КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2/296                                                           Головуючий у 1-й інстанції:  Келеберда В.І.

Суддя-доповідач:  Ізмайлова Т.Л.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"16" грудня 2010 р.                                                                                 м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді                                                      Ізмайлової Т.Л.

суддів                                                                           Костюк Л.О., Шостака О.О.

       розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу Київської природоохоронної прокуратури на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.03.2009 року по справі за позовом Добровільного товариства володарів гаражних боксів (кооперативів) «Славутич»до державного управління охорони навколишнього середовища в м. Києві, Державної екологічної інспекції у м. Києві про визнання нечинним та скасування акту перевірки, –

В С Т А Н О В И Л А:

Добровільне товариство володарів гаражних боксів (кооператив) «Славутич»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до державного управління охорони навколишнього середовища в м. Києві, Державної екологічної інспекції у м. Києві про визнання нечинним та скасування акту перевірки.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.03.2009 року позовні вимоги були задоволені в повному обсязі.

        Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Київська природоохоронна прокуратура подала апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ’єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Сторони в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

За таких підстав, колегія суддів вважає, що справу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.   

         Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

          Як вбачається з матеріалів справи, 08.08.2006 року Державним управлінням екології та природних ресурсів проведено перевірку додержання вимог природоохоронного законодавства кооперативу «Славутич»за результатами якої складено акт, згідно якого, виявлено на території кооперативу по вул. Затишній, 7-б понадлімітне утворення та розміщення відходів. Крім того, під час перевірки документів на розміщення відходів на території кооперативу головою правління перевіряючим не надано.

          31.08.2006 року проведено повторну перевірку та зафіксовано, що на момент перевірки частково ліквідовано відходи, виявлені  в 1 місці понад лімітного розміщення відходів, об’єм зменшився приблизно на 50 % повністю ліквідовано 111 місце понадлімітного розміщення відходів. Виявлено зміщування побутових відходів з відпрацьованими автомобільними шинами, дрібними будівельними відходами, тарою з-під фарб, поліетиленом і відходами деревини.

          Позивач вважає, що акти перевірки виконання вимог природоохоронного законодавства від 08.08.2006 року, від 31.08.2006 року  та розрахунки збору забруднення  навколишнього середовища складені з порушенням діючого законодавства та не відповідають фактичним обставинам справи, а тому звернувся до суду з вказаним позовом.

          Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що Державним управлінням екології та природних ресурсів під час проведення перевірки кооперативу «Славутич»не проведено всіх дій щодо вивчення характеру ступеня засмічення в наявних обсягах ґрунту, не повною мірою досліджено всі питання щодо виконання позивачем вимог природоохоронного законодавства. Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.   

 Відповідно до п.1 ч.1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на   спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Враховуючи положення законодавства, під актом державного чи іншого органу слід розуміти юридичну форму рішень цих органів - офіційний письмовий документ, який породжує певні наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Рішення суб'єкта владних повноважень у контексті положень КАСУ необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.

Нормативно-правові акти - рішення, дію яких поширено на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб і які призначені для неодноразового застосування щодо цього кола осіб.

Правові акти індивідуальної дії - рішення, які є актом одноразового застосування норм права, і дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації, за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Усі рішення суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Якщо виходити з положень правознавства, то акти перевірки не можна визначити як документи, які містять норми права загальної або індивідуальної дії. Вони не можуть створювати нових правових норм, доповнювати чи змінювати чинне законодавство.

Тобто, акт перевірки - не має обов'язкового характеру і не набуває статусу рішення в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України, внаслідок чого не може бути оскаржений в адміністративному суді в порядку адміністративного судочинства.

Суд закриває провадження у справі: 1) якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства; … (ч. 1 ст. 157 КАС України)

          Отже, апеляційна інстанція вважає, що позовні вимоги позивача в частині скасування актів перевірки виконання вимог природоохоронного законодавства від 08.08.2006 року, від 31.08.2006 року підлягають закриттю.

          Що стосується позовних вимог в частині визнання дій представників Державного управління екології та природних ресурсів в м. Києві під час перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства у кооперативі «Славутич»08.08.2006 року та 31.08.2006 року, то колегія суддів вважає за доцільне зазначити наступне.

Указом Президента України від 15.09.2003 №1039/2003 «Про заходи щодо підвищення ефективності державного управління у сфері охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів»реорганізовано Міністерство екології та природних ресурсів України в Міністерство охорони навколишнього природного середовища України та Державний комітет природних ресурсів України. Установлено, що Міністерство охорони навколишнього природного середовища України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, заповідної справи.

Указом Президента України від 27.12.2005 №1842/2005 «Про Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України»затверджено Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, відповідно до п.6 якого Мінприроди України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в його складі урядові органи державного управління, уповноважений орган виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища в Автономній Республіці Крим, територіальні органи, інспекції, установи та організації, що перебувають в його управлінні.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 №1524 «Про затвердження Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України»затверджено Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, відповідно до п. 6 якого Мінприроди здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в його складі урядові органи державного управління, орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальні органи, інспекції, установи та організації, що належать до сфери його управління.

Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 16.06.2006 №285 «Про затвердження Положення про Державне управління охорони навколишнього природного середовища в областях, містах Києві та Севастополі»затверджено Положення про Державне управління охорони навколишнього природного середовища в областях, містах Києві та Севастополі, відповідно до п. 4.2 якого управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний контроль за додержанням норм і правил у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, у тому числі землі, її надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів, інших об'єктів рослинного і тваринного світу, природних ресурсів континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, в межах наданих повноважень, територій та об'єктів природно-заповідного фонду України, вимог екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки, у тому числі у пунктах пропуску через державний кордон, у зоні діяльності митниць призначення та відправлення, у сфері поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), застосування пестицидів та агрохімікатів, геологічного вивчення надр (державного геологічного контролю), топографо-геодезичної та картографічної діяльності (державний геодезичний нагляд); а також визнано таким, що втратило чинність, Положення про державне управління екології та природних ресурсів в областях, містах Києві та Севастополі, затверджене наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 11.08.2000 №108 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 13.09.2000 за N 602/4823.

          Таким чином, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині визнання дій неправомірними так як на момент проведення державними інспекторами від імені Державного управління екології та природних ресурсів в м. Києві перевірки позивача та складання спірних актів від 08.08.2006 року та 31.08.2006 року територіальним уповноваженим органом виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища у м. Києві було Державне управління охорони навколишнього природного середовища, а не Державне управління екології та природних ресурсів в м. Києві від імені та на бланку якого державними інспекторами складено спірні акти, оскільки інспектори  діяли у межах повноважень, передбачених законами України та підзаконними нормативними актами, тим більше, що перевірка проводилась Київською природоохоронною прокуратурою  за зверненням Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації у відповідності до вимог Закону України «Про прокуратуру». Державне управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві було лише залучено до перевірки прокуратурою як спеціально уповноважений  орган у сфері охорони навколишнього природного середовища.

  Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо визнання дій неправомірними та постановлення в цій частині нової про відмову в задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 157, 196, 197. 198, 202, 205 та 206 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Київської природоохоронної прокуратури –задовольнити частково, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.03.2009 року –скасувати та постановити нову, якою в задоволенні позовних вимог Добровільного товариства володарів гаражних боксів (кооперативів) «Славутич»до Державного управління охорони навколишнього середовища в м. Києві, Державної екологічної інспекції у м. Києві в частині визнання неправомірними дій представників Державного управління екології та природних ресурсів в м. Києві під час перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства у кооперативі «Славутич»08.08.06 року та 31.08.06 року  - відмовити.

Провадження в частині задоволення позовних вимог Добровільного товариства володарів гаражних боксів (кооперативів) «Славутич»до державного управління охорони навколишнього середовища в м. Києві, Державної екологічної інспекції у м. Києві про скасування актів перевірки виконання вимог природоохоронного законодавства Державного управління екології та природних ресурсів в м. Києві від 08.06.06 та 31.08.2006 року та щодо розрахунків збору за забруднення навколишнього природного середовища –закрити.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ч. 2 ст. 212, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий суддя

Судді