№ 2-11764/2010

 ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

             27 грудня 2010 року Іллічівський райсуд м. Маріуполя під головуванням судді Мальцевої Є.Є. при секретарі Юрченко В.О., за участю представника позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому  судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3  про визнання права особистої власності на нерухоме майно, набуте під час шлюбу, -

 ВСТАНОВИВ:

          У грудні 2010 року позивач звернулася до суду і з позовом, у якому просила визнати за нею право особистої власності на квартиру АДРЕСА_1.  

         В судовому засіданні позивачка підтримала позов, в обгрунтування своїх вимог пояснила, що з 06.08.21997 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі із відповідачем. 05.08.2010 року шлюб був розірваний  на підставі рішення суду. Від шлюбу вона має трьох неповнолітніх дітей: ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3. Оскільки вона не має свого житла в Маріуполі, її чоловік –також, то матір позивачки подарувала їй велику суму грошей – 180000 грн для придбання житла в м.Маріуполі. Позивачка в той час мала двох дітей, була вагітна третьою дитиною, її чоловік – відповідач по справі, не додавав  зусиль, щоб забезпечити сім»ю житлом. Позивачка отримала частку грошей для покупки квартири від матері, іншу частину отримала у кредит, при цьому частина коштів, отриманих  нею в дар, була витрачена не перший внесок погашення кредитних зобов’язань. 08.05.2008 року вона придбала у власність квартиру АДРЕСА_1 на кошти, отримані за кредитним договором. Для забезпечення її боргових  зобов’язань перед  банком нею був укладений договір іпотеки, предметом якої є спірна квартира. Кредитні зобов’язання перед банком виконує позивачка на кошти, що їй передає матір. Вона проживає у спірній квартирі разом із дітьми і на даний час.   Відповідач з нею не проживає, хоча й зареєстрований за даною адресою, допомоги на утримання дійте не надає, майно вони не ділили. Позивачка вважає, що, оскільки спірна квартира цілком придбана за її власні гроші, й вона продовжує виконувати самостійно кредитні збов»язання по погашенню боргу за кредитом, більшу частину якого нею погашено, то спірна квартира повинна бути визнана її особистою власністю, а не спільним майном подружжя, незважаючи на те, що придбана позивачкою у період шлюбу із відповідачем.  

        Відповідач до судового засідання не з»явився,  про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином,  про причини неявки суд не повідомив, заяву про розгляд справу у його відсутності не направляв.  

        Свідок ОСОБА_4  пояснила суду, що вона є матір»ю  позивачки. Свідок дійсно в 2008 році подарувала дочці гроші  180000 грн виключно для придбання квартири для дочки. Вона передала позивачці гроші, підписала договір про дарування, але не посвідчила його нотаріально, оскільки не встигла, терміново виїхала до Росії. Коли вона повернулася, договір дарування грошей не посвідчили нотаріально, оскільки дочка купила квартиру – вложила подаровані гроші за призначенням, й на думку свідка, не було гострої необхідності звертатися до нотаріуса.  

          Вислухавши позивачку, свідка, дослідивши докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

           Судом встановлено, що згідно до рішення Іллічівського районного суду м.Маріуполя №2-7550/2010, ОСОБА_2  06.08.1997 року уклала шлюб із ОСОБА_3 у міському РАЦС м.Харцизська Донецької області, вказаним рішенням шлюб між ними розірваний.  

       Згідно з договором купівлі-продажу, укладеним 08.05.2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5, ОСОБА_6, нотаріально посвідченим, позивачка купила спірну квартиру за 262600 грн., право власності належним чином зареєструвала в БТІ м.Маріуполя, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, вданим БТІ м.Маріуполя. Згідно до копії заяви від 08.05.2008 року, з нотаріально посвідченими підписами, продавці квартири повністю отримали від  ОСОБА_2 суму грошей за договором купівлі-продажу. 08.05.2008 року позивачка уклала кредитний договір та для його забезпечення договір іпотеки із ЗАТ «Перший Український Міжнародний Банк», згідно з умовами кредитного договору отримала 38800 доларів США для придбання спірної квартири.  

          З копії договору дарування грошових коштів від 06.05.2008 року вбачається, що ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_2 180000 грн для придбання квартири, з змісту договору слідує, що фактично гроші були передані 05.05.2008 року. Договір був підписаний обома сторонами, зобов’язання за договором виконані.  

         З копій свідоцтв про народження вбачається, що позивачка є матір»ю ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1.  

          Відповідно до вимог ст.. 57 СК України особистою приватною власністю дружини є майно, набуте нею під час шлюбу, але на підставі договору дарування.

          Як встановлено судом, позивачка отримала в дар суму 180000 грн, які витратила на придбання квартири та погашення першого внеску по кредитному зобов’язанню. Згідно з тією ж нормою закону якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю. Оскільки позивачкою в придбання спірного майна вкладені  тільки власні  кошти, кредитні зобов»язання вона також виконує самостійно, без вкладу відповідача, то квартиру АДРЕСА_1 слід визнати її особистою приватною власністю.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 213, 215  ЦПК України, ст.. 57 СК України, Постановою №11 Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»,  суд -

 В И Р І Ш И В:  

              Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3  про визнання права особистої власності на нерухоме майно, набуте під час шлюбу, квартиру АДРЕСА_1 - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, право особистої власності на квартиру АДРЕСА_1.

 Рішення може бути переглянуто судом, який його прийняв, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд рішення може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивачем на рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Іллічівський районний суд  м. Маріуполя Донецької області. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана  протягом десяти днів  з дня його проголошення.    

  Суддя: