У Х В А Л А                                              

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня  2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області  в складі:

головуючого Колодійчука М.В.

суддів: Іванюка М.В., Камзалова В.В.

при секретарі Руденко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Староміському районі м.Вінниці про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,

за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України у Староміському районі м.Вінниці на постанову Староміського районного суду м.Вінниці  від 9листопада 2009року,

у с т а н о в и л а :

Рішенням Староміського районного суду Вінниці від 9листопада2010 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов’язано управління Пенсійного фонду України у Староміському районі м.Вінниці нарахувати та виплатити ОСОБА_1. щомісячну доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни» починаючи з 22.05.2008р.

В решті позовних вимог відмовлено.

У апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України у Замостянському районі м.Вінниці, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення  про відмову у задоволенні  позову.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення останньої.

Відповідно до ст.159 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України "Про соціальний захист дітей війни".

Зокрема, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Наявність у позивача права на призначення йому підвищення до пенсії в розмірі                 30 % мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ст. 46).

Судом правильно встановлено, що ОСОБА_1 має статус “дитини війни”  у відповідності до положень Закону України “Про соціальний захист дітей війни” (далі – Закон) та має право на пільги, передбачені цим Законом.

З огляду на наведене позивач має право на отримання державної соціальної підтримки - підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Встановлено і не заперечується сторонами, що позивачу у 2006-2007 роках  відповідачем не було нараховано та  не виплачувалося підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії  за віком, відповідно до  положень ст. 6  Закону.

Пунктом 17 ст.77 Закону України “Про Державний бюджет на 2006 рік” зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2006 рік, однак вказані положення не скасовані та не були визнані Конституційним Судом України неконституційними, а тому суд першої інстанції вірно зазначив, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо нарахування щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до п. 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Положення п. 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" були визнані такими, що не відповідають Конституції України, згідно з Рішенням Конституційного суду України N 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.

Статтею 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

          Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

          Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни".            

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи та відповідні їм правовідносини та правильно застосовані норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних  висновків суду першої інстанції. За вказаних обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з додержанням вимог матеріального та процесуального права,  є законним, справедливим та обґрунтованим, тому підстав для його скасування не вбачає.

    На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

   у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Староміському районі м.Вінниці відхилити.

Постанову Староміського районного суду м.Вінниці від 9 листопада 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий  :

Судді: