справа № 2 – 4307/2010
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
24 грудня 2010 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
головуючої судді – Галацевич О.М. ,
секретаря – Андрушко І.С.
за участю сторін, представника позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про позбавлення права на утримання, -
встановив:
Позивач ОСОБА_3 17.06.2010 року звернувся до суду з зазначеним позовом, у якому просить позбавити відповідачку ОСОБА_4 права на утримання від нього у вигляді аліментів в розмірі ? частини всіх видів його заробітку. Як на підставу своїх вимог послався на ту обставину, що відповідачка при укладенні шлюбу не повідомила його про стан свого здоров’я, зокрема, що хворіє на тяжку хворобу, знаючи про яку він не вступив би у даний шлюб. Про порушення своїх прав йому стало відомо лише у 2010 році, коли звернувся до психлікарні і дізнався про те, що його дружина хворіла з дитинства.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених у позові. Позивач зазначив, що коли одружився з відповідачкою (05.11.1977 року) не був обізнаний, що вона страждає на тяжку хворобу з дитинства. Перший приступ хвороби стався після реєстрації шлюбу на слідуючий день. Про діагноз йому стало відомо у 1978 році після проведення відповідного дослідження стану психіатричного здоров’я відповідачки. В 1987 році він возив дружину на обстеження у Ленінград, після чого їй було встановлено групу інвалідності. З 1995 року він платив аліменти на утримання дружини, але коли стало відомо, що аліменти мають утримуватись не лише з його пенсії, а й усього доходу, він дізнався, про те що дружина хворіє з 1974 року і не повідомила його про це. Крім того, при розірванні шлюбу він залишив позиваці і їх дочці квартиру.
Представник позивача пояснив, що на момент укладення шлюбу з відповідачкою, позивачеві не було відомо про той факт, що відповідачка хворіє з 1974 року. Це підтверджується тим, що після реєстрації шлюбу позивач возив дружину до спеціалістів для встановлення діагнозу. Таким чином відповідачка не повідомила про свою хворобу позивача, хвороба отримана не під час перебування відповідачки у шлюбі, що свідчить про відсутність вини позивача, а тому просив задовольнити позовні вимоги.
Відповідачка позовні вимоги не визнала і пояснила, що позивач знав про її хворобу до реєстрації шлюбу. В жовтні 1977 року вона разом з позивачем, тобто до реєстрації шлюбу їздили в Кишинів до лікаря ОСОБА_5, яка була матір’ю студентки, з якою навчався на той час позивач. І вже тоді позивач був обізнаний про її діагноз. Проте хвороба прогресувала під час шлюбу внаслідок неправомірний дій відповідача. Інвалідність їй встановлено в 1987 році. Надала письмові заперечення проти позову.
Представник відповідача підтримав пояснення свого довірителя та пояснив, що позов до задоволення не підлягає, оскільки позивач був обізнаний з діагнозом позивачки, був присутній та за його ініціативою було проведено дослідження стану здоров’я відповідачки у вересні 1977 року.
Свідок зі сторони відповідачки ОСОБА_6 пояснила, що стан здоров’я відповідачки погіршився під час шлюбу, коли відповідач почав пиячити, застосовувати до неї фізичну силу. Зазначені пояснення підтвердила мати позивачки ОСОБА_7, допитана в якості свідка.
Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, з урахуванням меж заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_3 не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 05 листопада 1977 року (а.с. 5) по вересень 1995 року. 23.11.1987 році відповідачці встановлено третю групу інвалідності, що підтверджується відповідним посвідченням. Рішенням Богунського районного суду м. Житомира у справі №2-1994/1995 з позивача стягнуто аліменти на утримання відповідачки (а.с. 6). 22.11.1996 року рішенням Стрийського районного суду Львівської області зменшено розмір аліментів до 20 грн. щомісячно. 18.07.2000 року рішенням цього ж суду розмір аліментів змінено до ? частини всіх видів заробітку ОСОБА_3 09.06.2010 року рішенням Богунського районного суду м. Житомира позивачу відмовлено в задоволенні позовних вимог про зменшення розміру аліментів. Відповідно до відповіді Стрийської центральної міської лікарні від 11.10.2010 року ОСОБА_4 знаходилась на обліку в психіатричному кабінеті Стрийської міської поліклініки з 19.02.1977 по 06.04.1982 року. Відповідно до виписки з амбулаторної карти психоневрологічного диспансеру психіатричної клінічної лікарні м. Кишинів ОСОБА_4 знаходилась на лікуванні та диспансерному обліку з 1977 року, у вересні 1977 року консультована лікарями і встановлено діагноз – скронева епілепсія внаслідок перенесеного арахноенцефаліта, рекомендовано лікування. Житомирська обласна психіатрична лікарня № 1 03.11.2010 року повідомила, що відповідачка 15 разів проходила лікування з діагнозом: виражені характерологічні зміни особистості в результаті епілепсії з частими поліморфними нападами, за даними медичної документації хворіє з 1974 року.
Позивач послався на норму статті 18 Кодексу про шлюб та сім’ю України, яка передбачала, що особи, які одружуються, мають бути взаємно обізнані про стан здоров’я один одного, а також на статтю 83 Сімейного кодексу України, відповідно до якої рішенням суду може бути позбавлено одного з подружжя права на утримання якщо тяжка хвороба того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, була прихована від другого при реєстрації шлюбу.
Право на утримання відповідач отримала після розірвання шлюбу за нормами Кодексу про шлюб та сім’ю України. На час присудження аліментів норми щодо обов’язку подружжя повідомити про стан здоров’я один одного не існувало. Закон, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, передбачав лише, що особи, які одружуються мають бути обізнані про стан здоров’я один одного.
Відтак, посилання позивача на приховування відповідачкою своєї хвороби як на підставу задоволення позовних вимог є безпідставними.
Керуючись ст. 33,35 КпШС України, ст. 83 СК України, ст.ст. 10,11,60, 213, 215, 218 ЦПК України, суд, -
в и р і ш и в :
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про позбавлення права на утримання відмовити.
На рішення протягом 10 днів з дня його проголошення до Богунського районного суду м. Житомира може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя
справа № 2 – 4307/2010
Р І Ш Е Н Н Я
(вступна та резолютивна частини)
Іменем України
24 грудня 2010 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
головуючої судді – Галацевич О.М. ,
секретаря – Андрушко І.С
за участю сторін, представника позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про позбавлення права на утримання, -
встановив
Зважаючи на складність у викладенні повного рішення, пов’язаного з потребою обґрунтування висновків суду, суд вважає за необхідне оголосити його вступну та резолютивну частини.
Керуючись ст. 33,35 КпШС України, ст. 83 СК України, ст.ст. 10,11,60, 213, 215, 218 ЦПК України, суд, -
в и р і ш и в :
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про позбавлення права на утримання відмовити.
На рішення протягом 10 днів з дня його проголошення до Богунського районного суду м. Житомира може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя