КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-6731/09/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Капинос О.В.
Суддя-доповідач: Бараненко І.І.
У Х В А Л А
Іменем України
"21" грудня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді –Бараненка І.І.,
суддів: Беспалова О.О.,
Грибан І.О.,
при секретарі судового засідання –Григоренко Т.І.,
розглянувши апеляційні скарги: Державної податкової інспекції у місті Житомирі, Головного управління Державного казначейства України в Житомирській області, Першого заступника прокурора Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2010 року в адміністративній справі №2а-6731/09/0670 за позовом Виробничо-торгівельного підприємства «Ренесанс»у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у місті Житомирі, Головного управління Державного казначейства України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість,
в с т а н о в и в :
У вересні 2009 року Виробничо-торгівельне підприємство «Ренесанс»у формі товариства з обмеженою відповідальністю (надалі –Товариство) звернулося в Житомирський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у місті Житомирі (надалі –ДПІ у м.Житомирі), Головного управління Державного казначейства України в Житомирській області (надалі –ГУ Держказначейства), у якому, посилаючись на норми Закону України «Про податок на додану вартість», просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Житомирі №0000672304/0 від 21.08.2009р. і стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства заборгованість з бюджетного відшкодування податку на додану вартість (надалі –ПДВ) згідно декларацій: за березень 2009 року в сумі 17446,00 грн., за травень 2009 року в сумі 1717699,00 грн.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2010 року позов задоволено.
Приймаючи рішення суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин норми п.1.8 ст.1; п.п.7.2.1 п.7.2., п.п.7.2.3. п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7, п.п.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР (надалі –Закон) і на підставі зазначених норм дійшов висновку про те, що оспорюване податкове повідомлення-рішення про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 1735145,00 грн. є протиправним, а тому вказана сума підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України. При цьому суд виходив з того, що основною умовою відшкодування ПДВ є фактична сплата Товариством спірних сум, що підтверджується первинними документами.
В апеляційних скаргах Державна податкова інспекція у місті Житомирі, Головне управління Державного казначейства України в Житомирській області, Перший заступник прокурора Житомирської області (надалі –Прокурор), вказуючи на неповне з’ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просять, кожен окремо, скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2010 року і прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, а Державна податкова інспекція у місті Житомирі, крім цього, просить закрити провадження у справі в частині про стягнення бюджетної заборгованості.
Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційних скарг, пояснення представника ДПІ у м.Житомирі і представника Прокурора, які, кожен окремо, дали пояснення, аналогічні викладеним в апеляційних скаргах, заперечення представника Товариства та, перевіривши доводи апеляцій наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.
Судова колегія не погоджується з доводами апеляційних скарг, виходячи з наступного.
Згідно абз.1, 3 п.п.7.7.1, п.«а»п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності –зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
Дослідивши податкові декларації, податкові накладні, виписки по особовим рахункам та інші матеріали справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що Товариство має право на бюджетне відшкодування спірної суми за березень і травень 2009 року, оскільки дана сума розрахована відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону і має від’ємне значення та дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів.
Правильність розрахунків підтверджується наданими суду документами і сторонами не оспорюється.
Так, в апеляційній скарзі ДПІ в м.Житомирі зазначає: «…податковий орган при винесенні рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування по деклараціях за березень, травень 2009 року не позбавляв права на податковий кредит позивача, а лише зроблений висновок про відсутність права на бюджетне відшкодування…».
В обгрунтування такої позиції апелянти посилаються на те, що суд першої інстанції не досліджував питання про сплату контрагентами ПДВ, причин відсутності таких контрагентів за їх місцем державної реєстрації.
Однак, зазначена позиція апелянтів не узгоджується з правилами ч.2 ст.71 КАС України, згідно яких в адміністративних в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачі, як суб’єкти владних повноважень, заперечували проти позову, однак не виконали покладеного на них процесуальним Законом обов’язку щодо доказування правомірності свого рішення і не надали суду будь-яких доказів про те, що контрагенти Товариства не сплатили до бюджету спірні суми ПДВ, а тому посилання на те, що ці суми не надійшли до державного бюджету і тому не підлягають відшкодуванню є безпідставним.
Також відповідачами не надано будь-яких доказів на підтвердження безтоварності операцій за угодами, фіктивності цих угод тощо.
В суді апеляційної інстанції представник ДПІ в м.Житомирі пояснила, що відповідачу невідомо про те чи сплачували контрагенти Товариства ПДВ.
Натомість судом першої інстанції встановлено, що на час виконання угод контрагенти були зареєстровані платниками податку.
Тому сумнівним є висновок акту перевірки про те, що Товариство мало в ланцюгах постачання взаємовідносини з контрагентами, які мають ознаки фіктивності, а саме: не встановлено місце знаходження, не задекларовано податкові зобов’язання, що свідчить про те, що заявлені суми бюджетного відшкодування ВТП TOB «Ренесанс»фактично не сплачені до бюджету постачальниками та підприємствами в ланцюгах постачання.
На підставі акту перевірки ДПІ у м.Житомирі прийняте податкове повідомлення-рішення №0000672304/0 від 21.08.2009 року, згідно якого Товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 1735145,00 грн.
На думку колегії суддів висновок суду першої інстанції грунтується на правильному застосуванні норм матеріального і процесуального права, яка полягає в тому, що навіть в разі несплати продавцем товару ПДВ до бюджету, за умови фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.
Як вбачається з матеріалів справи, покупець (Товариство) виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.
Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.
Право на повернення цих сум з бюджету гарантоване п.п. 15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Даною нормою Закону встановлено право платників податків подавати заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов’язкових) платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої передплати або отримання права на таке відшкодування.
Таким чином, умовою бюджетного відшкодування податку згідно п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону є фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг), у випадках, визначених цим Законом. Відповідно до п.1.3. Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА та Держказначейства України від 2.07.1997 р. за №209/72 (надалі - Порядок) суми, невідшкодовані платнику протягом визначених законодавством термінів відшкодування, вважаються бюджетною заборгованістю.
Відповідно до п.4.1 Порядку відшкодування ПДВ з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішеннями суду шляхом перерахування відповідних грошових сум з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, указаний у висновку чи рішенні суду.
Беручи до уваги викладене вище, колегія суддів вважає викладені в апеляційних скаргах доводи необґрунтованими і такими, що не спростовують висновки суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Зважаючи на те, що Житомирський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду –без змін.
На підставі викладеного та, керуючись ст.ст.160, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд,
у х в а л и в :
Апеляційні скарги: Державної податкової інспекції у місті Житомирі, Головного управління Державного казначейства України в Житомирській області та Першого заступника прокурора Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2010 року в адміністративній справі №2а-6731/09/0670 –без змін.
Дане судове рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в порядку і строки, визначені ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст судового рішення складений 22 грудня 2010 року.
Головуючий __________________ І. Бараненко
Судді: __________________ О. Беспалов
__________________ І. Грибан
ДАНЕ СУДОВЕ РІШЕННЯ СКЛАДЕНЕ У ПОВНОМУ ОБСЯЗІ 22 ГРУДНЯ 2010 РОКУ