Справа №2-1986/10  

Р І Ш Е Н Н Я  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

  28 грудня 2010 року            Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:  

головуючого – судді Прижигалінська Т.В.  

за участю секретаря –     Каліневич Ж.В.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Синельникове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, –  

В С Т А Н О В И В :  

  ОСОБА_1 18.10.2010 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, в якому зазначила, що ОСОБА_2 (надалі – Відповідач) отримав позику від неї грошові кошти в сумі 10 000 грн. (десять тисяч гривень), які Відповідач зобов’язався повернути до вересня 2010 року, що підтверджується розпискою, наданою Відповідачем.  

У вищезазначений строк відповідач заборгованість не повернув. На прохання позивача про добровільну сплату заборгованості ніяким чином не відреагував, та в усній формі відмовився від сплати даної заборгованості і до цього часу ухиляється від повернення позики.  

На підставі викладеного просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь борг у розмірі 10 000 грн.  

  Позивач у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити та пояснила суду, що дана розписка була складена під час добровільного вирішення з відповідачем питання про розподіл майна, тобто позивач з відповідачем домовились про поділ спільно нажитого майна, в результаті чого відповідач зобов’язався сплатити 10 000 гривень в рахунок тієї частини майна, що залишається у нього. ОСОБА_1 зазначила, що в період шлюбу під час придбання майна нею та відповідачем були вкладені кошти в сумі 10 000 грн.  

  Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та пояснили суду, що 10 000 грн. відповідач не отримував від позивача, як позику дану розписку він склав, але для подальшого вирішення питання про розподіл майна  з позивачем. До договору позики дана розписка ніякого відношення не має.  

  Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх в сукупності, прийшов до наступного висновку.  

  З матеріалів справи вбачається та сторони не заперечувалось, що відповідачем було складено розписку від 28.06.2010 року про те, що він, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зобов’язується виплатити суму в розмірі 10 000 грн. (десять тисяч гривень) в термін до вересня 2010 року на рахунок ОСОБА_1 у відділенні Приват Банку.  

  Позивач посилається на те, що відповідач отримав від неї позику грошові кошти в сумі 10 000 грн. та зобов’язався повернути до вересня 2010 року.  

Згідно ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознакам, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей  того ж роду та такої ж якості.  

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.  

Згідно ч.1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом неоподаткований мінімум доходів громадян.  

Відповідно до ч.2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.  

З даної розписки не вбачається, що позивач передала відповідачу гроші в сумі 10 000 грн.  

Крім того, з пояснень сторін встановлено, що дана розписка була складена для вирішення питання про розподіл майна.  

Згідно ч1 ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від божника виконання його обов’язку.  

Відповідно до ч.2 ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, де зазначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є зокрема договори та інші правочини.  

З пояснень сторін  також було встановлено, що підставою складання даної розписки про зобов’язання в майбутньому відповідачем сплатити гроші в сумі 10 000 грн. на рахунок позивача були ті обставини, що сторони домовились про поділ спільно нажитого майна.  

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що дана розписка не є підтвердженням укладення між сторонами договору позики. Тому посилання позивача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики є необґрунтованими та таким, що не знайшли свого повного підтвердження в ході судового розгляду.  

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики відмовити у повному обсязі.  

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, –  

  В И Р І Ш И В :  

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - відмовити.  

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Синельниківський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні під час проголошення рішення – протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.  

  Суддя:                 Т.В.Прижигалінська  

Ў