КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-4436/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Мазур А.С.
Суддя-доповідач: Губська О.А.
У Х В А Л А
Іменем України
"23" грудня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Губської О.А.
суддів Ключкович В.Ю., Борисюк Л.П.
при секретарі Клименко І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника Генеральної прокуратури України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 жовтня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Генеральної прокуратури України про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся з адміністративним позовом до суду про визнання бездіяльності Генеральної прокуратури України щодо не прийняття рішення за заявою про злочин від 23.03.2009 р. вх. № 30 в порядку ст. 97 КПК України неправомірною та зобов'язання прийняти рішення по даній заяві.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 жовтня 2009 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач –Генеральна прокуратура України звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
В судове засідання з»явився представник відповідача –Генеральної прокуратури України, який підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити.
В судове засідання не з»явився представник позивача, хоча належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності нез'явившихся осіб, відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, постанова суду –скасуванню, а провадження у справі - закриттю з таких підстав.
Відповідно до ст. ст. 198 ч. 1 п. 4, 203 ч. 1 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її і закриває провадження у справі з підстав, встановлених ст. 157 КАС України.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 23.03.2009 року позивач звернувся до Генеральної прокуратури України із письмовою заявою про вчинення злочинів працівниками Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України, в якій, зокрема просив порушити кримінальну справу відносно слідчого ГСУ ГПУ ОСОБА_3, ОСОБА_4, Ленських за вчинення злочинів, передбачених ст.ст. 364, 365, 371, 373, 374 Кримінального кодексу України.
У відповідь на вищевказану заяву Генеральною прокуратурою України на адресу позивача було направлено лист від 22.04.2009 року № 17/2-36327-08, в якому повідомлялося про відсутність підстав для прокурорського реагування по факту викладених позивачем обставин.
Позивач не погодився з роз’ясненням, викладеним в листі відповідача, посилаючись на те, що останнім було порушено вимоги статті 97 КПК України при розгляді його заяви про злочин.
Задовольняючи даний позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірності його бездіяльності під час розгляду звернення позивача, яка полягає у неприйнятті за результатами розгляду звернення рішень в порядку, передбаченому ст.. 97 КПК України. При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір є справою адміністративної юрисдикції та повинен вирішуватися за правилами адміністративного судочинства.
Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду, з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
Як вбачається із Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2001 від 23.05.2001 року, кримінальне судочинство - це врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів. Захист прав і свобод не може бути надійним без надання їй можливості оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду. Але таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, оскільки діяльність посадових осіб прокуратури має свої особливості і не належить до управлінської сфери.
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності Генеральної прокуратури України, пов’язаної з неприйняттям останнім відповідного процесуального рішення за результатом розгляду його заяви про злочин.
Відповідно до ст. 97 Кримінально-процесуального кодексу України прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню.
По заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень:
1) порушити кримінальну справу;
2) відмовити в порушенні кримінальної справи;
3) направити заяву або повідомлення за належністю.
Одночасно вживається всіх можливих заходів, щоб запобігти злочинові або припинити його. За наявності відповідних підстав, що свідчать про реальну загрозу життю та здоров'ю особи, яка-повідомила про злочин, слід вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки заявника, а також членів його сім'ї та близьких родичів, якщо шляхом погроз або інших протиправних дій щодо них робляться спроби вплинути на заявника.
Коли необхідно перевірити заяву або повідомлення про злочин до порушення справи, така перевірка здійснюється прокурором, слідчим або органом дізнання в строк не більше десяти днів шляхом відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб або витребування необхідних документів.
Заява або повідомлення про злочини до порушення кримінальної справи можуть бути перевірені шляхом проведення оперативно-розшукової діяльності. Проведення визначених у законодавчих актах України окремих оперативно-розшукових заходів проводиться з дозволу суду за погодженим з прокурором поданням керівника відповідного оперативного підрозділу або його заступника. Постанова судді про надання такого дозволу виноситься і на неї може бути подана апеляція з додержанням порядку і у випадках, передбачених статтями 177, 178 і 190 цього Кодексу.
Зі змісту викладених положень діючого законодавства вбачається, що повноваження органів прокуратури при отриманні заяви про злочин регламентовані нормами Кримінально-процесуального кодексу України. Розглядаючи та вирішуючи даний спір за правилами КАС України, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позовні вимоги ОСОБА_2 стосуються оскарження бездіяльності посадових осіб Генеральної прокуратури України при виконанні ними службових обов’язків по прийняттю відповідного процесуального рішення за заявою позивача в порядку ст. 97 КПК України, тобто діяльності, яка регламентована нормами Кримінально-процесуального кодексу України, що в свою чергу виключає можливість розгляду таких вимог в порядку адміністративного судочинства.
Зважаючи на встановлені фактичні обставини даної справи, колегія суддів приходить до висновку, що позивач не позбавлений права захищати свої інтереси в суді шляхом оскарження дій органів прокуратури, але таке оскарження можливе лише в порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, в зв’язку з чим скасовує постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 жовтня 2009 року та закриває провадження у справі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись ст.ст. 157, 195, 198, 203, 205, 206, 254 КАС України, суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу представника Генеральної прокуратури України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 жовтня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Генеральної прокуратури України про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії –задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 жовтня 2009 року –скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Генеральної прокуратури України про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії –закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Губська О.А.
Суддя Ключкович В.Ю.
Суддя Борисюк Л.П.