Справа № 2-а-10820/10
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 грудня 2010 року місто Маріуполь
Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області в особі судді Мальцевої Є.Є., розглянувши у порядку письмового провадження в місті Маріуполі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Іллічівському районі міста Маріуполя про визнання неправомірними дій та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 30 листопада 2010 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі міста Маріуполя про визнання неправомірними дій та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що він має статус громадянина, постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, визнаний інвалідом 3-ої групи (безстроково) пов’язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя та отримує пенсію по інвалідності, розмір якої не відповідає розмірам пенсії, встановленої Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-ХП.
У позові просить визнати неправомірними дії відповідача стосовно виплати йому пенсії в розмірі меншому, ніж це встановлено ст.ст. 49, 50, ч. 4 ст. 54, 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із зобов’язанням здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії по 3-ій групі інвалідності, відповідно до ст.ст. 49, 50, ч. 4 ст. 54, 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із розрахунку не менше шести мінімальних пенсій за віком, що дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, із розрахунку не менше 50 процентів від мінімальної пенсій за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність з урахуванням фактично здійснених виплат за період з 3.06.2010 року .
Позивач у судове засідання не з’явився, в адміністративному позові просить розглянути справу без його участі.
Представник відповідача у судове засідання також не з'явився, заперечення проти позову, у яких зазначив, що ОСОБА_1 З 08.12.2003 року знаходиться на обліку в УПФУ в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області та з 12.10.2010 року згідно заяви отримує пенсію по інвалідності в розмірі фактичних збитків внаслідок аварії на ЧАЕС. Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1989 році 1 категорії, інвалідом 3 групи Відповідно до ч.1 ст. 10 ЗУ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне забезпечення” особі, яка має право одночасно на різні види пенсії, призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Позивачу за його вибором у період з 28.10.2008 року по 11.10.2010 року була призначена та виплачувалась пенсія за віком по списку № 2 згідно ЗУ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне забезпечення”. Позивач з 28.01.2008 року отримує додаткову пенсію як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987 -1990 роках 3 категорії. Таким чином немає підстав для перерахунку і виплати пенсії ОСОБА_1 як інваліду 3 групи внаслідок аварії на ЧАЕС з 03.06.2010 року.
Частиною 3 статті 46 Конституції України передбачено, що пенсії, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність складає: з 1 жовтня - 498 гривень. Розмір пенсії ОСОБА_2 складає 1034,10 грн. що забезпечує рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Розмір пенсії позивача за період за який заявлено позов - не зменшувався. Пунктом 1 статті 2 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що система пенсійного забезпечення в Україні складається з 3-х рівнів:1) солідарна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, що базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій за рахунок коштів Пенсійного фонду України на умовах і в порядку, передбачених цим Законом; 2) накопичувальна загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (не введена); 3) недержавного пенсійного забезпечення. При цьому пунктом 3 статті 2 цього Закону передбачено, що для окремих категорій громадян Законами України можуть встановлюватись умови, норми і порядок їх пенсійного забезпечення відмінні від загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Одним з таких Законів і є Закон України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Статтею 92 Конституції України визначено перелік норм, які встановлюються виключно законами України. Так, виключно законами України встановлюються форми і види пенсійного забезпечення. На розміри пенсій Конституція України такий обов'язок не поширює. Таким чином, порядок обчислення пенсії визначається. Кабінетом Міністрів України. В статті 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зазначено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.Відповідно до статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України, а також здійснює інші повноваження, визначені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 117 Конституції Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими для виконання. З метою реалізації права осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на соціальний захист Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова від 03.01.2002 р. №1 (зі змінами та доповненнями). Відповідно до п.2 постанови КМ України № 1 від 03.01.02р. (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.04 № 894, з 01.09.2004р.) розрахунок додаткових пенсій та пенсій, передбачених ч.4 статті 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, провадиться виходячи з розміру 19,91 грн. (з 01.09.04 – 22,30грн.), постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2005 № 1293 вказані розміри пенсій збільшено в 3,5 рази (учасники ліквідації аварії в 1986 році) та 2,5 рази (інші учасники ліквідації аварії). Враховуючи конституційну норму щодо обов'язкового виконання постанов Кабінету Міністрів України (ст.117 Конституції України), управлінням Пенсійного фонду при визначенні розміру пенсії позивача було правомірно застосовано вказані вище постанови Кабінету Міністрів України.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
Позивач – ОСОБА_1 м ає статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ої категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від жовтня 2010 року, визнаний інвалідом 3 групи по захворюванню, що пов'язане з впливом аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою МСЕК Серії 10 ААА № 414110 від 04.10.2010 року.
ОСОБА_1 З 08.12.2003 року знаходиться на обліку в УПФУ в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області та з 12.10.2010 року згідно заяви отримує пенсію по інвалідності в розмірі фактичних збитків внаслідок аварії на ЧАЕС. Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1989 році 1 категорії, інвалідом 3 групи Позивачу за його вибором у період з 28.10.2008 року по 11.10.2010 року була призначена та виплачувалась пенсія за віком по списку № 2 згідно ЗУ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне забезпечення”. Позивач з 28.01.2008 року отримує додаткову пенсію як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987 -1990 роках 3 категорії, що підтверджується листом відповідача №208/К-10-01-03 від 25.11.2010 року.
Суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій, у період визначений в позовних вимогах та визнає бездіяльність відповідача протиправною з наступних підстав.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціального захисту потерпілого населення, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі - спеціальний закон), оскільки відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Частина 3 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначає, що обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання (у спірних відносинах має місце захворювання) внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження проводиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (надалі - загальний закон).
З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-4, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Абзацом другим преамбули цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов’язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.
Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене статтею 8 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Право вибору пенсійних виплат передбачене статтею 10 наведеного Закону, і означає, що особі, яка має одночасне право на різні види пенсії: за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника, призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Абзац перший пункту 13 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, у разі, якщо особа має право на отримання пенсії, у тому числі відповідно до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Розділ 8 даного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ч. 4 ст. 54 цього Закону в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по І групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.
Згідно ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам І групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком; інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком; інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Підпунктами 12,15, 17 п. 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI (надалі – Закон № 107) були внесені зміни, в тому числі й до ст.. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (пункт 28 розділу ІІ).
Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані неконституційними, серед іншого, і положення пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими з 1 січня 2008 року були внесені зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема, і до статей 50, 54.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, з 22.05.2008 року відновлена дія ст.ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції до 01.01.2008 року.
Враховуючи вищевикладене, суд при розгляді і вирішенні даного спору застосовує норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, які були чинними до внесення змін Законом № 107.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Як зазначає відповідач, ця норма забороняє застосовувати мінімальний розмір пенсії, встановлений цією статтею, для визначення розмірів пенсій відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Це посилання є хибним, оскільки статтею 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Отже, положення ч.1 ст. 28 вказаного Закону стосовно визначення мінімального розміру пенсії, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, розповсюджуються і на положення Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Оскільки, за чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Не врахування відповідачем зазначеної норми стало однією з причин хибного висновку щодо неможливості застосування стосовно позивача норм статті 28 загального закону в частині визначення мінімального розміру пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму.
Частиною 4 статті 45 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що перерахунок призначеної пенсії, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа. При цьому, вказана стаття передбачає виняток із загального правила, а саме: перерахунок призначеної пенсії в такому порядку здійснюється, крім випадку, передбаченого ч. 3 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зідно до ч. 3 ст. 42 Закону № 1058-ІV, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 28 цього Закону. Перерахунок пенсії провадиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму (із змінами, внесеними згідно із Законом N2291-IV від 23.12.2004, який набрав чинності 12.01.2005 року - „ Урядовий кур'єр” вiд 12.01.2005 - № 4).
Законом України № 231-V від 05 жовтня 2006 року, який набрав чинності з 31.10.2006 року були внесені зміни до частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"(аналогічні з частиною 3 ст. 42 Закону № 1058-ІV) в якій саме зазначено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Таким чином, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, органи Пенсійного фонду України зобов’язані здійснювати перерахунок пенсій саме з дня встановлення цього розміру прожиткового мінімуму незалежно від звернення пенсіонера з відповідною заявою про перерахунок пенсії.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії на достатній життєвий рівень дає закон України „Про прожитковий мінімум” від 15.07.1999 року № 966-ХІV, а також Закон України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 05.10.2000 року № 2017-ІІІ, згідно ст.1 прожитковий мінімум використовується для визначення у тому числі мінімального розміру пенсії за віком.
Частиною 3 ст. 4 Закону України "Про прожитковий мінімум" (в редакції Закону № 2505-ІV від 25.03.2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в Законі України про Державний бюджет України.
Відповідно до ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27 квітня 2010 року N 2154-VI, розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність становить: з 1 січня - 695 гривень, з 1 квітня - 706 гривень, з 1 липня - 709 гривень, з 1 жовтня - 723 гривень, з 1 грудня - 734 гривень.
Таким чином, для позивача як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, нижній розмір державної пенсії відповідно до ч.4. ст. 54 Закону № 796-ХП та додаткової пенсії відповідно до ст. 50 Закону № 796-ХП повинен розраховуватися, виходячи із наведених розмірів, а не з розмірів визначених постановами Кабінету міністрів України. О скільки, статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення. Крім того, зазначені постанови КМУ є підзаконними актами яка суперечить Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", також порушує та звужує права позивача, встановлені Конституцією України.
Право на пенсію та додаткову пенсію встановлює Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Розмір пенсій, встановлених законами, не підлягає зменшенню. Це гарантує ст. 22 Конституції України, відповідно до якої при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Застосування відповідачем зазначених постанов КМУ до спірних відносин обмежує конституційне право позивача на соціальний захист, суперечить принципу законності, визначеного п. 2-4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України та приписам п. 1,6 ст.92 Конституції України, ст.71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідно до якого дія його положень не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Дії управління Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсії позивачу на підставі постанов Кабінету Міністрів України призвела до того, що відбулося значне звуження обсягу прав позивача, які існують в державі для відповідної категорії громадян.
Тому суд вважає, що дії відповідача щодо нарахування пенсії (державної та додаткової) у розмірах, менших ніж передбачено ст.ст. 50, 54 ч. 4 Закону Укради «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є неправомірними.
Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження нового Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 30 травня 1997 року №523(із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 17 травня 2002 року №666, від 4 березня 2004 року №268, від 22 вересня 2004 року №1240). Ё
Ця Постанова є чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням статей 50, 54 Закону України №796-XII.
Щодо постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 03 січня 2002 року №1, на яку посилається відповідач, то нею встановлені розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, які не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком та суперечать положенням статей 50, 54 Закону №796-XII.
Роз’яснення наведені в п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01.11.96 року №9, застерігають, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати Закон, який регулює ці правовідносини.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати Закон, який регулює ці правовідносини.
Доводи відповідача щодо пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом порушеного права, передбаченого ст.. 99 КАС України, неспроможні, так як відповідно до ч.2 ст. 99 КАСУ для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 99 КАСУ для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, згідно ч.2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року N 1788-XII, суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Крім того, згідно до вимог статті 76 Закону України „Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку” від 8 лютого 1995 року N 39/95-ВР, право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров'ю особи, не обмежується строком давності.
Судом також встановлено, що відповідно до ч.1 ст. 10 ЗУ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне забезпечення” особі, яка має право одночасно на різні види пенсії, призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Позивачу за його вибором у період з 28.10.2008 року по 11.10.2010 року була призначена та виплачувалась пенсія за віком по списку № 2 згідно ЗУ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне забезпечення”. Позивач з 12.10.2010 року згідно заяви отримує пенсію по інвалідності в розмірі фактичних збитків внаслідок аварії на ЧАЕС і з 28.01.2008 року отримує додаткову пенсію як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987 -1990 роках 3 категорії. Таким чином немає підстав для перерахунку і виплати основної пенсії ОСОБА_1 як інваліду 3 групи внаслідок аварії на ЧАЕС за період з 3.06.2010 року по 11.10.2010 року.
З урахуванням викладених обставин суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
Згідно п. 18 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» за № 7-93 від 21.01.1993 р., громадяни, віднесені до категорії 1 і 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи звільнені від сплати судового збору.
Таким чином, позивач звільнений від сплати судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 50, 54, 67, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28, ч.3 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 1, 2, 4, 5, 6, 10, 11, 14, 17, 23, 69-71, 79, 86, 87, 88, 94, 98, 111, 160, 161, 162, 163, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. ст. 1, 3, 6, 8, 19, 22, 23, 24 Конституції України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Іллічівському районі міста Маріуполя про визнання неправомірними дій та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності – задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя щодо виплати ОСОБА_1 з 12.10.2010 року основної пенсії, та з 3.06.2010 року додаткової пенсії як інваліду 3 групи, в розмірі меншому, ніж це встановлено ст.ст. 49, 50, ч. 4 ст. 54, 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" .
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії по 3-ій групі інвалідності, відповідно до ст.ст. 49, 50, ч. 4 ст. 54, 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із розрахунку не менше шести мінімальних пенсій за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 12.10.2010 року та додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров’ю, із розрахунку не менше 50 процентів від мінімальної пенсій за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність з урахуванням фактично здійснених виплат за період з 03.06.2010 року .
У задоволенні інших позовних вимог – відмовити.
На постанову може бути подана апеляція в Донецькій Апеляційний адміністративний суд через Іллічівський районний суд м. Маріуполя з одночасним надсиланням її копії особою, що її подає, до суду апеляційної інстанцій протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя