, Донецької області здійснити йому нарахування та виплатити щомісячну доплату до пенсії, зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Маріуполі, Донецької області відмінити утримування у розмірі 20 % від суми призначеної пенсії, з подальшим поверненням утриманих грошових коштів.
Представник відповідача Панасенко О.Г., яка діє на підставі довіреності, у судовому засіданні позов не визнала, заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1, вказала, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області та отримує пенсію по інвалідності З групи загального захворювання. У пенсійній справі позивача наявний зобов'язальний лист, згідно якого ОСОБА_1 у випадку працевлаштування на роботу зобов'язується повідомити . Проте після працевлаштування, позивач не повідомив про це УПФУ в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області, у зв’язку з чим при перевірці списків СПОВ у лютому 2009 року була виявлена переплата індексації в розмірі 2518,57 грн за період з 01.02.2006 року по 31.03.2008 рік. УПФУ в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області про виявлену переплату та порядок її стягнення ОСОБА_1 повідомило листом від 02.03.2009 року за вих. № 2723/03. Відповідно до ст. 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду. Згідно ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. Відрахування на підставі рішень органу, що призначає пенсії, провадяться в розмірі не більше 20 процентів пенсії понад відрахування з інших підстав. В усіх випадках звернення стягнень на пенсію за пенсіонером зберігається не менш як 50 процентів належної пенсії. У разі припинення виплати пенсії (внаслідок відновлення здоров'я тощо) до повного погашення заборгованості решта заборгованості стягується в судовому порядку. Відповідно до ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати. З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії. Згідно п. З, п. 5 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійні страхування» застрахована особа зобов'язана: 3) повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про зміну даних, що вносяться до її персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку, виїзд за межі держави та про обставини, що спричиняють зміну статусу застрахованої особи, протягом десяти днів з моменту їх виникнення; 5) виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону. Працевлаштування - це обставина, що спричиняє зміну статусу застрахованої особи з не працюючої на працюючу та впливає на розмір пенсії. За таких обставин представник позивача вважає, що позов не підлягає задоволенню у повному обсязі. також просила відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у зв’язку із пропуском строку звернення до суду.
Суд, вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області та отримує пенсію по інвалідності З групи загального захворювання .
Згідно з зобов'язальним листом від 31.07.2001 року, копія якого надана представником відповідача, ОСОБА_1. у випадку працевлаштування на роботу зобов'язався повідомити Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області.
Згідно з копією трудової книжки, з 02.09.2004 року ОСОБА_1. прийнятий на роботу ПП Чорний за трудовим договором № 84 від 02.09.204 року, звільнений 30.07.2009 року.
Після працевлаштування, позивач не повідомив про це УПФУ в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області, у зв’язку з чим у лютому 2009 року була виявлена переплата індексації в розмірі 2518,57 грн за період з 01.02.2006 року по 31.03.2008 рік.
УПФУ в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області про виявлену переплату та порядок її стягнення ОСОБА_1 повідомило листом від 02.03.2009 року за вих. № 2723/03.
Відповідно до ст. 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.
Згідно ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. Відрахування на підставі рішень органу, що призначає пенсії, провадяться в розмірі не більше 20 процентів пенсії понад відрахування з інших підстав. В усіх випадках звернення стягнень на пенсію за пенсіонером зберігається не менш як 50 процентів належної пенсії. У разі припинення виплати пенсії (внаслідок відновлення здоров'я тощо) до повного погашення заборгованості решта заборгованості стягується в судовому порядку.
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати. З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.
Згідно п. З, п. 5 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійні страхування» застрахована особа зобов'язана: 3) повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про зміну даних, що вносяться до її персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку, виїзд за межі держави та про обставини, що спричиняють зміну статусу застрахованої особи, протягом десяти днів з моменту їх виникнення; 5) виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону. Працевлаштування - це обставина, що спричиняє зміну статусу застрахованої особи з не працюючої на працюючу та впливає на розмір пенсії.
Таким чином позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 1, 2, 4, 5, 6, 10, 11, 14, 17, 23, 69-71, 79, 86, 87, 88, 94, 98, 111, 160, 161, 162, 163, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. ст. 1, 3, 6, 8, 19, 22, 23, 24 Конституції України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя про поновлення строку звернення до суду, визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання здійснити нарахування та виплатити щомісячну доплату до пенсії, скасувати утримування з пенсії в розмірі 20 % від суми призначеної пенсії з подальшим поверненням утриманих грошових коштів –відмовити.
На постанову може бути подана апеляція в Донецькій Апеляційний адміністративний суд через Іллічівський районний суд м. Маріуполя з одночасним надсиланням її копії особою, що її подає, до суду апеляційної інстанцій протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя :