ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
14.12.10 Справа № 11/62-1258(18/109-2065)
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Д.Новосад
суддів О.Михалюк
Г.Мельник
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Тернопіль, № 12 від 02.11.10
на рішення господарського суду Тернопільської області від 15.10.10
у справі № 11/62-1258 (18/109-2065)
за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Тернопіль
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Теркурій-2», м. Тернопіль
про стягнення заборгованості в розмірі 131 766, 41 грн.; повернення орендованого майна площею 435,0 кв.м.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_3 –представник (довіреність від 13.12.10; ОСОБА_4 –представник (довіреність від 26.10.09);
від відповідача: Гринчак М.О. –представник (довіреність від 11.08.09).
Права та обов’язки, передбачені ст.ст. 22, 28 ГПК України, роз’яснено.
Відводів складу суду не заявлено.
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 15.10.10 у справі № 11/62-1258 (18/109-2065) (суддя А.Сидорук) в позові Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теркурій-2»про стягнення заборгованості в розмірі 131 766, 41 грн.; повернення орендованого майна площею 435,0 кв.м. відмовлено.
З рішенням господарського суду Тернопільської області від 15.10.10 у справі № 11/62-1258 (18/109-2065) не погоджується позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, оскаржив його в апеляційному порядку з підстав його необґрунтованості, неповноти з’ясування судом обставин справи. Зокрема, скаржник зазначає про те, що доказом передачі майна в оренду відповідачеві і його використання ним є акти виконаних робіт за вересень-грудень 2008 року, причому зазначена в актах кількість, вартість та назва елементів, які використані орендарем, повністю співпадають із зазначеними у Специфікації (як додатку до Договору № 13а), що беззаперечно свідчить про те, що ці акти виконаних робіт складались і підписувались сторонами саме на виконання договору № 13а від 01.09.10. Наводить скаржник і інші мотиви, на підставі яких просить рішення господарського суду Тернопільської області від 15.10.10 у справі № 11/62-1258 (18/109-2065) скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 19.11.10 подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 14.12.10.
Відповідач –Товариство з обмеженою відповідальністю «Теркурій-2»- проти доводів скаржника заперечив, рішення господарського суду Тернопільської області від 15.10.10 у справі № 11/62-1258 (18/109-2065) вважає законним та обґрунтованим, апеляційну скаргу –безпідставною, просить в її задоволенні відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.
В судовому засіданні 14.12.10 представники сторін підтримали доводи та заперечення, викладені, відповідно, в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу.
Розглянувши апеляційну скаргу, відзив на неї відповідача, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення господарського суду Тернопільської області від 15.10.10 у справі № 11/62-1258 (18/109-2065) слід залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного:
Як вбачається з матеріалів справи, господарським судом Тернопільської області при розгляді спору вірно встановлено факт укладення між сторонами у справі договору оренди від 01.09.08, відповідно до умов якого орендодавець (позивач у справі) передає, а орендар (відповідач у справі) бере у тимчасове платне користування фасадне риштування типу ЛПСШ 200-30 в комплектації згідно Специфікації з метою використання у будівництві, реконструкції та ремонту будівель і споруд для розміщення працівників і будівельних матеріалів. Вірно проаналізовано господарським судом розділ 4 договору, згідно з яким початок терміну оренди –01.09.08, орієнтовна дата повернення - 31.10.08 (п.п. 4.1, 4.2).
Вірно оцінено судом першої інстанції розділ 5 договору № 13а від 01.09.08, відповідно до якого, вартість послуг по оренді риштування площею 645 м.кв. становить 0,64 грн. за 1 м.кв. в добу. Вартість оренди риштування площею менше, ніж 50 м.кв. становитиме 50 грн. за добу. Вартість оренди ніжки 42 шт. становить 1 грн. за 1 шт., за добу. Проплата авансом становить за 10 робочих днів, від загальної суми за день оренди, а наступні дні оплачуються кожні 10 днів після використаних в оренді.
При розгляді спору місцевим господарським судом встановлено, що згідно розділу 8 договору остаточною датою повернення риштування вважається дата підписання акту прийому-передачі. На виконання умов договору між сторонами були підписані акти виконаних робіт:
- за вересень 2008 року: оренда будівельного риштування (645 м.кв.) на суму 10 320, 00 грн.; оренда ніжок (42 шт.) на суму 1 050, 00 грн., всього на суму 11 370, 00 грн.;
- за жовтень 2008 року: оренда будівельного риштування (645 м.кв.) на суму 10 732, 80 грн.; оренда ніжок (42 шт.) на суму 1 092, 00 грн., всього на суму 11 824, 80 грн.;
- з 1 по 20 листопада 2008 року: оренда будівельного риштування (645 м.кв.) на суму 6 604, 80 грн.; оренда ніжок (42 шт.) на суму 672,00 грн., всього на суму 7 276, 80 грн.;
- з 22.11.08 по 31.12.08: оренда будівельного риштування (645 м.кв.) на суму 8 630, 40 грн.; оренда ніжок (42 шт.) на суму 1 302, 00 грн., всього на суму 9 932, 40 грн.
Вірно зазначив суд першої інстанції і про те, що свої зобов’язання за укладеним договором орендар виконував неналежним чином, орендоване майно ним повернуто частково 20.11.08, а саме шість найменувань майна площею 210 кв.м., неповернута частина риштування площею 435 кв.м. вартістю 83 470, 00 грн. перебувала в оренді до 31.12.09. Крім того, орендарем з моменту укладення договору жодного разу не проведено оплати за користування майном та на дату звернення позивача з позовом до господарського суду заборгованість відповідача перед позивачем по орендній платі становить 118 344, 00 грн., що підтверджується розрахунком суми заборгованості.
Вірну оцінку судом першої інстанції надано також тому, що відповідно до поданого розрахунку за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань відповідачу нараховано до сплати (пеню в розмірі 4 536, 55 грн., 1 374, 38 грн. - 3% річних та 7 511, 48 грн. інфляційних витрат.
Колегія суддів зазначає, що розглядаючи спір між сторонами, суд першої інстанції вірно застосував ст.ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, відповідно до яких, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов’язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Вірно зазначено місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні про факт надіслання 05.10.09 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Теркурій-2»повідомлення-вимоги за № 12 про відмову від подальшої дії договору оренди риштування від 01.09.08 № 13а, сплату заборгованості по орендній платі в розмірі 113 134, 80 грн., а також повернення орендованого майна площею 435 кв.м. в кількості та за елементами, що вказані в акті прийому риштування з оренди від 20.11.08.
Аналізуючи спірний договір, господарський суд Тернопільської області вірно зазначив, що у відповідності до п.п.4.4., 4.5., 4.6. договору № 13а від 01.09.08 риштування вважається переданим орендарю з моменту підписання акта здачі-прийняття в оренду; в термін оренди не нараховується неділя та великі церковні свята, термін оренди може бути продовжений лише за згодою сторін. Згідно п.7.1. договору орендар зобов’язується перевірити специфікацію риштування при загрузці, після підписання Акту про здачу-прийняття в оренду претензії про недостаток елементів в риштуванні не приймаються.
Колегія суддів зазначає, що розглядаючи спір між сторонами, суд першої інстанції вірно постановив ухвалу від 29.07.10 про прийняття справи до провадження, котрою було зобов’язано позивача надати господарському суду акт здачі-прийняття майна в оренду відповідно до п. 4.4. договору № 13а від 01.09.08, акт прийому-передачі майна по закінченню терміну оренди. Відповідно до ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати майно у користування негайно або у строк, встановлений договором. Згідно ч. 4 ст. 612 Цивільного кодексу України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Всупереч вимог, викладених в ухвалі господарського суду, позивач в підтвердження факту передачі майна в оренду не надав господарському акт здачі-прийняття майна в оренду та домовленість сторін про продовження терміну оренди після його закінчення.
Зважаючи на те, що при розгляді спору місцевим господарським судом встановлено, що згідно з розділом 7 договору № 13а від 01.09.08 орендар зобов’язується своєчасно провести орендні та інші платежі згідно виставлених рахунків. Як вбачається з пояснень представника позивача в судовому засіданні та з позовної заяви, за час користування майном відповідачем жодного разу не проведено оплату у встановленому розмірі та відповідно за весь період дії договору № 13а відповідачу нараховано орендну плату в розмірі 118 344, 00 грн. Однак, як вбачається з матеріалів справи, що в обґрунтування своїх позовних вимог щодо стягнення орендної плати, позивачем до матеріалів справи не долучено жодного рахунку, виставленого відповідачу для сплати орендної плати за укладеним договором. За клопотанням представника позивача в судовому засіданні, ухвалою господарського суду від 21.09.10 було зобов’язано сторони здійснити звірку взаємних розрахунків, за результатами якої надати суду відповідний акт, однак на дату розгляду справи - відповідний акт сторонами не надано ні при розгляді спору в суді першої інстанції, ні при розгляді апеляційної скарги Львівським апеляційним господарським судом.
Вірну оцінку судом першої інстанції надано також тому, що згідно розділу 8 договору № 13а від 01.09.08 за два дні до закінчення терміну оренди орендар зобов’язується повідомити орендодавця (приїхати, зателефонувати) про закінчення терміну оренди. Остаточним дата повернення вважається з моменту підписання Акту прийому-передачі. В обґрунтування своїх позовних вимог позивачем долучено до матеріалів справи Акт до договору № 13а прийому-здачі будівельного риштування - 435 м.кв., підписаний 20.11.08 позивачем у справі та від імені орендаря зазначено прізвище: ОСОБА_6 Господарський суд вірно оцінив належний в матеріалах справи доказ повернення частини орендованого майна, оскільки даний акт не містить будь-яких відомостей про його підписання повноважним представником відповідача та на ньому відсутній відбиток печатки юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Теркурій-2». Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції, аналогічно як і в суді першої інстанції, не заперечував факту підписання ним актів виконаних робіт за вересень-грудень 2008 року, але зазначив, що акти виконаних робіт, наявні в матеріалах справи, складалися не на виконання договору № 13а від 01.09.08, а на виконання інших господарських відносин, які склалися між позивачем та відповідачем. При цьому суд першої інстанції наголосив, що інших договорів, укладених між сторонами, сторонами не надано. Проте, існування між сторонами інших господарських відносин, зокрема, по оренді будівельного риштування площею 750 м.кв. підтверджується актами виконаних робіт № 1 за травень 2008 року та за червень 2008 року, підписаними представниками позивача та відповідача та завіреними печатками ТОВ «Теркурій-2»та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 Отже, акти виконаних робіт за вересень-грудень 2008 року не є тотожними акту приймання-передачі, а засвідчують вартість виконаних робіт, позивачем по справі та матеріалами справи не доведено, що вони укладалися між сторонами саме на виконання договору № 13а від 01.09.08, оскільки в матеріалах справи відсутні докази перебування спірного майна у відповідача за укладеним договором оренди № 13а від 01.09.08, акт приймання-передачі в оренду будівельного риштування між сторонами не складався, рахунки на оплату орендної плати орендарю орендодавцем не виставлялись, внаслідок чого у ТОВ «Теркурій-2»відсутній обов’язок сплачувати орендну плату.
Отже, дослідивши усі матеріали справи у їх сукупності, господарський суд дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволенню не підлягають, як такі, що всупереч вимог ст. 33 ГПК України, не доведені ним належними, в розумінні ст. 34 ГПК України, доказами.
Таким чином, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, є безпідставними, документально не обґрунтованими, такими, що не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, належним чином досліджені судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення, а відтак скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
За наведених обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість вимог скаржника, у зв’язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення господарського суду Тернопільської області від 15.10.10 у справі № 11/62-1258 (18/109-2065) слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 1, 21, 25, 33, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд –
П О С Т А Н О В И В:
1. Рішення господарського суду Тернопільської області від 15.10.10 у справі № 11/62-1258 (18/109-2065) залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.
2. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.
3. Матеріали справи скеровуються до господарського суду Тернопільської області.
Головуючий-суддя Д.Новосад
Суддя О.Михалюк
Суддя Г.Мельник