ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2010 р. Справа № 2-а-1248/10/03/2018
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Гуцала М.І.
Суддів: Зеленського В.В. , П’янової Я.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Харкова від 27.07.2010р. по справі № 2-а-1248/10/03/2018
за позовом ОСОБА_1 < Список > < Текст >
до УДАІ ГУМВС України в Київській області , інспектора ДПС Бородинського взводу ДПС при УДАІ ГУМВС України в Київській області старшини міліції - Бандури Сергія Миколайовича < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення Правил дорожнього руху,
ВСТАНОВИЛА:
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просить скасувати постанову серії АІ № 287743 від 11.06.2010 р. про накладення на нього адміністративного стягнення по ст. 122 ч.1 КпАП України у розмірі 300 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що згідно постанови та протоколу про адміністративне правопорушення він, керуючи автомобілем «Ауді», нібито порушив вимоги п.12.4 Правил дорожнього руху, а саме, рухаючись по автодорозі Київ-Чоп, їхав зі швидкістю 109 км/год. Проте, позивач вважає дії інспектора ДПС Бородинського взводу ДПС при УДАІ ГУМВСУ в Київській області старшини міліції Бандури С.М. щодо притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення штрафу у розмірі 300,00 грн. незаконними, а постанову такою, що не відповідає дійсним обставинам справи, складена за відсутності належних доказів, з грубими порушеннями та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав. Постанова винесена на підставі фіксації приладом «Візір», якого, за ствердженням позивача, не знаходилося у співробітника ДАІ. До постанови по справі про адміністративне правопорушення не було додано жодних доказів фіксації порушень ПДР та йому не надано будь-яких пояснень та доказів. Інспектором ДПС Бородинського взводу ДПС при УДАІ ГУМВСУ в Київській області старшиною міліції Бандурою С.М. було невірно встановлене місце проживання позивача, хоча він неодноразово наголошував, що його місце проживання за адресою: АДРЕСА_1, але інспектор ДПС настояв на тому, що місце проживання позивача визначається за довіреністю на управління транспортним засобом. Жодних об'єктивних даних, які б могли підтвердити географічну локацію даного автомобілю, відсутні.
Постановою Київського районного суду м. Харкова від 27 липня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити, вважаючи висновки суду першої інстанції незаконними та необґрунтованими, а постанову такою, що винесена з порушенням адміністративно-процесуального законодавства.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою інспектора ДПС Бородинського взводу ДПС при УДАІ ГУМВС України в Київській області старшиною міліції - Бандурою Сергієм Миколайовичем від 11.06.2010 р. Серії АІ № 287743 позивача, ОСОБА_1, притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КпАП України, накладено адмі ністративне стягнення у вигляді штрафу 300 гривень.
Позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КпАП України за те, що 11.06.2010 р. він, керуючи автомобілем „Audi 80", н/з НОМЕР_1 , близько 11.00 години на 50 км. автодороги Київ-Чоп, в межах населеного пункту Калинівка, перевищив дозволену швидкість на 49 км/год, рухався зі швидкістю 109 км/год.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду жодного доказу, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги. Дані, які наведені в протоколі правопорушення та постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, ніякими доказами і об'єктивними даними не спростовуються.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди зобов’язані перевірити оскаржене рішення на предмет прийняття його на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на яке спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень суб’єктів владних повноважень, суд зобов’язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про те, що з матеріалів справи вбачається порушення відповідачем порядку фіксування адміністративного правопорушення та притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Матеріалами справи підтверджено, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності винесена на підставі фіксації приладом «Візір» № 0812482.
Проте до вказаної постанови в справі про адміністративне правопорушення не було додано жодних доказів фіксації порушень Правил дорожнього руху.
Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з п. 13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України (затверджено наказом МВС 13.11.2006 N 1111), до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з використання цих приладів. Перевірка знань правил експлуатації спеціальних технічних засобів здійснюється щокварталу. Працівники, які не склали заліків, до роботи з такими засобами не допускаються. Працівники ДПС, яким спеціальні технічні засоби видані для використання, несуть персональну відповідальність за їх цілісність та працездатність. Забороняється застосування засобів вимірювання, які не пройшли метрологічної перевірки або мають свідоцтво про таку перевірку, термін дії якого минув.
Однак, в постанові не вказано, хто саме зі співробітників ДПС робив вимірювання швидкості за допомогою приладу "Візір", чи має вказана особа відповідний допуск до даного приладу, чи пройшов даний прилад метрологічні перевірки, чи має він взагалі свідоцтво про таку перевірку, чи не минув його термін дії. Все вищевикладене робить неможливим встановлення правильності роботи з даним приладом та достовірність вимірюваних даних.
У відповідності до ст. ст. 10 - 15 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" на вимірювання у сфері, в якій їх результати можуть бути використані в якості доказу у справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про сертифікацію та допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання. Таких документів також надано не було.
Факт роботи приладу в автоматичному режимі з адміністративного матеріалу не вбачається.
Таким чином, враховуючи, що відповідачем не надано жодного доказу щодо здійснення фіксування правопорушення за допомогою технічного приладу “Візір” (відповідачем не надано фотофіксації правопорушення), який би працював в автоматичному режимі, приймаючи до уваги приписи ч.ч.1 та 3 ст.2, ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що, приймаючи постанову по справі про адміністративне правопорушення, відповідач діяв з порушенням норм КУпАП, що регламентують порядок фіксування правопорушень та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.293 КУпАП орган при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення може прийняти рішення про скасування постанови і закриття справи.
Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції не було розглянуто заяву позивача про поновлення строку на подання скарги, з урахуванням положень ч.1 ст.195 та ч.1ст.196 КАС України колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне розглянути дане клопотання та задовольнити його.
Відповідно до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ст. 289 КУпАП скарга на постанову про адміністративне правопорушення може бути подана на протязі 10-ти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу
Позивач вказує, що він знаходився у відпустці в іншому місці, тому не мав можливості на законний захист своїх прав та інтересів, в зв'язку з чим був пропущений строк на подання скарги.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, тому рішення суду першої інстанції, через порушення судом зазначених норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Київського районного суду м. Харкова від 27.07.2010р. по справі № 2-а-1248/10/03/2018 скасувати.
Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду.
Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення (серія АІ№287743) від «11»червня 2010 року інспектора ДПС Бородинського взводу ДПС при УДАІ ГУМВС України в Київській області старшини міліції-Бандури Сергія Миколайовича та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 КУпАП відносно ОСОБА_1.
< Текст >
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
< Звіт про виконання >
Головуючий суддя(підпис)Гуцал М.І.
Судді(підпис)
(підпис)Зеленський В.В.
П’янова Я.В.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: П’янова Я.В.
< повний текст > < Дата > < р. >