ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"05" вересня 2006 р. | Справа № 22/208-06-4140А |
м. Одеса
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гладишевої Т.Я.,
суддів Савицького Я.Ф., Лавренюк О.Т.
при секретарі судового засідання Іоффе С.Б.
за участю представників сторін:
від позивача: Трясун О.С., довіреність № 61, дата видачі : 14.03.06;
від відповідача: Кравченко Ю.В., довіреність № 316/исх, дата видачі : 07.06.06;
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради
на постанову господарського суду Одеської області від 13 червня 2006 року, яка складена 19.06.2006 року
у справі № 22/208-06-4140А
за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями „Лукойл -Україна”
до Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради
про визнання нечинною відмови в погодженні робочого проекту реконструкції
У квітні 2006 року ПІІ „Лукойл -Україна” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради про забезпечення захисту своїх прав і законних інтересів шляхом визнання нечинною відмови Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради в погодженні робочого проекту реконструкції АЗС ПІІ „Лукойл -Україна”, яка знаходиться за адресою м. Одеса, вулиця Середньофонтанська, 23; зобов’язання Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради погодити робочий проект реконструкції АЗС ПІІ „Лукойл-Україна”.
Позовні вимоги ПІІ „Лукойл -Україна” мотивує порушенням відповідачем права власності позивача на АЗС, яке підтверджується свідоцтвом на право власності від 01.03.04 року, а також приписами ст.ст. 319, 321, 322 Цивільного кодексу України.
Постановою господарського суду Одеської області від 13.06.06 року по справі № 22/208-06-4140А /суддя Торчинська Л.О./, яка складена 19.06.06 року, позов задоволено. Визнано нечинною відмову Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради в погодженні проекту реконструкції АЗС, яка розташована за адресою м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 23; зобов'язано відповідача погодити робочий проект реконструкції АЗС, яка розташована за адресою м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 23; стягнуто з Управління архітектури та містобудування на користь ПІІ „ЛУКОЙЛ-Україна” державне мито у сумі 3,40грн.
Постанова суду першої інстанції мотивована статтями 319,321 Цивільного кодексу України, ст. 13 Закону України „Про архітектурну діяльність”, також суд вважає безпідставною відмову відповідача в погодженні робочого проекту реконструкції АЗС лише у зв’язку з тим, що є погодження проекту будівництва громадсько-житлового комплексу по вулиці Середньофонтанській, 19.
Не погодившись з постановою суду від 13.06.2006 року, Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вказує, що оскаржена постанова прийнята з невірним застосуванням норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції від 13.06.06 р. скасувати.
В апеляційній скарзі скаржник вказує, що відповідно до п. 2 рішення Одеської міської ради від 10.09.03 р. № 502 ТОВ „Завод залізобетонних виробів-3” був зобов’язаний в проектній документації на будівництво громадсько-житлового комплексу по вул. Середньофонтанській, 19 передбачити винесення тимчасової АЗС ПІІ „Контроллінг” (на теперішній час це АЗС № 16-42 ПІІ „Лукойл - Україна”), а також згідно висновку Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 16.12.04 р. № 5376 АЗС, яка розташована по вулиці Середньофонтанській, підлягає виносу у зв’язку з тим, що є тимчасовим об’єктом і розміщувалась із строком експлуатації до реконструкції району. Тому відповідач вважає свою відмову в погодженні робочого проекту реконструкції АЗС правомірною.
ПІІ „Лукойл -Україна” надало заперечення на апеляційну скаргу, в якому вказує, що твердження відповідача про те, що АЗС є тимчасовою спорудою, не підтверджується документами. Крім цього, ПІІ „Лукойл - Україна” зазначає, що відповідачем було відмовлено у погодженні робочого проекту не на підставі невідповідності будь - яким будівельним нормам, а з посиланням на існування погодженої проектної документації ТОВ „Завод залізобетонних виробів-3” на будівництво громадсько-житлового комплексу по вул. Середньофонтанській, 19.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники сторін підтримали свої позиції, викладені в апеляційній скарзі та запереченнях на скаргу.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного провадження, що позивач є власником АЗС, розташованої в місті Одесі по вулиці Середньофонтанській 23, на підставі свідоцтва про право власності від 01.03.2004 р.
Листом від 22.03.05 р. № 133Г Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради повідомило позивача, що дозволяє останньому замовлення в ліцензованій проектній організації проектної документації на реконструкцію існуючих АЗС, в тому числі АЗС, яка розташована за адресою: м. Одеса вулиця Середньофонтанська 23. При цьому відповідач зазначив, що реконструкцію вказаної АЗС слід проводити з урахуванням узгодженої проектної документації на будівництво житлового комплексу на території заводу залізобетонних виробів, що є прилеглою до АЗС.
27.12.05 р. Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради надіслало відповідачу лист за № 5258, в якому вказано, що на звернення Будівельно - Промислової компанії „Інконекс-ком Україна” щодо погодження робочого проекту реконструкції АЗС № 16-42 за адресою: вулиця Середньофонтанська 23 повідомляє, що на території ЗЗБВ № 3 за адресою : вулиця Середньофонтанська , 19 здійснюється будівництво комплексу житлових будинків з адміністративно-торгово-побутовими об’єктами обслуговування населення. Будівництво здійснюється відповідно до погодженої проектної документації, згідно якої тимчасова АЗС № 16-42 підлягає виносу. З викладених підстав, робочий проект відхилено від погодження.
Позивач, вважаючи відмову Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради в погодженні робочого проекту реконструкції АЗС ПІІ „Лукойл-Україна” неправомірною, звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про забезпечення захисту прав і законних інтересів, який розглянуто судом в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України відповідно до п. 6 розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і оцінивши всі фактичні обставини справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Частина 2 ст. 195 цього Кодексу встановлює, що суд апеляційної інстанції може дослідити нові докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.
Дослідивши нові докази, надані на вимогу суду позивачем, а також відповідачем, які не були надані суду апеляційної інстанції з обґрунтованих підстав, судова колегія встановила додатково наступне.
28.09.2004 р. Підприємство з іноземними інвестиціями „Лукойл -Україна” уклало з ТОВ „Будівельно-промислова компанія „Інконекс-Ком Україна” (підрядник)договір підряду № 04/560 на виконання проектних та ремонтно –монтажних робіт, відповідно до якого Підрядник зобов’язався розробити проектну документацію на виконання робіт по ремонту та оформленню корпоративного стилю АЗС за адресою: вулиця Середньофонтанська 23, місто Одеса, а також погодити проектну документацію з органами державної влади та місцевого самоврядування в установленому порядку.
Відповідно до ст. 28 Закону України „Про архітектурну діяльність” (в редакції, що діяла станом на 26.09.05 р.) власники та користувачі об’єктів зобов’язані, зокрема, отримувати в установленому законодавством порядку дозвіл на виконання робіт, пов’язаних із реконструкцією, реставрацією чи капітальним ремонтом об’єкту архітектури.
26.09.2005 року листом № 1434 Підрядник звернувся до Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради з проханням розглянути робочий проект АЗС № 16-42 ПІІ „Лукойл-Україна”, розташований за адресою: вулиця Середньофонтанська 23, та видати висновок.
Судом апеляційної інстанції також встановлено, що рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 10.09.03 р. № 502 „Про надання дозволу ТОВ „Завод залізобетонних виробів-3” на будівництво групи житлових будинків з адміністративними і торгово – побутовими об’єктами та території заводу ЗБВ-3 по вулиці Середньофонтанській, 19” вирішено дозволити ТОВ „Завод ЗБВ-3” проектування і будівництво групи житлових будинків за вказаною адресою; передбачити проектною документацією будівництво об’єктів інженерної інфраструктури, перенесення виробництва залізобетонних виробів на інший майданчик відповідно до Генерального плану міста та винесення тимчасової автозаправної станції ПІІ „Контроллінг” (пункт 1,2.2 рішення).
Згідно зі Статутом ПІІ „Лукойл-Україна”, нова редакція якого зареєстрована 16.11.1999 р. за № 05167 Старокиївською районною державною адміністрацією м. Києва, позивач є правонаступником майна, прав та обов’язків ПІІ „Контроллінг”.
Як вже зазначалось раніше, листом № 5258 від 27.12.05 р. відповідач відхилив узгодження робочого проекту з підстав, зазначених в описовій частині постанови.
Зі змісту позовної заяви та правової позиції ПІІ „Лукойл-Україна” вбачається, що позивач вважає відмову Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, оформлену листом № 5258 від 27.12.05 р., актом у розумінні законодавства і оспорює його чинність на підставах, зазначених у позовній заяві.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно з пунктом 6 розділу VII „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ч. 1 ст. 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд може захистити цивільне право або інтерес у будь-який спосіб з тих, що наведені у ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, а також іншим способом, що встановлений договором або законом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд дійшов висновку про нечинність відмови Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради як правового акту, з чим не можна погодитися з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах про визнання недійсними актів з підстав, визначених у законодавстві.
Актом у розумінні ст. 12 Господарського процесуального кодексу України є офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки.
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні відносини і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин.
Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що є врегульованими ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні. Нормативний акт – це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенцій офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово.
Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права та обов’язки тільки у того суб’єкту (чи визначеного ним певного кола суб’єктів), якому вони адресовані.
Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що відмова, яка оформлена листом № 5258 від 27.12.05 р. Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради в погодженні робочого проекту реконструкції АЗС ПІІ „Лукойл-Україна”, що знаходиться за адресою: м. Одеса вулиця Середньофонтанська 23, не є актом у розумінні законодавства.
Таким чином, предмет позову ПІІ „Лукойл-Україна” не відповідає встановленому законом способу захисту прав, тому у позові ПІІ „Лукойл-Україна” про визнання нечинною відмови Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради в погодженні робочого проекту реконструкції АЗС ПІІ „Лукойл -Україна”, яка знаходиться за адресою м. Одеса, вулиця Середньофонтанська, 23, та зобов’язання Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради погодити робочий проект реконструкції вищевказаної АЗС слід відмовити.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України по справі № 10/372 від 13.07.04 р.
За таких обставин, суд першої інстанції припустився порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржене рішення суду від 13.06.2006 року підлягає скасуванню.
Куруючись ст. ст. 160 ч. 3, 167 ч.4, 185, 195, 196, 198, 202, 205 ч. 2, 207, п. 6 розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА :
1)Апеляційну скаргу Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради – задовольнити.
2) Постанову господарського суду Одеської області від 13.06.2006 року по справі № 22/208-06-4140А –скасувати.
3)У позові Підприємства з іноземними інвестиціями „Лукойл -Україна” – відмовити повністю.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України з моменту проголошення.
Право, порядок та строк касаційного оскарження визначаються згідно зі ст. ст. 13, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова в повному обсязі складена 11.09.2006 року.
Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева
Суддя: Я.Ф. Савицький
Суддя: О.Т. Лавренюк